Ґрунти

Великі коливання висот, складний рельєф і геологічна будова Вірменії обумовили різноманіття ґрунтових типів та їхню яскраво виражену висотну поясність. В низинних частинах Середньоараксинської западини (600-900 м) сформувався комплекс пустельних ґрунтів: солончаки, солонці, болотні ґрунти. Існують такіри з ділянками горбистих пісків. Бурі суглинисті ґрунти на цих висотах протягом століть розорювалися й утворили культурно-поливні ґрунти. Бурі кам'янисті ґрунти ("кіри") розвинуті у передгір'ях (до 1300-1400 м). Каштанові ґрунти поширені у Середньоараксинській западині до висоти 1800 м та в північно-східних районах Вірменії і Зангезурі - до 800 м. Коричневі ґрунти сухих гірських лісів і чагарників - на висотах 1600-1800 м у північних районах і до 2300 м у південних. Гірські чорноземи найбільш поширені у Вірменії на вулканічних плато. У верхньому поясі гір ґрунти гірсько-лугові, гірсько-болотисті, гірсько-торф'янисті.

Рослинність

Рослинність Вірменії характеризується різноманіттям рослинних форм і наявністю ендеміків. У низинних частинах Середньоараксинської западини поширена галофітна (солянкова) рослинність. Велике поширення (до висоти 1400 м) має запашний полин (єреванський різновид). У передгір'ях - фріганоїдна рослинність з великою кількістю колючих (трагакантових) чагарників і рослин-подушок (астрагалів, акантолимонів), а також томілари - зарості ксерофільних багатолітників. У степовому поясі (до 2100-2200 м) переважає ковилова і типчакова рослинність, у більш посушливих районах - перехідна до ксерофільно-різнотравної, місцями з трагакантниками.

У північно-східних і південно-східних районах, в умовах порівняно м'якого клімату - листяні ліси (зі східного бука, дуба, граба), що займають разом з чагарниками близько 13% території Вірменії. У північно-східних районах вони піднімаються до висоти 1900-2000 м, у Зангезурі до 2200-2400 м. Широко розвинуті ксерофільні рідколісся - яливцеві і листяні. На безлісних ділянках поширена гірничо-степова, субальпійська й альпійська рослинність. У нижній частині альпійського поясу (до висоти 2800 м) - мезофільні різнотрав'я і злакові луги, у верхній - альпійські луги. Гірські степи й альпійські луги служать літніми пасовищами.

Тваринний світ

У передгір'ях багато плазунів, серед них змії - гюрза, кавказька гадюка; з павуків - скорпіони. В очеретяних заростях - кабан, очеретяний кіт, шакал, чайки, болотний лунь, орел-змійоїд.

У гірських степах і високогір'ях живуть гризуни: малоазійський ховрашок, малоазійський тушканчик, гірський сліпень, полівки; з хижаків - перев'язка; із птахів - жайвір, одуд, орел-могильник, бородань, білоголовий сипун, каспійський улар, альпійський в'юрок, кеклик.

У горах південної частини, у поясі фригани і вище зустрічаються безоаровий козел, рідше - гірський баран, або муфлон.

У лісах водяться козуля, кабан, сирійський ведмідь, лісовий кіт, рись, із гризунів - білка, соня-полчок; багато птахів: завирушка, вальдшнеп, малинівка, славка, синиця, дятел.

З риб - севанська форель (ішхан), когак, вусань, в озері Арпи - сазан, храмули, жерех, головань та інші. У Вірменії акліматизовані єнотовидна собака (північно-східні лісові райони), нутрія (долина р. Севджур), плямистий уссурійський олень (Хосровский ліс).

Заповідники

Для охорони природи створені два заповідники. Діліжанский заповідник - типова мезофільна лісова ділянка з переважанням східного бука, крупно листового дуба, граба з масивами сосни і тису. Водяться козуля, бурий ведмідь, кам'яна куниця та ін.

У Хосровському заповіднику напівпустельні, фриганоїдні, гірсько-степові типи рослинності, ялівцеві і мигдальні рідколісся та ін. Живуть сирійський ведмідь, дикий кабан, муфлон та ін.

Природні райони

Увесь природний комплекс Вірменії підданий значним змінам. Від передгір'їв до високогір'їв змінюються наступні природні пояси: пустельно-напівпустельний, сухий гірсько-степовий, нагірно-степовий, гірсько-лісовий, альпійський інівальний. Посушливі ландшафти тягнуться уздовж долини середнього плину р. Аракс, особливо яскраво вони виражені в Араратській улоговині. У північно-східних і південно-східних районах, завдяки м'якості клімату, переважають лісові ландшафти.

У Вірменії виділяються наступні природні райони:

Араратська улоговина - найбільший район, що охоплює лівобережжя Араксу і його притоки (правобережжя в межах Туреччини). Дно улоговини - Араратська рівнина і передгір'я відрізняються континентальним кліматом з пустельними-напівпустельними ландшафтами. У середньогір'ї домінує типовий вулканічний рельєф зі степовим та альпійським ландшафтами. Природні умови сприятливі для обробки теплолюбних культур (виноград, персик, абрикос, південні овочі).

Ширак - займає басейн верхнього і середнього плину р. Ахурян; відрізняється гірсько-степовими ландшафтами. Зима холодна зі стійким сніжним покривом, літо тепле. Типова вулканічна область з гірськими чорноземами, а у високогірній зоні - альпійською рослинністю. Культивуються зернові, цукровий буряк, розвинуте також тваринництво.

Лорі-Памбак - охоплює басейни річок Дебед, Памбак і Дзорагет. Переважають сухий степовий і лісовий ландшафти. Багатий мідними і поліметалевими родовищами.

Агстев-Тавушський (північно-східний) район. Є природним продовженням Лорі-Памбака, з м'яким кліматом і лісовими ландшафтами.

Севан - замкнута улоговина з гірсько-степовими й альпійськими ландшафтами та наявністю величезної водної гладі озера.

Вайк - відособлений район, охоплює басейн р. Арпа. За ландшафтно-природними умовами схожий з Араратською улоговиною.

Зангезур (Сюнік) - сильнопересічена гірська область, де представлені всі типи ландшафтів, властиві Вірменському нагір'ю, але переважають лісові і гірсько-степові. Багатий родовищами кольорових металів.

4. Державні органи влади.

Вірменія - республіка. Глава держави - президент, глава уряду - прем'єр-міністр. Законодавчий орган - Верховна Рада.

23 серпня