Реферат

«Лондон. Минуле і сьогодення»

Зміст

Вступ 3

Розділ І

Історія Лондона 5

Розділ ІІ

Аріхектура Лондона у світлі прогресу 13

Розділ ІІІ

Реконструкція Лондона. Сьогодення 18

Висновки 21

Список використаної літератури 22

Додатки 23

Вступ

(London; римська назва Лондініум, Londinium) - Столиця Великобританії. Населення 6,8 мільйонів чоловік (1991). Конурбація Великого Лондона утворює особливу адміністративну одиницю метрополітенського графства: «Великий Лондон» складається з Лондонського графства (29 міських округів) та обширних передмість «зовнішнього поясу» (графства Мідлсекс, частково - Хартфордшир, Ессекс, Кент, Суррей). Вантажообіг порту близько 60 мільйонів тонн на рік. Міжнародні аеропорти Хітроу і Гетуік. Широко розвинуті машинобудування, особливо авіа- та автобудування, електротехнічна, радіоелектронна; харчосмакова, паперова, поліграфічна, хімічна, швейна промисловість. Метрополітен (найстаріший у Європі, 1863). Університети, технічні вузи, Королівські академії драматичного мистецтва, музики, танцю, Лондонське королівське товариство, Королівська академія мистецтв, Британська академія, Королівський інститут Великобританії та багато інших навчальних та наукових установ, наукові та інші товариства. Понад 30 музеїв, в тому числі Британський музей, Науковий музей, Музей Вікторії та Альберта, Національна галерея, Тейт-галерея. Близько 80 театрів: Національний, Королівський шекспірівський, «Ковент-Гарден» та ін. Ігри IV і XIV Олімпіад (1908, 1948).

Діловий центр Лондона - Сіті (банки, біржа, контори, ратуша, резиденція лорда-мера, собор святого Павла); на захід від нього - буржуазні райони Уест-Енду з широкими упорядкованими вулицями (Стренд, Піккаділлі, Оксфорд-стріт), основними торговельними та культурними установами, парками (Гайд-парк, Грін-парк, Сент-Джеймс-парк, Риджентс-парк, Кенсінгтон-Гарденс); на південний захід від Сіті - Вестмінстерське абатство, королівські палаци (Сент-Джеймський і Бакінгемський), адміністративний центр (парламент, міністерства - вулиці Уайтхолл, Даунінг-стріт); на північному заході - дрібнобуржуазні райони (Хемпстед, Паддінгтон), на північному-сході (Айлінгтон, Хакні) - робочі та промислові квартали, а на схід від Сіті - Тауер і райони Іст-Енду (Степні, Поплар, Бетнал-Грін). На південь від Темзи - порівняно нові житлові та промислові райони (Уондсуорт, Ламбет, Камберуелл та ін.)

Розділ І

Історія Лондона

Ломндон (англ. London), столиця Англії і Великобританії, розташований на річці Темза; площа 1580 кв. км; населення 7,556,900 (2007), з передмістями понад 9 млн.

Місто Лондон є фінансовим і комерційним центром Сполученого Королівства. Великий Лондон з 1965 складається з 32 округів. Важливе джерело доходу — туризм. Найбільш відвідуваними місцями є: Тауер, собор Св. Павла, Букінгемський палац, Вестмінстерське абатство. Університет Лондона найбільший в країні. Школа юристів Іннс існує з 13 століття. Лондон - центр англійської театральної діяльності з моменту будівництва першого театру Джеймсом Бербіджем в 1576.

Англійці часто називають Лондон The Big Smoke. Цю назву можна перекласти як «Великий дим». Зрозуміло, що ця назва пов’язана із лондонським смогом. Інша неофіційна назва міста — The Great Wen. Цей вираз майже неможливо перекласти дослівно, через те що в українській мові немає еквіваленту слову Wen, що приблизно означає «Місто із занадто великим населенням». Щодо назв районів, то Сіті інколи називають «квадратною милею». У часи Британської Імперії Лондон часто неофіційно називали столицею світу, а у 1960-і місто отримало назву «Свінгуючий Лондон».

З історії Лондона

Римський Лондініум створено невдовзі після вторгнення римлян в 43 році. Незабаром Лондініум став одним з найважливіших населених пунктів Римської Британії. У II столітті він досяг розквіту — до 100 року Лондініум став столицею Британії, змінивши Колчестер, населення складало близько 60 000 чоловік. У місті містилися найважливіші адміністративні будівлі.

Приблизно у 200 році Британія була розділена на дві частини — Верхню і Ніжнюю. Лондініум став столицею Верхньої Британії. Приблизно в той же час була побудована так звана Римська стіна — оборонна споруда по периметру міста, залишки якої збереглися в центрі сучасного Лондона. В кінці IV століття Британія була розділена наново, і Лондініум став столицею провінції Максима Цезаренсіс. У V столітті римляни залишили Лондініум, і місто стало поступово заселятися бриттами.

В середині VI століття Люнденбург («Лондонське зміцнення», саксонська назва Лондініума) був включений до складу східносаксонського королівства. У 604 році король Саєберт прийняв християнство, і в місті вперше з'явився єпископ. Першого лондонського єпископа звали Мелітіус. Тоді ж був побудований Собор святого Павла. Імовірно, спочатку це була досить скромна капела. Пізніше собор був зруйнований язичниками-спадкоємцями Саєберта.

В кінці VII століття приблизно в півтора кілометрах від Люнденбурга було засновано саксонське поселення Люндевік (тобто Лондонське поселення). Мабуть, в Люндевіку містилася гавань для торгових кораблів і рибальських човнів.

З 730 року місто перейшло під владу Мерсії, великого англійського королівства. У IX столітті Люнденбург піддався нападу вікінгів. Вони контролювали місто протягом двадцяти років, після чого король Альфред Великий уклав із загарбниками мир. Проте в 1013 році Люнденбург був знову окупований вікінгами і знаходився під їх владою до 1042 року.

До 11 століття Лондон став головним містом Англії, поступово розрісся і з'єднався з Вестмінстером, раніше окремим поселенням. У 1066 році після перемоги при Гастінгсі королем Англії став Вільгельм Завойовник. Коронація пройшла в тільки що добудованому Вестмінстерському абатстві. Вільгельм дав жителям Лондона деякі привілеї в порівнянні з жителями інших міст. При його правлінні в на південному сході міста було побудовано укріплення, нині відоме як Тауер. У 1097 його син Вільгельм II почав будівництво Вестмінстер-холла, що послужив основою Вестмінстерського палацу. У 1176 році почалося будівництво знаментого Лондонського моста, що проіснував близько 600 років.

У травні 1216 року Лондон був востаннє окупований іноземними військами — місто захопив французький король Людовик VIII, поклавши край правлінню Іоанна