Реферат

Шешори

Шешори — велике гуцульське село, знаходиться на висоті близько 600 м над рівнем моря і розтяглося на 9 км уздовж гірської річки Пістиньки, яка відома своїми водоспадами. Шешорський Гук - один з найкрасивіших у Карпатах водоспадів з висотою падіння 5 м та площею 0.5 га. Поруч з водоспадом є мінеральне джерело.

Перша письмова згадка про Шешори належить до 1445 року, хоча поселення існувало й раніше, в епоху кам'яного віку. У 1993 році археологи виявили тут кам'яні знаряддя, вік яких - 10 тис. років.

Шешори - традиційний осередок художнього ткацтва. Кожну хату прикрашають рушники, подушки, скатерки, верети, виконані місцевими народними майстрами. У селі живе славетна авторка тканих рушників, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка Ганна Василащук, яка створила серію рушників на мотиви поезій Кобзаря.

Саме у Шешорах у 1932 році народилася популярна пісня "Гуцулка Ксеня". Написав її студент Роман Савицький, присвятивши доньці лісничого Оксані Бурачинській.

Починаючи з 2003 року у Шешорах 12-14 липня проводився Завдяки тому, що Шешори одержали статус курортного села, тисячі людей відвідують його, лікуються та милуються гірською красою, чистотою повітря та води.

. Його учасники - з України, Австрії, Болгарії, Молдови, Польщі, Росії, Словаччини, Франції, Чехії та інших країн світу. Місцем проведення свята став сільський стадіон біля річки Пістеньки.

В Шешорах діє бугельний витяг довжиною 800 м. 

Варто відвідати:

· Урочище Лебедин з однойменним озером на висоті 650 м, площа заповідної території 45 га; тут росте багато лікарських рослин.

· Один з найстаріших гуцульських храмів - Горішня церква.

· Церква св. Параскеви 1874 р.

· Замчище, де в ХVІІ-ХVIII ст. існувала укріплена фортеця.

· Пам'ятник Т. Шевченку (бюст роботи І. Гончара, встановлений у 1965 р. всупереч перешкодам ідеологічних інстанцій на місці пам'ятника 1940 р., зруйнованого під час війни).

· Символічна могила січових стрільців, насипана в 1942 р., згодом зруйнована і заново освячена в 1990 р.

Пам’ятки історії і культури: церква св. Параскеви 1874 р.; замчище, де в ХVІІ-ХVШ ст. була сильно укріплена фортеця; пам’ятник Т. Шевченку (бюст роботи І. Гончара, встановлений у 1965 р. всупереч перешкодам ідеологічних інстанцій на місці пам’ятника 1940 р., зруйнованого під час війни); пам’ятник невідомому солдатові (1968 р.); символічна могила січових стрільців, насипана в 1942 р., згодом зруйнована і заново освячена в 1990 р.; хрести в урочищах Млаки, Петричила і Велике Заріччя, де загинули повстанці УПА. 13 серпня 1995 р. відкрито пам’ятник І. Франкові.

Перевал Німчич

Наш маршрут починається з розташованого на правому березі річки Черемош містечка Вижниця, районного центру Чернівецької області. Черемош тут уже не Чорний і не Білий — обидві ріки зливаються тридцятьма кілометрами вище,

Дорога веде через село Виженка між мальовничих схилів, місцями звивається серпантином... Тут же встановлено гірськолижний бугельний підйомник.

Через Німчич Виженка сполучається з Розтоками, селом в долині Черемошу. На перевалі основна дорога повертає праворуч, на захід. А до Протятих Каменів треба підніматися вздовж витягу в південному напрямку. Найвідоміший і найвеличніший з Протятих Каменів — Соколине Око.

Це скельне утворення з пісковику має кілька захоплюючих принад. По-перше, з північного боку, практично біля підніжжя, є невелика трикамерна печера... До печери можна потрапити щонайменше через два отвори, а два інші, вужчі, виходять крізь скелю через якийсь десяток метрів зі стрімкого східного боку. До речі, назву «Протяті» (чи, за місцевим діалектом, «протєті») ці камені отримали якраз через численні наскрізні щілини — пісковики м’якшої породи тисячоліттями вимивало зі скель, а тому виникає враження, ніби якимсь велетенським інструментом протнули діри. По-друге, наверху Соколиного Ока є такий собі природний резервуар діаметром приблизно 70 сантиметрів і десь такої ж глибини, схили помережані водостоками, а на найвищому місці видовбаний уже рукотворний вказівник сторін світу.

Третє диво, мабуть, найбільш вражаюче — верхня плита каменя утворює гігантську аркаду, з-під якої схил у градусів 45 веде на дно каньйона.

Від Соколиного Ока треба трохи піднятися вгору на схід, можна принагідно обстежити інші скелі, що височать обабіч. Далі ґрунтова дорога веде крізь пару кам’яних «воріт» на південь, до присілка Бедіїв. А звідси, як у казці, лише без страшилок: наліво підеш — до «залізного» джерела попадеш; прямо підеш — на гору Черешнів зайдеш; а направо підеш — у Розтоки повз водограї зійдеш.   

Від вокзалу у Вижниці до перевалу Німчич (586 м) приблизно вісім з половиною кілометрів. Дорога веде через село Виженка між мальовничих схилів, місцями звивається серпантином... Тут же встановлено гірськолижний бугельний підйомник, схил підготовлений під трасу.

Через Німчич Виженка сполучається з Розтоками, селом в долині Черемошу. На перевалі основна дорога повертає праворуч, на захід. А до Протятих Каменів треба підніматися вздовж витягу в південному напрямку... Вийшовши на невеликий хребет над перевалом, повертаємо стежкою праворуч — ґрунтова дорога, що веде до одного з присілків Виженки, лишається нижче зліва. Проходимо повз капличку... Ліворуч перед нами відкривається гора Просічка (913 м). А на заході бачимо розлогу долину Черемоша, мереживо хребтів та вершин Покутських Карпат: Ігрець, Писаний, Сокільський. За Просічкою через кількасот метрів на півдні починається буковий ліс. Місцевість прорізана глибокими ярами. Ще трохи лісом, і крізь безлисте гілля дерев попереду справа починають проглядатися контури скель. Ми підходимо до найвідомішого і найвеличнішого з Протятих Каменів — Соколиного Ока.

Соколине Око — місце *

Це скельне утворення з пісковику має кілька захоплюючих принад. По-перше, з північного боку, практично біля підніжжя, є невелика трикамерна печера... До печери