можна потрапити щонайменше через два отвори, а два інші, вужчі, виходять крізь скелю через якийсь десяток метрів зі стрімкого східного боку. До речі, назву «Протяті» (чи, за місцевим діалектом, «протєті») ці камені отримали якраз через численні наскрізні щілини — пісковики м’якшої породи тисячоліттями вимивало зі скель, а тому виникає враження, ніби якимсь велетенським інструментом протнули діри.
По-друге, наверху Соколиного Ока є такий собі природний резервуар діаметром приблизно 70 сантиметрів і десь такої ж глибини, схили помережані водостоками, а на найвищому місці видовбаний уже рукотворний вказівник сторін світу. Третє диво, мабуть, найбільш вражаюче — верхня плита каменя утворює гігантську аркаду, з-під якої схил у градусів 45 веде на дно каньйона. У цьому каньйоні раз на рік у вересні й відбувається дійство, яке можна назвати ініціацією — посвячення в студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету. Кульмінація дійства проходить вночі. В арці раптово з’являється бог Гео з палаючим смолоскипом та на шаленій швидкості злітає (на альпіністському канаті) до ошелешеного натовпу...
Українські Карпати мають багато цікавих місць, які не тільки цікаві тим, що представляють собою вершину понад 2000 метрів. Є такі місця де можна побачити гряди величезних камінь, які є не менш цікавими місцями для активного відпочинку.
Отож, хотілсь розповісти Вам про мандрівку в край Протятого Каміння та Соколиного Ока, які знаходяться в Чернівецькій області на межі Путильського та Вижницького районів.
Так вітер руйнує пісковикові скелі..
Початок подорожі розпочинається з мальовничого буковинського містечка Вижниця. Перших вісім кілометрів ми вирішили пройти пішки, хоча була можливсіть проїхати автотранспортом. Проміжним пунктом переходу є перевал Німчич 586 м. над рівнем моря. Саме на перевалі проходить кордон між двома районами Буковини. До уваги туристів на перевалі розташований сучасний готельний комплекс, в якому можна скуштувати смачної національної кухні Буковини, залишитися на ніч, арендувати квадроцикли або зимове спорядження і просто відпочити.
Та наша стежка тут не закінчується і ми перепочивши хвильку , рушаємо далі. Відстань від перевалу Німчич до урочища Протяті Каміння приблизно 4-5 км траверсом одного із хребтиків алювіальної долини річки Черемош.
Вже через 30 хвилин перед нами відкрився й справді захоплюючий вид на алювіальну долину річки Черемош, з його бурхливими брудними водами.
Алювіальна долина річки Черемош
По ту сторону річки видніється село Розтоки Івано-Франківської області.
Панорама просто таки чудова! Але згадуючи повінь 2008 року здавалось нам що цим людям в цьому котловані було дійсно непереливки.
Дорога до "протятих" легка стежиною веде нас лівим боком хребтика. Через 15 хв я помітив ендеміка Українських Карпат - любку двулисту, дуже рідкісну рослину роду орхідейних занесену в Червну книгу не лише України а й інших країн світу. Прохання до всіх кому траплятимуться такі екземпляри - просто залиште декілька знімків на память, а не губіть надзвичайну красу Карпат.
Нічна фіалка або Любка двулиста
І ось за півтора години переходу від перевалу Німчич ми дісталися Протятих. Видовще й справді колосальне . Величезні брили камені , обвітрені і прогризені сонцем і водою неповторні.
Гряда Протятих знаходиться в лісистій місцевості, тому з нічлігом та дровами проблем не було. Облазивши всю місцевсть вирішуєм розкладати намет.
Після метушні в таборі ласуємо чорницею та суницями яких в лісі було досить багато.
Нічліг під скалою..
До відома відвідувачів , на Протятих каміннях доступні декілька трас для альпінізму, на яких навіть влаштовуються змагання. Але на той час ми не мали спорядження тому задовільнялись легкими вилазками по скалах.
Втомлені переходом вечеряєм і насолоджуємось зоряним небом заснаєм..
Грандіозним видовищем було Соколине Око, розташоване метрів з 300 від урочища Протяті Каміння. Для цього необхідно повернутись на стежку входу і лісом звернути ліворуч біля маленької полонинки на хребтику, лісовою стежиною відшукуєм спуск попри стіну каміння. Одразу оцінити велич 40-метрової скелі Соколиного Ока неможливо, це можна зробити лише з підніжжя скелі.
Є стежина яка веде на верхівку Соколиного Ока, раджу Всім хто захоче відвідати верхівку - одягати зручне взуття , або ще карще використовувати спец спорядження, адже там й справді небезпечно.
Задоволені , що ще одні вихідні використали на славу повертаємось додому.
Хай щастить друзі! Лекгих рюкзаків Вам, панове!
Соколине око і я такий мізерний в поряівнняні з ним..
Наче пемза для велетня - ця 25 метрова скеля..