3. Природні умови та ресурси

Рельєф

Головними фізіографічними рисами Франції є її природні кордони на сході і півдні, нагір’я в південній частині центрального регіону та обширні рівнини. Альпи і Юра є природними кордонами з Італією і Швейцарією. Багато з вершин Французьких Альп піднімаються на висоту більше ніж 4000 м. Гори Юра, висота яких сягає 1700 м, поступово знижуються в напрямку долини річки Рона до Белфортської западини.

На північний схід від Белфортської западини франко-німецький кордон проходить по Рейну. У цьому регіоні знаходиться також гірський ланцюг Вогезів, що піднімаються до 1424 м. Піренеї, які формують природний кордон між Францією та Іспанією, піднімаються на французькому боці до 3298 м (гора Пік-де-Вінемаль). Нагір’я у південній частині центрального регіону, назване Центральний масив, відділене від гірського регіону долиною Рони.

Регіон рівнин, найбільша за територією частина Франції, є частиною Великої європейської рівнини. Окремі пагорби не перевищують висоти 200 м над рівнем моря. До цього регіону належать долини рік Сена, Луара, Гарона і Рона. Практично всі з 200 річок Франції судноплавні в якійсь частині течії. Озер у Франції небагато, а головне - Женевське озеро (відоме також як озеро Леман) переважно знаходиться на території Швейцарії.

Клімат

Франція знаходиться в помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка має чотири кліматичні зони: атлантична (на заході), континентальна (в центрі і на сході), альпійська і середземноморська (на півдні).

Клімат Франції в основному помірний, хоча на середземноморському узбережжі він субтропічний, а на сході в горах і на нагір’ї - континентальний. Середня температура січня в Парижі - від 1° до 6° С, середня температура липня - від 15° до 25° С. В Марселі на середземноморському узбережжі - від 2° до 10° С в січні та від 17° до 29° С в липні.

Флора і фауна

Флора. У лісах, що покривають близько чверті території країни, ростуть горіх, береза, дуб, ялина, пробкове дерево. На середземноморському узбережжі - пальми, цитрусові.

Серед представників фауни велика кількість оленів і лисиць. Косулі мешкають в альпійських регіонах, у віддалених лісах ще зустрічається дикий кабан. Велика кількість різних видів птахів, у тому числі перелітних; рептилії зустрічаються дуже рідко, а серед змій тільки одна отруйна - гадюка.

У прибережних морських водах мешкає багато видів риби: оселедець, тріска, тунець, сардина, скумбрія, камбала, сріблястий хек.

Геологічна будова і корисні копалини

Велика частина території Франції належить до області герцинської складчастості. Сучасна структура епігерцинської платформи складається з древніх масивів (південно-західна частина Арденн, Центральний Французький масив та Арморіканський масив, осьова зона Піренеїв, Вогези), складених складчастими комплексами верхнього докембрію (сильно метаморфізовані породи, граніти) і палеозою (в основному морськими відкладеннями кембрію до нижнього карбону). У формуванні підмурка велику роль відіграла кадомська складчастість (650-540 млн. років), що відповідає байкальській складчастості Сибіру.

Древні масиви розділені пологими прогинами і сінеклізами-басейнами (Паризький басейн, Аквітанський), виконаними відкладеннями мезозою і кайнозою (вапняки, мергели, крейда, глини, пісковики, піски).

Південна, Південно-Західна і Південно-Східна Франція належать до області альпійської складчастості (передгір’я Піренеїв, Прованс, Альпи, Юра, Корсика).

З корисних копалин Франції найбільші запаси: залізняку, бокситів, калійних солей, природного газу, кам’яного вугілля та урану.

Родовища залізняку (Мец - Тіонвіль, Лонгві, Бріє, Нансі) із загальними запасами 4 млрд. т належать юрському відкладенню Лотарингзького басейну. Великі родовища бокситів (загальні запаси 100 млн. т) пов'язані з мезозойськими вапняками Провансу (департамент Вар). Поклади калійних солей, достовірні і вірогідні запаси яких становлять 300 млн. т (в перерахунку на K2O), зосереджені в Ельзасі (Мюлуз). Найбільші родовища природного газу (Лак) з запасами 150 млрд. м3 і невеликі - нафти (Парантіс-ан-Борн) із запасами 12,1 млн. т розташовані в Аквітанському басейні.

Основні кам’яновугільні басейни - Валансьєнн (Нір - Па-де-Кале) і Лотарингзький із загальними запасами 9,5 млрд. т - пов'язані зі складчастим підмурком епігерцинської платформи. Родовища уранових руд (Лімузен, Форез, Морван) належать до герцинських гранітів Центрального Французького та Арморіканського масивів (загальні запаси 43 тис. т U3O8). Є також родовища вольфраму (12 тис. т WO3) і сурми (40 тис. т) в Центральному Французькому масиві, плавикового шпату (7 млн. т) і високоякісної талькової сировини (247 тис. т) в Східних Піренеях, свинцю (630 тис. т) і цинку (800 тис. т), олова (4 тис. т), срібла і золота (разом з поліметалічними рудами), сірки і сіркового колчедану, різних будматеріалів.

4. Характеристика господарства

Франція - високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва. Валовий національний продукт на душу населення - 28700 доларів на рік.

Частка у ВВП (2008, %): промисловість - 17, сільське господарство - 5. Видобуток (2008, млн. т) кам’яного вугілля - 9,2, нафти - 3, природного газу - 5 млрд. куб. м. Виробництво електроенергії - 530,1 млрд. кВт.год., у тому числі понад 2/3 на АЕС.

Провідна галузь промисловості - машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування,