- міжнародна ліквідність – це сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках. Її утворюють золото, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити), міжнародні або ком позитивні гроші (ЕКЮ, євро);

- валютний курс – кількісне співвідношення обміну однієї національної грошової одиниці на грошові одиниці інших країн;

- валютний ринок – складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів;

- міжнародні валютно-фінансові організації, серед яких провідними є Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, Європейський інвестиційний банк та ін (рис. 16.6.).

Рисунок 16.6– Основні елементи міжнародної валютної системи

Міжнародна валютна система склалася в основному до середини ХІХ ст. Її характер і стабільність залежить від рівня розвитку і структури світового господарства та інтересів провідних країн.

Міжнародна валютна система у своєму розвитку пройшла три етапи :

- золотий стандарт;

- золото-доларовий стандарт;

- паперово-валютний стандарт.

Система золотого стандарту сформувалась на початку ХІХ ст. і функціонувала до 20-30 рр. ХХ ст.

Основними рисами цієї системи були :

- наявність фінансових валютних курсів;

- функціонування золота, як світових грошей;

- встановлення певного золотого вмісту національних валют;

- підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу;

- вільний експорт та імпорт золота.

За часів існування золотого стандарту обмін валют був досить простим. Обмінний валютний курс національних грошей розраховувався на основі співвідношення їхнього золотого вмісту, що встановлювався державою. Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара до 25 грамів золота, а Великобританія – вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що один фунт коштував 2 долара.

Система золотого стандарту мала свої переваги і недоліки. До переваг можна віднести наступні:

- стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах, що стимулювало міжнародну торгівлю;

- дана система без втручання держави долала дефіцити платіжних балансів за рахунок міграції золота.

До недоліків системи золотого стандарту належить те, що :

- окремі країни позбавлялися можливості проведення незалежної державної політики. Якщо країна збільшувала паперову емісію грошей, «тобто відбувалося знецінення грошей», то відбувався відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів;

- золотий стандарт може існувати до тих пір, поки один з учасників не вичерпає свої золоті запаси. До початку Другої світової війни практично всі країни заходу припинили обмін паперових грошей на золото.

У 1944 році у м. Бреттон-Вудсі (США) відбулася Міжнародна валютно-фінансова конференція, де було ухвалено рішення про утворення Міжнародного валютного фонду. Відповідно до статуту МВФ біло визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. Світова економіка переходить до системи золото-доларового стандарту. Головні принципи її функціонування були такими:

- валюти держав-членів МВФ прикріплювалися до долара, який вважався повноправним представником благородного металу;

- долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом, відповідно до ринкової ціни золота. Курси валют фіксувалися стосовно долара і не могли відхилятися більше, ніж на 1% в обидві сторони без відповідної згоди МВФ;

- якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію (зниження курсу валюти) або ревальвацію (встановлення вищого курсу), але не більше, як на 10%;

- купівлю-продаж здійснювали тільки центральні банки за фіксованою ціною (35 дол. за унцію). Долар прирівнювався до золота також фіксовано – один долар дорівнював 0,888 грамів золота.

Однак, існування золото-доларової системи призвело до деяких недоліків, а саме:

- зменшився золотий резерв США;

- нагромадилися значні доларові запаси у інших країнах світу;

- виник дефіцит платіжного балансу США.

У 1971 році адміністрація Президента США Р.Ніксона заборонила обмін долара на золото і золото-доларова система припинила своє існування.

Сучасна Ямайська валютна система почала діяти в 70-х роках ХХ ст. Її основи були визначені в 1976 році в м. Кінстоні на Ямайці і полягають в наступному:

- відмова від твердих паритетів і перехід до плаваючих валютних курсів. Ці курси досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн;

- повна демонетизація (обмін валюти на золото) у сфері валютних відносин. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту і пропозиції;

- нова система заснована на кількох ключових валютах (долар США, Фунт стерлінгів, йєна, євро).

Міжнародні валютно-фінансові організації. Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансово-кредитних відносин між державами зумовив появу міжнародних валютно-фінансових організацій, основне завдання яких полягає у регулюванні цих відносин і сприянні стабілізації світової економіки. Вони утворюються на основі міжнародних угод і серед провідних можна назвати наступні: МВФ, Світовий банк, європейський банк реконструкцій та розвитку (ЄБРР). Міжнародний валютний фонд є найвпливовішою організацією у міжнародній економічній сфері. Вона почала працювати з 1 березня 1997 року, а штаб-квартира знаходиться у Вашингтоні.

Завданнями МВФ є:

- здійснення системи заходів щодо регулювання валютних курсів, сприяння конвертованості валют;

- надання короткострокових кредитів країнам – членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх бюджетів;

- ліквідація валютних обмежень, організація консультативної допомоги.

У 1947 році учасниками МВФ були 49 країн, а його основний капітал становив 7,7 млрд. дол. У 1996 році до фонду входила 181 країна. Україна стала членом цієї організації в 1992 році. На сьогоднішній день статутний фонд МВФ становить близько 210 млрд. СДР (рахункова одиниця, яка є безготівковими грошима у вигляді записів на спеціальному рахунку країн учасниць, утворена у 1969 році). Головним акціонером фонду є США – 18млрд. СДР, Великобританія - 6,2 млрд. СДР, ФРН – 5,4 млрд. СДР, Франція - 4,5 млрд. СДР, Японія – 4,2 млрд. СДР. Частка