Вступ

Слово фотограмметрія складається з трьох грецьких слів: photoЇсвітло, grammaЇзапис, metreoЇвимір. Таким чином, ця дисципліна займається розв’язуванням задач визначення форм, розмі-рів та взаємного розміщення предметів у просторі, тобто їх кількісних і якісних характеристик, за фотознімками. Інакше кажучи, засобами фотограмметрії проводиться збір інформації про об’єкти на основі їх фотозображень.

Предмет цієї дисципліни Ї вивчення властивостей фотозображення, методів його отримання і вимірювання, розробка приладів для вимірювання і перетворення фотознімків.

Найбільше поширена фотограмметрія в топографії, переважна більшість топографічних карт й планів середнього і великого масштабу створюється за матеріалами аерофотозйомки. Весь комплекс робіт при цьому називають фототопографічною зйомкою.

Прикладна фотограмметрія значною мірою вивчає також нетопографічне використання знімків. Таких напрямів дуже багато. У приклад-ній фотограмметрії вивчаються методи використання фотограмметричних вимірів при проектуванні, будівництві й експлуатації інженерних спо-руд, е також при розвідувальних роботах у землевпорядкуванні, земля-ному кадастрі лісотаксації, дорожній справі, гідротехніці, благоустрої міських і сільських населених пунктів, освоєнні шельфу.

У фотограмметрії використовують знімки, здобуті спеціальними фотоапаратами, встановленими на літаках, космічних носіях і безпосе-редньо на землі. У зв’язку з цим розрізняють фототопографічні зйомки двох видів: аерокосмічну і наземну.

Фотограмметричні методи мають певні переваги перед геодезичними при дослідженні різних динамічних процесів, при визначенні координат великої кількості точок, а також при дослідженні недоступних об’єктів.

Аероскопічна зйомка широко застосовується в геології. За знімками визначають положення розломів земної кори, проводять геологічне картографування.

У медицині фотограмметричні методи дають змогу підвищити якість діагностики.

Гідрографи визначають за знімками висоту, довжину, швидкість переміщення хвиль у водоймах. Топографічні карти і аерофотознімки мають велике значення у військовій справі. З використанням даних фотограмметрії розв’язують не тільки задачі будівництва інженерних споруд, а й планування заходів військово-оборонного характеру, меліоративних робіт і багатьох інших.

Фотограмметрія ґрунтується на використанні проективної геометрії, багатьох розділів математики, у першу чергу-векторної алгебри, матричного числення тощо. Розробка фотограмметричних приладів ґрунтується на принципах точного приладобудування, електроніки, оптики. Математична обробка фотограмметричних вимірювань ведеться з використанням основних положень теорії математичної обробки, теорії ймовірностей. Оскільки обчислення ведуться на ЕОМ, то фотограмметрія пов’язана з програмуванням. У створення карт стереотопографічним методом входить дешифрування знімків, яке в наш час удосконалюється, ароматизується, використовуючи основні положення теорії розпізнавання образів. Завдяки ЕОМ створюються цифрові моделі місцевості та цифрові карти.

Мета курсової роботи

Метою курсової роботи з прикладної фотограмметрії є закріплення отриманих знань, вироблення навиків проектування аерофотознімальних робіт, планово-висотної підготовки знімків, фотограмметричної обробки знімків на універсальних приладах, рисування рельєфу та складання оригіналу топографічної карти чи плану.

В курсовій роботі розв'язуються задачі вибору способу стерефотограмметричної зйомки з врахуванням фізико-географічних умов відпо-відного району, виконується розрахунок елементів планового аерофотознімання і проектування планово-висотної підготовки з врахуванням необхідної точності. Передбачено проведення експериментальних робіт по складанню оригіналу карти на стереографі СД, стереопроекторі СПР, стереоанаграфі, визначення елементів взаємного орієнтування з використанням стереокомпаратора і ЕОМ.

Курсова робота виконується згідно з індивідуальним завданням. За допомогою топографічної карти дрібного масштабу необхідно запроектувати планове аерофотознімання з врахуванням фізико-географічних умов заданого району і планово-висотну підготовку аерофотознімків, стереопару знімків і прилад для виконання експериментальних робіт.

Курсова робота складається з наступних основних розділів :

фізико-географічний опис району, що підлягає зніманню ;

розрахунок параметрів планового аерофотознімання і складання схеми на викопіровці з карти дрібного масштабу;

проектування планово-висотної підготовки аерофотознімків ;

виконання експериментальних робіт по визначенню елементів взаємного орієнтування і отриманню фрагменту топографічної карти на універсальному стереоприладі (УСП);

оцінка точності отриманих результатів;

висновки і заключення.

1. Фізико-географічний опис району

При виконанні цього розділу необхідно звернути увагу на топографо-геодезичну вивченість району робіт, визначити всі пункти опорної геодезичної мережі, вивчити рельєф місцевості, визначити максимальну та мінімальну відмітки на ділянці зйомки.

Відповідно із завданням необхідно подати фізико-географічний опис міста Донецьк і Донецької області. ДОНЕЦЬК (до 1924 — Юзівка, 1924 — 61 — Сталіне) — місто, обл. центр. Розташований у центральній частині області, у верхів'ї р. Кальміусу. Вузол залізниць і автомобільних шляхів, аеропорт. Площа 358 км2. Поділяється на 9 міських районів (Будьоннівоський, Вороїпиловський, Калінінський, Київський, Кіровський, Куйбишевський, Ленінський, Петровський, Пролетарський). 1099 тис. жителів (1988). Виник 1869, місто з 1917. Нагородже-ний орденом Леніна (1979) та Почесною грамотою Президії Верховної Ради України (1969). Поверхня міста — хвиляста рівнина, розчленована долина-ми і балками, ускладнена те-риконами (висота їх досягає 100 м). Поклади кам'яного вугілля (Донецький кам'яновугільний басейн). Перевищення висот до 120 м. Пересічна температурара січня — 6,6°, липня +21,6°. Кількість опадів 486 мм на рік, переваж-но в травні — серпні. Часто бувають засухи, суховії. У місті ді-ють обласний центр по гідро-метеорології та геофізична станція Донецької залізниці. В межах Донецької області 30 водосховищ і ставків загальною площею водного дзеркала понад 600 га (Кальміуське, Донецьке во-досховища та ін.). Донецьк — кінцевий пункт Дніпро — Донбас каналу. Місто добре озеленене. Площа зеле-них насаджень 25,9 тис. га. Донецький ботанічний сад АН України, понад 30 парків і садів, близько 60 скверів тощо. Донецьк— один із великих індустрі-альних центрів загальносоюз-ного значення, центр Донецько-Макіївського промислового вузла. Промисловий комплекс міста базується на місцевому вугіллі, девізній криво-різькій руді, нікопольському марганці, ставропольському та оренбурзькому газі, а також на місцевій мінерально-будівельній сировині. Виробничу структуру міста ви-значають вугільна, металургійна, та машинобудівельна і металообробна галузі, на які припадає понад 50 % ви-пуску товарної промисловості продук-ції. Близько третини продукції ви-робляють легка і харчова галузі, решта припадає на