області, яка простягається на 650 – 700 км., вузькою (80 – 150 км.) смугою на Лівобережній Україні. Виявлено понад 140 родовищ нафти, газу та газового конденсату. Найбільшими нафтовими родовищами є Гнідинцівське, Качанівське і Яблунівське нафтородовище. Нафтогазовидобувні поклади зосереджені у Сумській (Охтирське і Качанівське родо вища), Чернігівській (Гнідинцівське, Прилуцьке родовища) і Полтавській (Сагайдацьке, Зачепилівське, Радченківське родовища) областях.
Передкарпатська нафтогазоносна область із промисловими запасами нафти і газу на площі 15 тис. км2., розміщена у межах Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Розвідано 29 нафтових, 7 нафтогазоконденсатних родовищ. До найбільших належать Волинське, Орів-Уличнянські, Бориславське, Долинське, Битків-Бабченське нафтові і Дашавське, Угерське, Більче-Волинське, Рудківське, Ходовицьке і Калуське газові родовища, які сильно вичерпані. Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область розміщена на Півдні України та в прилеглих районах акваторії Чорного моря. Західна межа проходить меридіаном міста Одеси, північна – по лінії Одеса – Херсон – Бердянськ, східна – в здовж берегів Азовського моря, а південна – по широті міста Євпаторія. Площа області 25 тис. км2., із неї на суходолі 12 тис. км2. Відкрито 1 нафтове родовище. Тривають пошуки горючих корисних копалин у рівнинній частині Криму. Найбільшими нафтовими родовищами України є Леляківське, Глинсько-Розбишівське; нафтогазовими – Качанівське, Рибальське; газовими – Шебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське.
Основні надії покладаються на більш глибокі пласти вже відомих провінцій (особливо Передкарпаття) та шельфів Чорного та Азовського морів. Треба також врахувати, що в колишньому СРСР переваж-но видобували тільки 30 – 40% загальногеологічних запасів родовищ, а в країнах з високим рівнем технологій віддача пластів досягає 70 – 80 %. Оскільки в Україні до цього часу вже видобуто понад 250 млн. т. нафти і понад 1 трлн. м3. природного газу, то, використовуючи новітні технології підвищення віддачі пластів, можна різко підвищити видобуток нафти і газу.
Як ресурси низькосортного палива, або сировина для виробництва нафтопродуктів можуть розглядатися горючі сланці: сапропелітові Бовтинського родовища (на межі Черкаської і Кіровоградської обл.) і мені-літові - Карпат . Навіть враховуючи низьку якість мелінітових сланців і вихід сланцевої смоли в 3 – 4 %, при загальних запасах 500 млрд. т., у них міститься 15 – 20 млрд. т. вуглеводневої сировини, що на порядок більше, ніж сукупні ресурси нафти і газу. Сланці могли б стати значним джерелом нафтопродуктів, але при цьому необхідно вирішити проблеми їх комплексного використання і збереження мальовничих ландшафтів Карпат.
Водні ресурси.
Завдяки своїм унікальним фізичним і хімічним властивостям вода широко використовується у всіх галузях виробничої і невиробничої сфер. Найбільшу цінність мають чисті прісні води, дефіцит яких дедалі більше відчувається в Україні. Водні ресурси України становлять поверхневі і підземні води.
Основним елементом прибутку водного балансу України є атмосферні опади, загальний обсяг яких, за різними оцінками становить, 366 – 377 км3. Через значні втрати на випарування на поверхневий місцевий стік припадає лише 50 км3. Водні ресурси поповнються за рахунок транзитного стоку Дунаю, Дніпра, Сіверського Дінця і сумарно становлять майже 210 км3. Частина поверхневого стоку (Тиса, Прут, Західний Буг) загальним обсягом 14 км3. виходять за межі України.
Хоч найбільший обсяг стоку припадає на Дунай, головну роль у водозабезпеченні господарства України відіграють річки басейну Дніпра. Стік Дніпра біля Києва становить приблизно 44 км3., Дніпропетровська 53.4 км3., а далі дещо зменшується у зв’зку великим випаровуванням з поверхні Каховського водосховища Обсяг стоку інших річок значно менший: Дністра – 6.3 км 3., Сіверського Дінця – 5.0 км3., Південного Бугу – 3.4 км3.
З трьох тисяч озер України лише 30 (1 %) мають площу більшу як 10 км3. В основному прісні озера розміщені Поліссі (найбільше Світязь – 24.2 км2.), закритих солонуватих і солоних озер та лиманів – на узбережжях Азовського і Чорного морів ( найбільше Сасик – 210 км2., Тілігульський лиман – 160 – 170 км2., Ялпуг – 149 км2. ). Ресурси прісних озерних вод становлять 2.3 км2., солонуватих і солоних - 8.6 км3. Значно поповнюються ресурси поверхневих вод за рахунок будівництва водосховищ і ставків.
Найбільший каскад водосховищ створений на Дніпрі, де збудовано шість великих водосховищ об’ємом 43.8 км3.: Каховське (площа – 2255 км2., об’єм – 18.2 км3.), Кременчуцьке (2250 км2., об’єм – 13.5 км3.), Києвське (922 км2., об’єм – 3.73 км3.), Дніпровське (410 км2., 3.3 км3.), Канівське (675 км2., 2.62 км3.), Дніпродзержинське (567 км2., 2.45 км3.).
Чорне та Азовське моря , що омивають територію України можна розглядати як альтернативне джерело водних ресурсів, але оскільки ці води вимагають опріснення, а отже і значних затрат коштів і енергії, в найближчі роки їх використання малоймовірне. І вони є дуже забруднені внаслідок викидів неочищених вод рядом великих підприємств чорної металургії, хімічної, нафтохімічної, вугільної промисловості.
Найбільшу кількість води мають західні області, де на 1 км2. площі припадає від 100 до 600 тис. м3. місцевого стоку. Найменше забезпечені водою південні області. Так у Донецькій, Запорізькій Дніпропетровській,