Інші листяні породи піднімаються також досить високо. Клен гостролистий відмічений на висоті 960 м, а ясен — на висоті 1000 м. Окремі біогрупи смереки у високогір'ї свідчать про широке її зростання раніше на південних мегасхилах Свидівця.

Флористичне дуже цікаві вапнякові скелі — стрімчаки Світле Бердо та Соколове Бердо в долині річки Кісви — правого притоку Тиси. На них зростають такі рідкісні види, як листовик сколопендровий, блехнум колосистий, багаторядник Брауна, аспленій зелений, порізник гірський та інші. Поодиноко трапляється смерека звичайна реліктового характеру.

Вище межі лісу криволісся утворює зелена вільха та яловець сибірський. Останній на еродованих схилах заходить і в смугу бучин. Тільки на полонині Урда на південному схилі Близниці трапляються фрагментарне зарості гірської сосни. На полонині Герешасці збереглись два невеликі озерця польодовикового походження.

Заповідний масив має важливе наукове значення для вивчення бучин в оптимальних екологічних умовах центральної частини Полонинських Карпат, а також для з'ясування впливу рельєфу на зональне поширення на різних мегасхилах букових та смерекових лісів. Ліси виконують тут важливу гідрологічну функцію, оскільки саме на цій території бере свій початок річка Кісва. Не менш важливе і їх захисне значення проти снігових лавин*.

* Запроектовані заповідні об'єкти.

Міждержавний заповідник Кременець (проект). Гірська система Українських Карпат, що безпосередньо зв'язує Південні та Західні Карпати, має важливе значення для розкриття закономірностей розвитку рослинного покриву Середньоєвропейської широколистяної провінції взагалі. Найбільш придатними для вирішення таких питань є території на межі або близько межі певних ботаніко-географічних регіонів. Саме таким є гірський масив Кременця (1214 м). Великої Равки (1303 м) та Малої Равки (1269 м), розташований у Бескидах, недалеко межі між Західними та Східними Карпатами, що проходить по Лупківському перевалу. В ньому добре збереглись основні групи типів лісу букового поясу — бучини, ялицеві бучини, ясеневі бучини, яворові бучини, букові яворини та яворини, що дозволяє вивчати структуру бескидських пралісів.

Для охорони унікальних фітоценозів Бескид ще до першої світової війни був створений невеликий резерват Стужиця. Завдяки зусиллям проф. А. Златніка (1935, 1938), він був згодом територіальне розширений. Ця частина Бескид цікава у флористичному відношенні. Тут ще трапляються східнокарпатські види, як апозеріс смердючий, живокіст серцевидний, крем'яник гарний, фіалка відхилена, осот Вальдштейна та ряд інших, які в західному напрямку зростають уже зрідка. У субальпійському пасмі зонально поширена зелена вільха, яка на території Словаччини відсутня. У Польщі її можна зустріти лише на Буковому Берді в Західних Бескидах. Отже, тут проходить східна межа ареалу зеленої вільхи в Європі. На горі Кременець, де сходяться кордони трьох братніх соціалістичних країн — Радянського Союзу, Чехословаччини та Польщі, для охорони унікальних природно-територіальних комплексів у кожній з них організовано невеликі резервати. У нашій країні створено резерват під горою Равкою (884,6 га), у Польщі — у Джерел Солонки (343,9 га) і в Чехословаччині— резерват Стужиця (423,9 га). Для охорони і збагачення природи Бескидів природознавці трьох країн підготували проект об'єднання існуючих резерватів, обгрунтували їх розширення і створення міждержавного заповідника. Цьому питанню присвячено ряд спеціальних публікацій (С.Стойко, 1966, 1971, 1973; Я. Косинова, 1966; Ш.Мігалик,1971).

Резерват під горою Равкою розташований у Ново-Стужицькому лісництві Жорнавського лісокомбінату в умовах помірного вологого клімату. Тут переважають невапнисті, здебільшого крупнозернисті пісковики, на яких формуються кислі буроземні грунти. Тому, незважаючи на сприятливі кліматичні умови, бук лісовий, на відміну від Центральної частини Полонинських Карпат, формує тут як чисті, так і мішані насадження. Найбільш поширена волога зубницева та живокостева бучина, рідко — свіжа маренкова бучина. В урочищі Семенівка на висоті 950 м є унікальна для Карпат бучина з домінуванням у покриві цибулі ведмежої (1,5 га). Біля верхньої межі переважає волога субучина папоротева та вологий буковий субір чорницевий. На багатих грунтах, переважно на північних схилах, поширена волога ялицева бучина квасеницева.

Характерною особливістю лісів резервату є наявність великих площ, зайнятих буковими яворинами та яворовими бучинами. В цій групі типів найбільш поширені букова яворина переліскова, папоротева, а на глеїстих грунтах локально трапляється сира букова яворина кременева.

На південних і південно-східних схилах гір Кременця та Равки найкраще в Карпатах збереглось букове криволісся. Воно тягнеться вузькою трикілометровою смугою на висоті 1220—1268 м. Суцільні зарості чагарникового бука, явора та горобини мають у приполонинній смузі висоту 1,5—3 м. Це цінний об'єкт для вивчення вітрової межі лісу. В субальпійській смузі, яка тут виражена слабо, поширені зарості вільхи зеленої, щучники, чорничники та інші лучні формації.

З радянського боку до згаданого резервату безпосередньо примикає фауністичний заказник площею 2600,9 га, розташований на території Ново-Стужицького (2188,3 га) та Ставненського лісництва (412,6 га). Він надзвичайно багатий на фауну. Тут водяться ведмеді, олені, козулі, дикі кабани, лисиці, вовки. Виявлено також дикого кота, рись, куницю, видру, барсука. Часто заходять сюди зубри. Така ж багата й орнітофауна заказника. Цінний він і з лісівничої точки зору. Із загальної, вкритої лісом площі, що становить 2551 га, стиглі і перестиглі фітоценози пралісового характеру займають 1042 га, пристигаючі — 39 і середньовікові — 89 га. Заказник становить чималий інтерес для вивчення складних біогеоценотичних зв'язків у лісових екосистемах. Тому його доцільно приєднати до резервату.

Створення запроектованого міждержавного заповідника Кременець