М'янма торгує насамперед з азіатськими державами - Японією, Китаєм і Сінгапуром, а також з Німеччиною й Великою Британією. Експорт орієнтується передусім на ринки Китаю, Індії й Таїланду. Розвивається бартерна торгівля, особливо з Китаєм, Малайзією і В'єтнамом. Торговий баланс зазвичай зводиться з дефіцитом, за винятком 2004/05, коли активне сальдо М'янми становило 954 млн дол.

Основними статтями експорту, за даними на 2002 р., є природний газ (50%), тикова деревина (11%) і каучук, коштовне каміння й кольорові метали. Із сільськогосподарської продукції М'янма експортує рис, бобові, бавовну й морепродукти. Загалом експорт природних ресурсів становить три чверті доходів країни. Головними споживачами продукції М'янми є Таїланд (31,5%), США (10,2%), Індія (9,3%), Китай (5,8%) і Японія (4,8%).

Обсяг імпорту в 2003/04 оцінювався в 2,07 млрд дол., що на 298 млн дол. менше, ніж у 2000 році. Переважно М'янма імпортує машини і транспортне обладнання, озброєння, будівельні матеріали, продукцію хімічної промисловості, паливно-мастильні матеріали, споживчі товари і продукти харчування. Більша частина імпорту надходила з Китаю (31,1%), Сінгапуру (22,3%), Таїланду (15,1%), Південної Кореї (6,3%), Малайзії (4,8%) та Японії (4,3%). Отже, обсяг зовнішньої торгівлі у 2004/05 зріс на 10%.

Іноземні капіталовкладення

До березня 2003 уряд М’янми схвалив 371 проект інвестиційних пропозицій, що надійшли з-за кордону, на суму 7,5 млрд. дол. Найбільший обсяг займають інвестиції з трьох країн: Сінгапуру (1 572 млн. дол.), Таїланду (1 290 млн. дол.) і Малайзії (660 млн. дол.). Прямі інвестиції прямують в основному в нафтогазову промисловість (32%), обробну промисловість (21,4%), сферу туризму (14,1%), нерухомість (13,7%) і гірничовидобувну промисловість (7%). До 2003 загальний обсяг інвестицій у видобуток нафти і газу становив 2,4 млрд. дол. в 56 проектах. Основні іноземні інвестори - компанії "Петронас" (Малайзія), "Тотал" (Франція), "ПТТ" (Таїланд) і "Чайна Інтернешнл Траст енд Інвестмент Корп." (Китай).

Державний борг і банківська система

У 1970-х роках М’янма стала широко запозичати грошові кошти за кордоном, щоб покрити дефіцит платіжного балансу, що наростав. Зовнішній довгостроковий державний борг збільшився з 106 млн. дол. в 1970 до 4,2 млрд. дол. в 1988. Після 1988 допомога від країн-донорів і міжнародних організацій, була припинена.

У січні 1965 було зроблене укрупнення діючих в Рангуне народних банків. У 1969 всі кредитні інститути, включаючи Союзний банк Бірми, були об'єднані в єдиний державний Народний банк Бірми. У 1972 на його основі було створено Банк Бірманського Союзу, а в 1990 засновно Центральний банк М’янми.

Крім Центрального банку в країні існують інші найважливіші банки: Економічний банк М’янми (ЕКМ), Інвестиційний і комерційний банк М’янми (ІКБМ), Зовнішньоторгівельний і Сільськогосподарський банк розвитку. У країні діють приватні комерційні банки, а також відділення зарубіжних банків - Банк Азіатської Співдружності, Янгонський Азіатський Міжнародний банк та інш. У лютому 2003 деякі приватні банки (Банк Азіатського Процвітання) оголосили про банкрутство.

Грошовий обіг

Бірманською грошовою одиницею з 1 липня 1952 є к’ят (чжа, джа), рівний 100 п’я. Виняткове право емісії належить Центральному банку М’янми. Офіційний обмінний курс в 2003 становив 6,07 к’яти за 1 дол. США, але реальний ринковий курс - 1050 к’ят (джа) = 1 дол. США. Іноземні туристи, які в'їжджають в країну не по запрошенню і не в складі туру, зобов'язані обміняти частину своєї валюти на іноземні обмінні сертифікати Центрального банку, які мають ходіння нарівні з національною валютою. На північному сході М’янми к’ят (джа) фактично витіснений китайською валютою.

Державний бюджет останніми роками зводиться з дефіцитом, який покривається за рахунок грошової емісії, сприяючи хронічно високій (до 28% в рік) інфляції.

Національний бюджет в 2000-2001 оцінювався в 20,5 млрд. дол. у прибутковій частині і 33,9 млрд. дол. у витратній.

Список використаних джерел

1.Безуглий В.В., Козинець С.В. – Регіональна економічна і соціальна географія світу – К.: «Академія»., 2007.

2. Г.де Блій., П.Муллер., О.Шаблій – Географія: Світи, регіони, концепти. – К.:Либідь., 2004.

3.http:// svit.ukrinform.ua/