В Чернівецькій області запаси лікувальних мінеральних вод знаходяться в Брусницькому родовищі. Ц води близькі до мацестинського типу і застосовуються для ванн. Гідрокарбонатно-хлоридні натрієві маломінералізовані лікувально-питтєві води цього ж родовища близькі до типу “Єсентуки”.

Крім родовищ з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод в регіоні є ще ряд перспективних родовищ для рекреаційного використання. Це води з високим вмістом органічних речовин в м. Борислав Львівської області, селах Селятин і Малий Дихтинець Чернівецької області, Шешори, Мізунь, Буркут Івно-Франківської області, родовища сульфідних вод в селах Коршів Івано-Франківської і Щербинці Чернівецької областей; Плосківське, Нелипінське, Свалявське, Рахівське, Драгівське, Чорноголовське, Ужоцьке, Білинське і Тарасовське родовища вуглекислих мінеральних вод типу “Боржомі” і “Єсентуки”, а також хлоридних натрієвих вуглекислих вод в селах Сіль, Верхній Бистрий і Кваси Закарпатської області, Коршівське родовище йодово-бромних вод в Івано-Франківській області.

Лікувальні грязі. Ресурсами грязелікування (пелоідотерапія) в регіоні володіє тільки Моршинське родовище в Львівській області. Його торф’яні грязі високо мінералізовані, містять багато органічних речовин, а також оцтову, масляну і мурашину кислоти. Їх геологічні запаси – 239 тис. м куб. Використовуються для грязелікування в невеликій кількості також неорганічні грязі в селищі Глибока і торф’яні в селах Костинці і Черешенька Чернівецької області, але їх запаси погано вивчені.

Озокерит. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області , в селах Дзвиняч і Старуня.

Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб. Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.

Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

До сприятливих для кліматотерапії відносяться без морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір’я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи.

Ландшафтні ресурси рекреації. До ландшафтних ресурсів туризму і відпочинку відносять території, які відрізняються живописністю, які мають природний стан, а також штучні чи перетвор?Б?Й ?ї ? ? ?

???? Й ? ? ? ? ? ? ? € ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?

? D ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? $ ? ? ? > ? ! ? ? ? ? ? ? ? території з унікальними природними пам’ятниками, які можуть використовуватися для туризму та для наукових і пізнавальних цілей. Площа ландшафтних ресурсів складає рекреаційний фонд території. його основою в Українських Карпатах є лісові угіддя і післялісні луки, а також гірські луки – полонини. Допомагає зимовому відпочинку і туризму наявність схилів, придатних для облаштування гірськолижних полів і трас.

Практично всі міста і селища міського типу в карпатському регіоні мають спеціально виділені лісові масиви для відпочинку населення у вихідні дні. Але багатьох людей приваблюють мальовничі гірські ландшафти, які є зоною дальньої рекреації чи місцем проведення довготривалого відпочинку. Рекреаційне використання ландшафтів супроводжується їх активним антропогенним змінам. Якщо на основі якісних і кількісних змін в рослинному покриві рекреаційних територій виділити п’ять стадій рекреаційної дигресії (1- корінні непорушені, 2- мало порушені, 3- помірно порушені, 4- сильно порушені, 5- деградовані рослинні групи), то межу стійкого стану корінних фітоценозів можна провести між 3-4 ою стадіями. На 4- й стадії ще зберігаються потенціальні можливості відновлення, а на 5-й спостерігається повне розбалансування фітоценозів.

Темпи й рівень рекреаційної дигресії безпосередньо залежать від рекреаційних навантажень на території, тобто від кількості рекреантів, які одночасно перебувають на одиниці площі. Недопустимі навантаження навіть в короткий термін ведуть до деградації рослинного покриву. Як показали розрахунки, на території Українських Карпат умовно допустимі рекреаційні навантаження на лісові ландшафти треба враховувати в середньому 3,5 (широколистяні ліси)- 2,4 (ялинові ліси) рекреанта на 1 га.