Розділ ІІІ
Реконструкція Лондона. Сьогодення
Слідом за реконструкцією Парижа, Берліна і Москви прийшла черга Лондона і Британської Королівства в цілому. Будівельна програма Англії приголомшує своїм розмахом, тим більше що її підставою служить досить умовна обставина. А саме те, що 2000 рік почався в Лондоні на Грінвічському меридіані.
Ситуація в Лондоні багато в чому нагадує московську. З одного боку, орендна плата за офісні приміщення тут одна з найвищих у світі, так що будувати вигідно. З іншого, так само як і в Москві, будівництво виявляється надзвичайно ускладнене без патронажу влади. У 1992 році найбільша приватна девелоперська компанія Olympia & York розорилася на будівництві нового ділового району Canary Worf в Лондоні, і не останню роль у цьому зіграли надзвичайно складні структури узгодження проектів (цікаво, що згодом власники компанії брати Райхмани намагалися брати участь у московському проекті Сіті, але також не знайшли спільної мови з московською владою). Якщо ж влада починають втручатися в будівництво, то розмах його втрачає всі межі.
Однак специфіка британської ситуації полягає в тому, що тут представники різних гілок влади підтримують різну архітектуру. Сам інтерес влади до архітектури безсумнівно спровокований принцом Чарльзом, який заснував власну архітектурну школу і послідовно відстоює принципи архітектурного історизму, реконструкції пам'ятників та будівництва нових будинків в історичних стилях. Схожу політику проводять і московські влади, хоча московський і лондонський історизм трохи відрізняються за якістю. Принц виїжджав на власній яхті в акваторію Темзи і показував картини Лондона XVII-XVIII століть з власної колекції, пропонуючи порівняти види Лондона тоді і тепер. Все це транслювалося по телебаченню, жителі міста повинні були оцінити всю ту гидоту сучасної архітектури і принадність історії. Ці акції послідовно перетворювали Лондон на оплот архітектурного консерватизму і додавали принцу популярності. Архітектура стала політичним чинником. І тут ініціативу принца перехопили.
Практично нова програма Millenium ініційована лейбористами й особисто прем'єр-міністром Англії Тоні Блером. І природно, оскільки принц консервативний, а лейбористи прогресивні, всі проекти програми віддані архітекторам-модерністів. Головний об'єкт програми - гігантський купол у Лондоні (над Грінвіцький меридіаном, де, власне, і настав 2000 рік) - будується за проектом сера Річарда Роджерса, відомого своїм Центром Помпіду в Парижі. Іншим фаворитом нинішньої лондонській реконструкції виявився сер Норман Фостер, мабуть, найвідоміший і процвітаючий сучасний архітектор (крім Лондона він будує в Гонконгу, Берліні і т. д.) - він створює гігантський хмарочос "Трафальгарській дім" (інакше - башта Millenium), який повинен стати найвищою будівлею Європи. Крім нього, кілька будівель будує Заха Хадід, одна із засновниць архітектурного структуралізму, а згодом - деконструкції, безсумнівний лідер як архітектурного модернізму, так й архітектурного фемінізму. Нарешті, ряд об'єктів переданий Ніколасу Гримшоу, також одному з найвідоміших архітекторів-модерністів Англії.
Кілька років Тоні Блер зібрав всіх перерахованих вище архітекторів на сніданок, де висловив впевненість у тому, що "планета увійде в XXI століття через британську архітектуру". Відповідні заходи принца Чарльза не мали успіху. Він теж покликав близько 200 представників громадськості та архітекторів-класицистів поснідати, всі вони за чаєм висловилися вельми рішуче з приводу планів