ЗОНА ЛІСОСТЕПУ.
Мета: дати учням знання про географічне положення та особливості зони лісостепу, взаємозв'язки між компонентами природи в зоні лісостепу; показати особливості зони в порівнянні з іншими природними зонами; на прикладах продемонструвати результати вплину господарської діяльності людини на природні особливості зони лісо степу; познайомити з природоохоронними територіями зони лісостепу, продовжити формувати вміння роботи з картографічними матеріалами на прикладі карти фізико-географічного районування; продовжувати роботу щодо формування навичок високого мислення; удосконалення умінь та навичок щодо комплексного характеризування географічних об'єктів (на прикладі природної зони).
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: фізична карта України, атлас України, карта фізико географічного районування.
Опорні та базові поняття: природна зона, зона лісостепу.
Географічна номенклатура: Волинська височина, Подільська височина, Придніпровська височина, Хотинська височина, Середньо руська височина, Придніпровська низовина, Полтавська рівнина. Мале Полісся, Опілля, Розточчя , Товтри ( Медобори ), Львівсько- Волинський кам'яновугільний басейн, Донецький кам'яновугільний басейн, Кременчуцький залізорудний басейн, Дніпровсько – Донецький нафтогазоносний район, Дніпро, Сіверський Донець, Південний Буї, Західний Буг, Дністер, Волино - Подільський та Дніпровсько-Донецький артезіанські басейни.
Учитель. Встановивши природні зони, в межах яких знаходить-ся територія України, ми вивчили особливості природної зони мі-шаних лісів. На південь від цієї зони знаходиться зона лісостепу, характерною особливістю якої є поєднання лісових та луко-степових ландшафтів. З'ясувати особливості лісостепової зони і є завданням нашого уроку.
IV. Вивчення нового матеріалу
Розміщення та рельєф.
Лісостепова фізико-географічна зона охоплює площу 142 тис. кв. м. , що становить 23.5 території України., і простягається від зони широколистяних лісів до західних відрогів Середньоросійської височини. Північна межа лісостепу є південним краєм зони мішаних лісів , а південна починається на заході в районі Котовська, пролягає через Первомайськ – Кіровоград – Кременчук – Красноград - Волчанськ . Із заходу на схід зона простягається на 800 км., а з півночі на південь близько 200 км. На заході і 300-500 км. –у східній частині.
Рельєф лісостепової зони здебільшого, відображає тектонічні структури . Придніпровська височина пов’язана з Українським Кристалічним щитом. На захід від нього Волино - Подільська плита на якій розкинулась південно-східна частина Подільської височини. Придніпровська низовина лежить на Дніпровсько – Донецькій западині. Західні відроги Середньоросійської височини відповідають схилу Воронизького кристалічного масиву. Поверхня зони розчленована глибокими ріками , ярами і балками. Вздовж їх берегів на поверхню часто виходять граніти , іноді – вапняки та пісковики утворюючи скелі .
Клімат і води
Кліматичний режим лісостепу характеризується збільшенням континентальності клімату у східному напрямку . Зима тут коротша і м’якша ніж на Поліссі , літо довше і тепліше. Сніг лежить близько 3 місяців . Середня температура січня на заході становить -5? ?C, на сході -8 ?C, температура липня – відповідно +18 і +22 ?C. Річна сума опадів на заході становить 650мм. , на сході близько 550мм. Надмірного зволоження немає. Чергуються вологі та посушливі роки, а тому в лісостеповій зоні потрібні лісо зрошувальні системи .
Річкова система лісостепу добре розвинута. У його західній частині у місцях виходів кристалічних порід , річки мають швидку течію , долини їх вузькі, скелясті і глибокі . Найбільші з них є Дністер з Мурахою ,Південний Буг із Собом та Синюхою . Дніпро та його ліві притоки ( Сула , Псел , Ворскла)мають повільну течію , Береги приток низькі , долини широкі . Типове явище зони – водна ерозія – живлення річок , переважно дощове .
Грунтово рослинний покрив і рослинний світ
Найбільш поширеними із грунтів є чорноземи типові та чорноземи опідзолені . Чорноземи сформувалися на вирівняних поверхнях Придніпровської височини та на Придніпровській низовині. Чорноземи опідзолені розвинулись на Правобережжі Дніпра. Для Подільської височини вершинних поверхонь Придніпровської височини також характерні сірі лісові грунти . На давніх терасах і зниженнях поширені лучно – чорноземні грунти
До природної рослинності зони входять лісові та степові види . Лісоутворювальними природами зони є листяні дерева – дуб черешчаний , дуб скельний, бук лісовий, клен, липа.
Ліси ростуть здебільшого у долинах річок та широких балках . Нерідко вони виходять на вододіли й простягаються вздовж них вузькою смугою. Тут переважно діброви та грабові гаї. У заплавах річок ліси складаються з дуба , береста і верби. На піщаних берегах Південного Бугу, Дніпра ростуть соснові ліси. У середньому лісами вкрито близько 12% лісостепу . Щодалі на південь то частіше трапляється степова рослинність.
Для лісостепової фауни характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Тут живуть білки , лісові куниці , косулі, зайці, олені, а також тхори, мишівки польові ; із птахів - сокіл , грак, дятел. Сова, дрізд чорний , жайворонок, куріпка.
Сучасні ПТК і природні території
З природними особливостями , лісостепову зону поділяють на три фізико - географічні краї:Подільсько Придніпровський лісостеповий, Лівобережний Дніпровський лісостеповий, Середньоросійський лісостеповий. Основними видами ландшафтів є лісостепові височинні , лісостепові височино схилові .
Лісостеп – регіон інтенсивного сільськогосподарського виробництва і розвинутою промисловості. Основним природним процесом , несприятливими для сільського господарства , є ерозія грунтів, яка зумовила утворення густої сітки ярів. Вони знжують рівень грунтових вод, що призводять до надмірного висушування грунту і зниження врожайності сільськогосподарських культур.
Найважливішими природно заповідними об’єктами лісостепу є природні заповідники : Канівський та Український степовий , Гомільшанські ліси , Ічнянський національний природній парк , заказники, пам’ятки природи.
Прийом «Творча лабораторія»
Використовуючи різні джерела географічної інформації, учні з'ясовують особливості географічного положення зони