Для збереження і вивчення унікальних природних комплексів, окремих видів рідкісних рослин, ендеміків, реліктїв, цікавих об’єктів неживої природи створюються різні природоохоронні об’єкти, розробляються природоохоронне законодавство.

У широкому розумінні під охороною природи розуміють увесь комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання і збереження природи. Вузьке розуміння передбачає саме охорону, збереження природних багатств для нащадків. Основи природоохоронного законодавства закладені у Декларації про державний суверенітет в законі “про охорону навколишнього середовища” та ще цілому пакеті нормативних документів, які регламентують контроль за станом довкілля, штрафні санкції проти порушників, режим діяльності природоохоронних об’єктів тощо.

Перші законодавчі акти про охорону видані в нашій державі ще за часів Київської Русі. “Руська правда” – збірник норм права Я.Мудро8го – встановлювала відповідальність за відстріл бобрів та деяких інших цінних і рідкісних видів тварин. На теренах Галицько-Волинського князівства в ХІІ ст. утворились своєрідні заповідні території, де строго регламентувалось полювання, вирубування лісів тощо.

У ХVІ-ХVІІІ ст. спеціальні укази видавались про охорону засічних лісів на пд. рубежах держави, що мали оборонне значення. Іншими указами заборонялось вирубування лісів вздовж річок або тих, де росли цінні породи дерев.

Екологічна проблема – проблема № 2 у світі не може не торкатись Криму і України, так як охоплює терени всього світового простору. Умовно проблему погіршення стану природного довкілля (глобальної екосистеми) можна розділити на дві складові частини:

деградація природного середовища в результаті нераціонального природокористування;

забруднення її відходами людської діяльності.

Прикладом першого можна вважати обезліснення території землі та виснаження земельних ресурсів.

Забруднення географічного середовища – це небажана зміна його властивості у результаті антропогенного (техногенного) надходження різних речовин і сполук. Кількість цих відходів останнім часом досягла небачених розмірів, зокрема і у нас. Техногенне забруднення в більшому чи меншому ступені торкається усіх компонентів природного середовища, а через них позначається на здоров’ї людини. Багато техногенних домішок в атмосфері, потрапляють в організм людини безпосередньо через органи дихання. Шкіру, а також через їжу та воду, уражають дихальні шляхи, серцево-судинну систему, нервову систему й інші органи.

Забруднення літосфери (ґрунтового покриву) Криму пов’язано з щорічним надходженням у неї великої кількості металів, радіоактивних речовин, добрив, отрутохімікатів, із розробкою родовищ корисних копалин. Зараз тільки 5-10% усієї речовини, що видобувається і заготовляється, переходить у кінцеву продукцію, а 90-75% її в процесі переробки перетворюється в прямі відходи. (4).

5.Розміщення і регіональні відмінності розвитку комплексу.

Завдяки своєрідному клімату в Кримському регіоні унікально поєднуються рекреаційні ресурси. Передусім це такі моря, чудові пляжі й сприятливий клімат морських узбереж, а також лікувальні болота, озер, лиманів, мінеральних джерел, мальовничі ландшафти гір, природо заповідні та історико-культурні об’єкти.

Переважання рівнинних просторів причорноморської і північнокримської низовини, що обрамлені з північного заходу відрогами подільської височини, а південного сходу. – Кримськими горами, створює зручні умови для механізації сільськогосподарських робіт, прокладання сухопутних шляхів сполучення, розвитку туризму. Теплий клімат з тривалим вегетаційним періодом (220-240 днів), земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими грунтами створюють умови для вирощування теплолюдних культур помірного поясу, а на південному березі, деяких субтропічних рослин. Негативним чинникам є часті послуги, суховії, пилові бурі, а тому необхідний цілий комплекс заходів, аби зберегти вологу, грунти від ерозії.

Завдяки морським ресурсам район став одноосібним лідером в цій області рекреаційного господарювання, а міста Ялта, Гурзуф, Алушта –одними з найбільших курортів не тільки України, а й цілого Чорноморського узбережжя.

ВИСНОВКИ

Рекреаційний комплекс АР Крим є районотворним елементом, галуззю спеціалізації. Він представлений переважно галузями лікування, відповідну, туризму. Його розвитку сприяли природні умови (тривалість сонячного сяйва, теплий клімат, морське узбережжя, мальовничі ландшафти Криму), та наявність природних ресурсів (лікувальні грязі й ропа лиманів, мінеральні джерела). Для курортного господарювання умови є практично скрізь, так як район базується на унікальному субтропічному кліматі, мальовничих гірських ландшафтах. Морських пляжах, лікувальних грязях. (2).

Але мають місце і негативні прояви людської діяльності. Так за останні десятиріччя майже зруйнована екологічна система АР Крим; особливо забруднені Чорне й Азовське моря. Це призводить до збитків у рекреаційному господарстві, зменшує приплив туристів, негативно впливає на здоров’я мешканців. Проблема має бути вирішеною за рахунок технологічного переобладнання промислових підприємств і спорудження ефективних очисних споруд.

Що ж необхідно робити, для відновлення нормальної екосистеми? Для початку не допустити переосушення, засолення, отруєння хімікатами грунтів можна при умові постійного контролю за їхнім станом, точного дотримання норм поливу, внесення добрив тощо. Зберегти води і повітря від забруднення можна, використовуючи очисні споруди і пристосування. У майбутньому всі виробництва мають стати безвідходними. Адже відходи – це хімічні сполуки, які поки що не використовуються людиною. Досягнення сучасної науки дозволяє звести до мінімуму шкідливі викиди, ввести замкнутий цикл використання води, тобто використовувати очисні стоки, не беручи нової води з річок чи озер. У нас поки що дуже погано налагоджена справа з очищенням шкідливих викидів у води і атмосферу. Частка вловлювання рідких і газоподібних речовин становить лише 30%. Але на багатьох підприємствах не встановлені навіть примітивні очисні споруди. Тому гранично допустимі концентрації вмісті окремих сполук у повітрі та воді перевищують у десятки разів норми, тобто ту кількість, яка не є шкідливою для людини та інших живих організмів (4).

ЛІТЕРАТУРА

Атестація з географії (ха ред. В.М. Бойка.