У Північному Таїланді тільки в міжгірських долинах є умови для сільськогосподарського виробництва. Здавна головним товаром тут була деревина, але в зв'язку з поширенням землеробства і надмірними рубками лісопокрита площа істотно скоротилася. На цей час на державних землях промислові лісозаготівлі заборонені.

На Півдні країни є безліч невеликих рибальських гаваней. Через головні місцеві порти Сонгкхла і Пхукет ведуться зовнішньоторгівельні операції. Основна продукція цього району – каучук і олово.

З 1970-х років середньорічні темпи зростання економіки країни складали бл. 7%, а в окремі роки сягали 13%. Валовий національний продукт з розрахунку на душу населення в 1997 оцінювався бл. 2800 дол. У 1997 курс бата знизився через надмірну заборгованість держави, що призвело до значного спаду виробництва.

Трудові ресурси Таїланду в 1997 оцінювалися в 34 млн. людей, з них 57% було зайнято в сільському господарстві, 17% у промисловості, 11% в торгівлі і 15% у сфері послуг і на державній службі. Головна проблема – недостатньо високий рівень освіти і нестача професійно підготовлених кадрів.

Енергетика дуже залежить від імпорту нафти. У 1982 частка нафти становила 25% вартості імпорту. Цей показник знизився до 8,8% в 1996 через загальне розширення ввезення. Енергетична криза, пов'язана із зростанням цін на рідке паливо, змусила уряд Таїланду шукати альтернативні підходи. Найбільш значущі результати принесло відкриття морських родовищ природного газу і розвиток гідроелектроенергетики. У середині 1990-х років залежність від імпорту нафти знову зросла.

Більшість населених пунктів у Таїланді електрифікована (крім тих, які розташовані у віддалених районах). У споживанні електроенергії виразно видно гегемонію метрополітенського ареалу Бангкоку.

Сільське господарство

З середини 1970-х років відбувалося зменшення ролі сільського господарства, в якому в 1996 було створено лише 10% національного доходу проти 34% в 1973. Проте галузь задовольняє внутрішній попит на продукти харчування.

Приблизно третину всієї території країни займають угіддя, що обробляються, з них половина відведена під посіви рису. Селянські господарства страждають від малоземелля, однак в період після Другої світової війни вони зуміли добитися поступового збільшення зборів зерна. З початку 1980-х років Таїланд став найбільшим в світі експортером рису, а в кінці 1990-х років щодо валового збору рису (22 млн. т) посідає 6-е місце в світі.

Державні заходи, спрямовані на диверсифікацію галузевої структури агровиробництва у 1970-і роки, сприяли до зростання урожаїв і збільшення продажу за кордон ряду сільськогосподарських товарів, включаючи маніок, цукрову тростину, кукурудзу і ананаси. Підйом, хоч і повільний, спостерігався в каучуководстві. Все це дозволило економіці Таїланду менш хворобливо реагувати на коливання світових цін на рис. У значному обсязі вирощують також бавовник і джут.

Тваринництво відіграє підпорядковану роль. Для оранки полів утримують буйволів, яких поступово витісняють відносно недорогі засоби малої механізації. Більшість селян розводять на м'ясо свиней і курей, причому особливо інтенсивно зростання товарного птахівництва відбувалося в 1970–1980-і роки. На північному сході вирощування великої рогатої худоби на продаж здавна є важливим джерелом доходів місцевих жителів.

Рибальство

У харчовому раціоні таїландців риба є головним джерелом білків. Для сільських жителів особливо важливі прісноводна риба і ракоподібні, яких виловлюють і навіть розводять на заливних рисових полях, у каналах і водосховищах. З 1960-х років морське рибальство стало однією з провідних галузей народного господарства. З кінця 1980-х років великого значення набуло розведення креветок на аквафермах. Наприкінці 1990-х років за виловом морепродуктів Таїланд посідав 9-е місце в світі (бл. 2,9 млн. т).

Лісове господарство

У лісах Таїланду представлено багато цінних порід дерев з твердою деревиною, включаючи тик. Вивіз за кордон тику був заборонений в 1978, і тоді ж внесок недавно ще важливої галузі в створення національного доходу знизився до 1,6%. Однак об'єм лісозаготівль скоротився ненабагато, що примусило в 1989 вжити термінових законодавчих заходів щодо їх майже повного обмеження. Проте нелегальні рубки тривають, в тому числі з метою розширення площ сільськогосподарських угідь і поселень. Ще наприкінці 1980-х років на заповідних лісових землях проживало бл. 5 млн. людей.

Гірничовидобувна промисловість

Її частка в ВВП складає всього бл. 1,6%, але ця галузь залишається значним джерелом експортних валютних надходжень. Таїланд є одним з провідних постачальників олова і вольфраму на світовий ринок. У невеликих розмірах видобуваються також деякі інші корисні копалини, серед них такі коштовні камені, як рубіни і сапфіри. У 1980-х роках у прибережних водах розпочалася розробка родовищ природного газу.

Обробна промисловість розвивалася бурхливими темпами в 1990-і роки і стала найважливішим сектором економіки, в якому в 1996 було створено майже 30% ВВП. Розвинені такі галузі промисловості, як електронна, нафтохімічна, складання автомашин, ювелірна.

У 1960–1970-і роки виникли підприємства текстильної і харчовий промисловості (в тому числі з виробництва прохолодних напоїв, заморожування креветок і консервованих морепродуктів). Триває зростання випуску тютюнової продукції, пластичних мас, цементу, фанери, автомобільних шин. Населення Таїланду займається традиційними кустарними промислами – різьбленням по дереву, виробництвом шовкових тканин і лакових виробів.

6.Транспорт

Залізниці Таїланда мають завдовжки бл. 4 тис. км і зв'язують Бангкок з основними містами на півночі і північному сході країни, а також з Малайзією і Сингапуром. Розвинена система автомобільних доріг (протяжність понад 70 тис.