Нині переважною формою зайнятості працездатного населення все ще залишається державний сектор економіки. Проте частка недержавних форм власності поступово зростає. В перспективі передбачається відплив робочої сили (до 400 тис. чоловік) з підприємств державного сектору в різні приватні, малі, спільні та інші недержавні підприємства.

В Україні все більше проблем виникає з раціональним використанням трудових ресурсів. Ще недостатньо використовуються вони у малих і середніх містах, особливо на Правобережжі.

Кількість безробітних в Україні на кінець 1995 р. становила понад 100 тис. чоловік. Це порівняно небагато. Проте в країні поширене приховане безробіття, особливо в містах з незначним вибором місць роботи. Найбільше безробітних серед службовців (інженери і техніки).

У народному господарстві країни жінки переважають над чоловіками. Часто-густо вони зайняті на важких і шкідливих роботах, працюють у нічну зміну. Це ще один із чинників демографічної кризи в Україні.

Коефіцієнт змінності більшості промислових підприємств України невисокий. Раніше він становив 1.2 – 1.4, нині ще більше знизився.

Нерівномірне розміщення трудових ресурсів в областях, зниження абсолютних розмірів їх природного приросту в більшості адміністративних районів, низький рівень ефективності використання робочої сили в галузях народного господарства зумовлюють потребу наукових досліджень і практичних заходів щодо раціонального використання ресурсів живої праці не тільки в галузях, а й в окремих районах України.

Аналіз приросту та особливостей зайнятості населення України свідчить про те, що в межах її території є певні надлишки працездатного населення, насамперед у малих містах. Такий надлишок зумовлює можливість виникнення безробіття в умовах проведення радикальної економічної реформи.

Розв’язання цієї проблеми можливе завдяки підвищенню продуктивності праці на основі максимального використання досягнень науково-технічного прогресу. У пропорційному розвитку економіки важливу роль відіграє не тільки економія витрат живої праці, а й матеріалів, сировини, енергії, раціональне використання виробничих фондів, раціоналізація транспортних вантажопотоків на основі науково обґрунтованого розміщення продуктивних сил. Економія витрат живої праці передбачає впровадження трудозберігаючих технологій, що дасть змогу зменшити витрати ручної праці.

Для того щоб створити умови для реалізації права громадян на працю, а також забезпечити соціальний захист тимчасово безробітного населення, на всій території України створено центри зайнятості населення.

Використана література:

1. Заставний Ф.Д. Географія України. – К., 1999.

2. Паламарчук та ін. Географія України. – К., 2000.

3. Розміщення продуктивних сил України / Під ред. Є.П.Качана. – К., 2001.

4. Ковалевський та ін. Розміщення продуктивних сил. – К., 2001.

5. Ковалевський та ін. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – К.,2005.

6. Заставний Ф. Д. Населення України. — Львів: МП «Край», 1993.

7. Паламарчук М.М. Географія України. –К.: Освіта, 1993

8. Соціально-економічна географія України / Під ред О.І. Шаблія – Львів, 1994

9. В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова Розміщення продукивних сил. Київ, 1998 р.

10. Заставний Ф.Д. Населення України. Національно-територіальні питання. –Львів, 1993.

11. Щорічний статистичний довідник. –К.: Мінстат. – 2003 р.

Додатки

Загальні демографічні показники

Коефіцієнти народжуваності, смертності

та природного приросту населення з 1913 р.

(на 1000 наявного населення)

рік

Кількість народжених

Кількість померлих

Природний приріст населення

1913

44,1

25,2

18,9

1940

27,3

14,3

13,0

1959

20,9

7,5

13,4

1960

20,5

6,9

13,6

1965

15,3

7,6

7,7

1970

15,2

8,8

6,4

1975

15,1

10,0

5,1

1979

14,8

11,1

3,7

1980

14,8

11,3

3,5

1985

15,0

12,1

2,9

1990

12,6

12,1

0,5

1995

9,6

15,4 –

5,8

2000

7,8

15,4 –

7,6

2001

7,7

15,3 –

7,6

2002

8,1

15,7 –

7,6

2003

8,5

16,0 –

7,5

2004

9,0

16,0 –

7,0

2005

9,0

16,6

?7,6