Незважаючи на те, що минуло вже понад 60 років, досі знаходять сліди перебування людей у ті часи. Нещодавно спелеологи, проводячи контрольну топографічну зйомку, знайшли керосинову лампу (у ній навіть є керосин) та мельхіорову ложку. Є ідея створення музею під землею. Адже всі експонати, які потрапляють на поверхню, досить швидко руйнуються. І що є дуже цікавим фактом, деякі люди з тих, які прожили в печері довгі місяці, ще живі. Один з них, пан Штермер, мешканець Нью-Йорка, зацікавлений у проекті створення музею і сприяє цьому

Також печера використовувалась як сховище в 1946 році і загонами УПА. Про свідчать написи на стінах. Також знаходять елементи спорядження і зброї. Пізніше, після ліквідації загону, підрозділи НКВС підірвали вхід у печеру, а вибиту на камінні "Клятву бійця-постанця" знищили. Її сліди і зараз можна побачити, пройшовши "вхідний зал". Місцеві жителі розповідають, що й після цього в печері переховувалися поодинокі повстанці та невеликі групи, віднайшовши невеликий хід недалеко від першого, але на початку 1949 року підірвали і його... Отже, печера приховує від нас ще багато історичних фактів, але є надія, що згодом відшукають і їх.  

Вивчення і наукові дослідження печери почала в 1961 році група тернопільських спелеологів. Спочатку досліджувався "Близький" район. У "Близькому" районі знаходяться озера: "Немо", "Нежданка", "Зал грязі". Вода в них настільки прозора, що в світлі ліхтарів важко побачити межу між повітрям і водою. 

Цікавим є і цикл коливання води. Він має 22 роки: 11 років триває підйом води, 11 років - спад. Амплітуда коливання становить більш як два метри. У період максимального підйому води потрібне спеціальне спорядження. Глибина озер 2-2,5 м, а інколи і більше, вода в них слабо мінералізована, сульфатна магнієво-кальцієва. Температура води +9С. Є добре обладнані підземні базові табори "Українська ніч" і "Кома".  

"Перехідний" район - це вузькі високі галереї, складені білим дрібнозернистим гіпсом. Цей район складний для проходження.   

"Далекий" район найбільш цікавий. Відкритий він на початку 80-х років ХХ ст. Це близько 80 км галерей, гротів, завалів, залів. Висота деяких залів становить 15 м, а ширина - 20 м. Усередині району влаштовано підземний базовий табір "Октябрський". Тут інколи живуть спелеологи більше тижня, відходячи на картографічні роботи в найдальші частини печери. Нині відомо лише 35-40% ходів печери.   Печера Озерна має велике значення для геологічних і гідрологічних досліджень.

ОПТИМІСТИЧНА

Печера Оптимістична відома всім спелеологам світу. І це не дивно – за довжиною лабіринту це найбільша гіпсова печера і друга після американської системи «Флінт-Річ» і «Мамонтова». Знаходиться у мальовничому куточку Тернопілля, у межиріччі Дністра та Збруча, недалеко від села Королівка Борщівського району.
   Відкрита вона у 1966 році львівськими спелеологами і сьогодні інтенсивно досліджується. Кожна експедиція додає до карти печери по 100 м, а інколи по 1,5 км та більше. Зараз «Оптимістична» складається з 10 районів, які відрізняються один від одного морфологією ходів, кольором та структурою гіпсу, кількістю кристалів, їх розмірами, формою, відтінком. Райони відносно ізольовані, з'єднуються між собою одним або двома ходами.
   Починається печера з непривабливого району. Коридори тут невеликі, стіни сірі. Його називають Старий, або Вхідний; довжина 9,9 км. На сході через двохсотметровий вузький хід вона з'єднується з печерою «Вітрова». Далі на захід цей район підходить до району «Глобусів». Тут часто зустрічаються гроти, які утворилися внаслідок падіння величезних гіпсових брил. Поверхня відриву часто має сферичну форму. Звідси і назва району. Він, у свою чергу, з'єднується на півночі з районом «Свіжа вода». Коли його відкрили, у більшості ходів була вода, що і дало назву району.
   У районі «Глобусів», у галереї «Циклоп», був обладнаний перший в історії печери підземний базовий табір.
   На південному заході район «Глобусів» через один-єдиний прохід з'єднується з «Новим» районом, його ще називають «Центральний». Це найбільший район. Довжина його лабіринту становить 48,3 км. У центральній і південній частині району найгустіша мережа лабіринтів усієї печери. Стіни галерей переважно темні, укриті білосніжними кристалами. На перехресті різних ходів унаслідок обвалів виникли великі гроти та зали, завалені великими брилами. У цій частині печери спостерігається дво-і навіть триповерхова будова.
   На захід від «Нового» тягнеться «Далекий» район. Загальна його довжина 22,151 км. Стіни тут переважно білі, місцями вкриті прозорими кристалами. Тут є дуже великі галереї. Наприклад, «Аспірантська» має довжину 180 м при ширині 15 м. Дуже багато завалів. І ось, пройшовши останній завал, потрапляєш у прямі, рівні коридори, де можна йти на повний зріст, не дивлячись під ноги. Стіни золотисто-жовті, інколи білі. Це район «Озерний». На півночі його є великий зал із завалом. Спустившись униз, можна побачити підземне озеро, яке заходить під стіну. Найцікавіше те, що рівень води в цих озерах від дня відкриття жодного разу не змінювався, тоді як в інших районах «Оптимістичної» він коливається з амплітудою до двох метрів. Кристали в цьому районі не дуже великі, але їх багато. На стінах — голки, їжаки, а підлога неначе вкрита снігом.
   Найпривабливішим вважається «Заозерний» район. Великі об'єми, різноманітні кольори стін та зводів — стрічки темні, світлі, червоні, жовті, якісь кола, зигзаги. І все це з кристалів різної величини. Від маленьких, як