У Донецьку – Донецький науковий центр АН України з інститутами економіки, промисловості, фізико-органічної хімії і вуглехімії. географії), інститу інженерів залізничного транспорту; 22 середніх спеціалізованих навчальних заклади, 27 професійно-технічних училищ; 3 театри, цирк, планетарій, Донецький будинок природи; музеї: краєзнавчий і художній. Бюро подорожей та екскурсій, готель «Турист». Об'єкти туризму - пам'ятни-ки історичні, історико-революційні та видатним діячам Української держави; Т.Г. Шевченкові, та ін.; «Нескорені», Вічної Слави радянським воїнам і жертвам німецько-фашистського терору, монумент «Визволителям Донбасу». За ландшафтну архітектуру Донецька гру-па фахівців удостоєна Державної премії УРСР (1978). Дивлячись план Донецька і туристську карту області. В рамках руху поріднення Донецьк підтримує зв'язки з містами Шеффілд (Великобританія), Шарлеруа (Бельгія), Таранто (Італія), Бохум (ФРН), Піттс-бург (США).
ДОНЕЦЬКА ВИСОЧИНА — височина на Пд. Сх. Україні, у ме-жах Донецької, Ворошиловградської і ча-стково Харківської областей України, та на Пн. Ростовській обл. РРФСР. Простягається на 350 км з Пн. Зх. на Пд. Сх.; шир. до 150 км. На Пн. вона обмежена долиною Сіверського Дінця (уступ зав-вишки 120 —150 м), на Пд. Зх. межує з Приазовською височи-ною, на Зх.— з Придніпровсь-кою низовиною, на Пд. Сх. ви-ходить за межі республіки. Вис. до 367 м (г. Могила-Мечетна). Генетичне пов'язана з Донець-кою складчастою спорудою, Бахмутською западиною і Кальміус-Торецькою западиною). Складається головним чином з піскови-ків, вапняків, сланців, доломі-тів, мергелів, пісків, лесових та ін. порід. Розрізняють пд.-сх. (Донецький кряж) і пн.-зх. частини Донецької височини. Межу між ними умовно проводять по лінії Лисичанськ — західніше Артемівська — Горлівка — Донецьк. У рельєфі Донецької височини чітко виділяєть-ся Головний вододіл, ускладне-ний пасмами, гривами, гребеня-ми та останцями. Тут виділя-ються відпрепаровані ерозією підняття — так звані куполи Грибуваха, Центральний і Дя-ківський. Макс. відмітки пн.-зх. частини височини досягають 250 м. Тут переважають пласто-во-денудаційні рівнини з розви-нутим хвилястим рельєфом. Ріки належать до басейнів До-ну, Дніпра й Азовського моря, най-більші — Сіверський Донець, Кальміус, Кринка, Міус, Вовча, Самара. Численні балки та яри. З сучасних геоморфологічних про-цесів поширений карст, водна ерозія та зсуви. Характерні та-кож антропогенні форми рель-єфу — терикони, кар'єри, мульди осідання, насипи тощо. Є ро-довища кам’яного вугілля, хімічної си-ровини, руд кольорових мета-лів, будівельних матеріалів. Донецька височина роз-ташована у межах Донецької північностепової фізико-геогра-фічної провінції, для якої ха-рактерне поєднання елементів степових із звичайними чор-ноземами і лісостепових (на під-вищеннях) ландшафтів з типо-вими чорноземами на лесах. Донецька височина характеризується високою господарською освоєністю території. Ді-лянки степу з природною рос-линністю збереглися на крутих схилах і на заповідних терито-ріях, зокрема у Луганському заповіднику. По балках і бай-раках — дубові, ясеневі й кле-нові ліси, багато полезахисних смуг.
ДОНЕЦЬКА ВИСОЧЙННА ПІВНІЧНОСТЕПОВА ФІЗИ-КО-ГЕОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ – природна область Донецької північностепової фізико-геогра-фічної провінції. Розташована на Донецькому кряжі, займає пд. частину Ворошиловградської і центр, та сх. частини Донецької об-ластей. Геоструктурно пов'яза-на з Донецькою складчастою спорудою. Характеризується значною підвішеністю терито-рії, в межах якої на значних ді-лянках корінні породи вихо-дять на поверхню, великою гус-тотою і глибиною (до 200 м) ерозійного розчленування, складністю будови рельєфу ме-жиріч (поєднання пасом, остан-ців тощо), строкатістю ґрунто-вого покриву та варіацій рос-линності, розвитком лісостепо-вих природно-територіальних комплексів у центральній частині височини та по-ширенням антропогенних ланд-шафтів. Ландшафтну структу-ру області утворюють місцево-сті: височинні лісостепові, пере-хідні від північно степових до лісостепових хвилястих приво-додільних рівнин з чорнозема-ми звичайними середньо гумусними й дерновими щебенюва-тими ґрунтами під петрофітними степами й байраками; до-линно-балкові з дерновими ще-бенюватими ґрунтами та чор-ноземами неглибокими під бай-рачними лісами, над заплавно-терасні з розораними чорнозе-мами звичайними; заплавні з лучно-чорноземними ґрунтами та різні види антропогенних ландшафтів. Переважає гірни-чодобувне та с.-г. природокори-стування. В області здійсню-ються заходи щодо рекультива-ції земель, залісення ярів і ба-лок, озеленення териконів тощо. В її межах — філіал Лугансь-кого заповідника — Провальський степ.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ. Донецька область розташована на Пд. сх. країни. Область утворена 2. VII. 1932. На Пд. Зх. межує з Запорізькою та Дніпропетровською, на Пн. Зх.— з Харківською, на Пн. Сх.— з Ворошиловградською областями України, на Сх.— з Ростовською областю Росії, на Пд. омивається Азовським морем. Площа 26,5 тис. км2 (4,1 % від усієї площі України). Населення 5395 тис. чол. (1. І 1988, 10,5 % населення УРСР; 1-е місце серед ін. областей у республіці). Центр — м. До-нецьк. Поділяється на 18 райо-нів, має 49 міст, у т. ч. 22 обл. підпорядкування, 135 селищ мі-ського типу, 1120 сільських населе-них пунктів. Область нагородже-но двома орденами Леніна (1958, 1970).
Вигідне геогр. положення Донецької області (гол. складової