Як це встановили ?

У “викопній” воді виявили залишки представників фауни і флори льодовикового періоду, які чудово збереглися. Потрапити сюди ззовні вони ніяк не могли, значить, дістались озеру Овретан у спадщину від льодовикової епохи.

Природний термос:

Озеро Ванда - найдивовижніше озеро Антарктиди. Товщина криги, яка вкриває озеро, дорівнює 4 метрам. Під нею залягає шар прісної води, а під ним - солоної, причому солоність її вища, ніж у морської. Температура води і повітря в цьому районі завжди від’ємна. Морози взимку досягають 40 - 50 градусів, а біля дна, на глибині близько сімдесяти метрів, вода тепла: 25 - 27 градусів вище нуля. Температуру води міряли багато разів і в різні години доби, але показання термометра не змінювались: на дні озера було тепліше на кілька десятків градусів порівняно з температурою повітря.

Звідки в озері могло взятися тепло, коли довкола панує лютий холод? Це здавалось дивовижним і незбагненим, тим більше, що жодних теплих джерел на дні водойми не виявили.

І тоді у вчених сяйнув здогад - а чи не є озеро Ванда гігантським природним термосом?

Його води кришталево чисті й прозорі. У них немає найдрібніших живих організмів, які населяють водойми більш теплих районів Землі і роблять їх каламутними. Вітер також ніколи не скаламучує води, захищеної товстим покровом криги, а тому частки мулу і ґрунту не плавають у воді, а давно осіли на дно. Крізь лід і чисту прозору воду легко пробивається сонячне проміння і нагріває глибинні шари. А оскільки вода в озері на самому дні солона і, отож, значно важча, то вона залишається внизу, навіть нагріта. Такої думки дотримується більшість дослідників.

Озеро яке вибухає:

Немовби коштовний сапфір в оправі з зеленого тропічного лісу, лежить у джунглях південної частини Гани, найбільше озеро цієї країни - Босумтві.

Це озеро має форму правильного кола, немовби хтось велетенським циркулем обвів коло і викопав тут яму діаметром сім кілометрів і близько чотирьохсот метрів завглибшки.

Колір озерної води голубуватий, він приємно тішить зір. Там, де немає поселень, аж до самої води спускаються густі джунглі. З озером пов'язано багато легенд, переказів та звичаїв місцевих мешканців.

Незвичайна сама назва водойми. На ганській мові «Обосуме» означає «бог», а «Тві» - його ім'я. Отже, Босумтві - озеро цього бога. Тві - бог антилоп. Однак, на противагу цим мирним тваринам, він - лихий і жорстокий. Коли бог гнівається, людині стає зле: то затопить її житло, прожене рибу в глибочінь, то влаштує вибух на озері і занапастить усе живе.

Час від час з озером справді коїться щось дивне. Тихе і спокійне, воно раптом «вибухає». У глибині з великим шумом немовби лопається великий пухир. Угору підкидаються каскади води, на поверхні здіймається велике хвилювання. Від такого вибуху гине багато риби. Потім усе заспокоюється.

Не дивно, що в давні часи це незвичайне явище аборигени пояснювали проявом надприродних сил, уособлюваних богом Тві.

Що ж вимагали від цих людей, коли загадкового явища ніхто до ладу не може пояснити навіть у наш час.

Припускають, що на дні водойми - а глибина її дуже велика - в потужному шарі відкладень відбувається розпад органічних речовин, при цьому виділяються гази. Коли газів нагромадиться багато, вони вириваються з глибин водойми, створюючи подобу вибуху.Треба сказати, що озеро Босумтві - суцільна загадка для географів. Чому воно таке кругле, яке його походження ? Що до цього немає одностайної думки.

Одні твердять, що озерна улоговина утворилася від вибуху під час падіння на землю велетенського метеорита. Та для утворення такої величезної западини треба, щоб метеорит мав діаметр близько трьох кілометрів і рухався зі швидкістю приблизно тридцять кілометрів на секунду. Нічого подібного досі не спостерігалося, та й навряд чи таке взагалі можливо. А найголовніше - у районі розташування озера і досі не знайдено жодних слідів метеорита.

Деякі вчені гадають, що в цьому місці з поверхню землі зіткнулась антиречовина. В результаті стався велетенський вибух, який не залишив після себе жодних уламків і осколків.

Є, нарешті, ще одна гіпотеза, мабуть, найправдоподібніша: озеро виникло внаслідок вулканічної діяльності. Воно міститься в гірському районі і, можливо, займає дно зруйнованого конуса вулкану. Рівень води в озері поступово підіймається, і за останні десятиріччя площа водної поверхні трохи збільшилась.

Поступовий наступ озерних вод на сушу спричинив до того, що з сорока прибережних населених пунктів на узбережжі вціліло близько двадцяти. Зараз люди побоюються жити на берегах озера, вважаючи за краще селитися вище в горах.

Прибічники вулканічної гіпотези походження озерної улоговини вважають, що процеси гороутворення тут ще не закінчилися. Район озера поступово підвищується, причому ложе водойми, можливо, підіймається швидше, ніж схили улоговини. Цим і пояснюється затоплення суші.

Цей район і саме озеро ще погано вивчені. Поверхневі зйомки місцевості проводилися приблизно піввіку тому. Наукових експедицій до озера майже не було.

Дивовижне озеро:

Поблизу Кольського півострова, на острові Кільдін, є невелике озеро Могильне, завглибшки приблизно 18 метрів. Від моря його відділяє гравійно-піщана перемичка; рівень води в озері трохи вищий, ніж у моря, а тому відбувається постійний водообмін через згадану перемичку.

Озеро, наче листовий пиріг, ділиться на п'ять цілком самостійних, несхожих один на одного ярусів, чи поверхів. Горішній, п'ятий поверх займає прісна вода, холодна і прозора. Тут багато найрізноманітніших