Рід Гримпотейтіси, або восьминіг Грімпе - Grіmpoteuthіs - включає глибоководних восьминогів. Вони володіють желеподібним тілом, форма якого нагадує дзвін або розкриту парасольку. Тому, виявившись поза водою, він більше схожий на медузу з великими очами, чим на головоногого молюска.
Цих восьминогів також називають Дамбо (Думбо), через плавці, що витикаються на голові, що нагадує вуха слона Думбо, Уолта Діснея.

Плащеносна ящірка (Chlamydosaurus kіngіі) - ящірка із сімейства агамовых (Agamіdae). У роді Chlamydosaurus є єдиним видом.
Батьківщиною плащеносной ящірки є північний захід Австралії й південь Нової Гвінеї. Там вона живе в сухих лісах і лесостепях.
Довжина плащеносной ящірки становить від 80 до 100 см, самки значно менші самців. Забарвлення від жовто-коричневого до чорно-коричневого. Виділяється своїм довгим хвостом, що становить дві третини довжини тіла плащеносної ящірки. Однак найбільш помітна особливість - більша коміроподібна шкірна складка, розташована навколо голови й прилягаюча до тіла. Складка містить численні кров'яні посудини. Плащеносна ящірка має сильні кінцівки й гострі пазурі.

Комондор (угорська вівчарка) - порода вівчарок. Її розміри, які візуально збільшуються за рахунок вовни, вселяють, на перший погляд, страх. Однак це досить розумна й урівноважена тварина, а страшливий вигляд лише допомагає їм виконувати свої службові обов'язки.
Комондорів використають як сторожових собак, вони прекрасно пристосовуються до життя в міських умовах і дуже звикають до своїх хазяїв, люблять дітей і можуть бути для них гарною нянькою.
Собаки породи комондор були завезені в Угорщину мадярами дуже давно, у середині ІX століття нашої ери. Їх використали для охорони черід овець від вовків. Угорська вівчарка дуже смілива й безстрашна тварина, що досить легко навчається й дресирується. Цей "король угорських вівчарок" є однією із самих великих собак у світі, ріст у холці в кобелів становить більше 80 см, а довга біла вовна, згорнута в оригінальні шнурки (шнурки командора дещо схожі на "дреди"), робить собаку ще більш масивною.

Ангорський кролик

стоїть особняком від всіх інших порід. У нього гарна, довжиною мінімум 8 см шерсть, з якої плетуть ангорську вовну. Це дуже стара порода, що була відома в Західній Європі вже в XV столітті. Приблизно, з'явилася вона в Південно-Східній Азії. У стародавності ангорський кролик, звичайно ж, не був таким як зараз. Порода стала популярної в XІ столітті завдяки старанням німецьких й англійських кролівників.
Ангорського кролика не можна тримати в клітці із соломою або сіном. Для нього необхідна клітка із ґратчастим дном або з металевої сітки. Щоб одержати від кролика гарну вовну, необхідний корм із великою кількістю білків. Кролика кілька разів у рік голять. У рік від одного звірка одержують у середньому 600-700 г вовни. Крім того, що вовна кролика досить дорога, у багатьох країнах його використають й як м'ясну породу.
Догляд за ангорським кроликом вимагає багато часу: шерсть треба регулярно вичісувати.
Тіло в кролика коротке, міцне й широке як попереду, так і позаду. Вага від 3000 до 4000 г. Найбільш відомий білий кролик із червоними або синіми очами, але є також чорні, коричневі, сині й жовті кролики. Порода підходить для досвідчених кролівників, але зовсім не підходить для початківців. Він вимагає дуже багато уваги. Зараз іде робота з виведення нового різновиду: карликового ангорського кролика.

Нарвал, єдиноріг (Monodon monoceros), ссавець сімейства единороговых; єдиний вид роду нарвалів.
Довжина тіла дорослого нарвала 3,5-4,5 м, немовляти близько 1,5 м. Маса самців досягає 1,5 т, з них приблизно третина ваги становить жир; самки важать близько 900 кг. Голова кругла, з нависаючим лобовим бугром; спинного плавця немає. Рот маленький, розташований знизу. Величиною й формою тіла, грудними плавцями й темним фарбуванням сисунців нарвалы схожі на білух, однак дорослі особини відрізняються плямистістю - сірувато-бурі плями на світлому тлі, які іноді зливаються, - і наявністю тільки 2 верхніх зубів. З них лівий розвивається в самців у бивень довжиною до 2-3 м і вагою до 10 кг, закручений лівою спіраллю, а правий звичайно не прорізається. Правий бивень у самців й обидва бивні в самок сховані в яснах і розвиваються рідко, приблизно в одному випадку з 500. Відламані бивні не відростають, однак зубний канал такого бивня закривається кістковою пломбою. Бивні нарвалів характеризуються високою міцністю й гнучкістю; їхні кінці можуть згинатись на 31 см у будь-якому напрямку, не ламаючись.
Призначення бивня нарвалов дотепер точно невідомо, але, наскільки відомо, він не є знаряддям нападу й не використовується для пробивання кірки льоду. Передбачалося, що він необхідний при шлюбних іграх, залучаючи самок. Існує також версія, що бивні необхідні самцям під час шлюбних турнірів, - було помічено, що нарвалы іноді труться бивнями. Однак в 2005 р. дослідницька група під керівництвом Мартіна Нвіія висунула припущення, що бивень нарвала є чутливим органом. Під електронним мікроскопом було виявлено, що бивень пронизаний мільйонами крихітних трубок, що містять нервові закінчення. Приблизно, бивень дозволяє нарвалу відчувати зміна тиску, температури й відносної концентрації зважених часток у воді. Схрещуючи бивні, нарвали, очевидно, очищають їх від наростів.

Розетконогі (Myzopodіdae) - сімейство ссавців ряду рукокрилих. Складається з єдиного виду - мадагаскарського присосконога (Myzopoda aurіta), що зустрічається тільки на Мадагаскарі (хоча у викопному стані розетконогі відомі із плейстоцена Східної Африки).
Невеликий звірок: довжина тіла 5,7