Органи влади

У Вірменії діє конституція, прийнята на всенародному референдумі 5 липня 1995 р.

Глава держави - президент, який обирається на загальних виборах на п'ятирічний термін. Президентом може бути обраний громадянин Республіки Вірменія не молодший 35 років, який постійно проживає у Вірменії протягом останніх 10 років. Одна і та ж особа не може бути обрана на посаду Президента Республіки більше двох разів підряд. Президент є гарантом конституції, незалежності, територіальної цілісності і безпеки Республіки. Він забезпечує нормальне функціонування законодавчої і виконавчої влади. Перший президент Вірменії був обраний у жовтні 1991 р.

Нинішній Президент Республіки Вірменія - Роберт Кочарян.

Вищий орган законодавчої влади - Національні збори (НЗ, однопалатний парламент), що складається зі 190 депутатів, які обирається на чотирирічний термін. 150 депутатів обираються за мажоритарною системою (один депутат від кожного виборчого округу), 40 депутатів - за пропорційною виборчою системою (з числа висунутих за списками кандидатів; проходять депутати від партій і партійних об'єднань, що подолали 5-відсотковий бар'єр). Виборчим правом наділені громадяни Вірменії, які досягли 18 років і до дня виборів прожили в Республіці не менше одного року. Депутатом НЗ може стати громадянин Республіки Вірменія не молодший 25 років, який до дня виборів постійно проживав на її території не менше трьох років.

Голова Національних Зборів Республіки Вірменія - Армен Хачатрян.

Вищий орган виконавчої влади - уряд Республіки Вірменія. Президент призначає прем'єр-міністра і за його представленням - міністрів. Постанови уряду підписує прем'єр-міністр і завіряє президент країни.

Прем'є-міністр Республіки Вірменія - Андранік Маргарян.

Місцеве самоврядування.

1 грудня 1995 р. був ухвалений закон про новий адміністративно-територіальний розподіл Республіки Вірменія. Згідно з цим законом територія Республіки складається з областей (10), міста Єревана, що має статус області, і общин. Області включають сільські та міські общини, Єреван - квартальні общини. В областях здійснюється державне управління. Керівників областей (марзпет) призначає уряд, мера міста Єреван - президент за представленням прем'єр-міністра. В общинах на трирічний термін обираються органи місцевого самоврядування (рада старійшин і керівник общини - мер міста або сільський староста), у компетенцію яких входять розпорядження громадською власністю і розв'язання питань громадського значення, включаючи затвердження бюджету і контроль його виконання, встановлення місцевих податків. Кожний керівник общини формує адміністрацію. В Єревані місцеве самоврядування здійснюється в квартальних общинах.

Судова влада.

Система судів загальної юрисдикції включає суди першої інстанції, апеляційні суди і касаційний суд. Діють також господарський, військовий та інші спеціалізовані суди. Вищою судовою інстанцією є Рада правосуддя, яку очолює президент. Конституційний суд, що є органом конституційного контролю, складається з 9 членів (п'ятьох призначають НЗ, чотирьох - президент Республіки).

Політичні організації

Комуністична партія Вірменії (КПВ), заснована у 1920 р., перебувала при владі протягом усього радянського періоду і була єдиною партією Вірменської РСР. На з'їзді КПВ у вересні 1991 р. було прийняте рішення про саморозпуск партії. На основі КПВ була створена Демократична партія Вірменії (ДПВ).

У 1989 р. Вірменський загальнонаціональний рух (ВЗР) став наступником Комітету "Карабах", створеного у 1988 р. групою єреванської інтелігенції, яка вимагала возз'єднання з Вірменією Нагірного Карабаху (з 1923 р. автономної області Азербайджану). У 1990 р. на виборах у парламент Вірменії ВЗР отримав 36% голосів.

Після проголошення незалежності Республіки Вірменії були легалізовані політичні партії, що існували на її території до встановлення радянської влади, у тому числі: Вірменська революційна федерація Дашнакцутюн, заснована у 1890 р. і що перебувала при владі у 1918-1920 рр. У Радянській Вірменії Дашнакцутюн була оголошена поза законом, але продовжувала діяльність за рубежем.

У 1991 р. були легалізовані Партія Рамкавар-Азатакан Вірменії (Ліберально-демократична партія Вірменії, заснована у 1921 р.) і Гнчакян (Вірменська соціал-демократична партія, заснована у 1887 р.).

Крім того, у 1990-1991 рр. були створені нові партії, у тому числі: Національно-демократичний союз і Об'єднання національного самовизначення. Союз ветеранів "Еркрапа" ("Захисники Вітчизни") також перетворився у політичний рух.

У 1998 р. колишній лідер КПВ Карен Демірчян у переддень президентських виборів сформував Народну партію.

Зараз в Вірменії діють десятки політичних партій і об'єднань. Найбільш авторитетні з них - блок "Міаснутюн" (Єдність), який включає Народну партію і праву Республіканську партію; Комуністична партія Вірменії, ВРФ Дашнакцутюн, блок "Іравунк ївши Міабанутюн" (Право і єднання), партія "Орінац еркір" (Країна закону), Національно-демократичний союз.

Засоби масової інформації

У 1794 р. в Мадрасі (Індія) вийшла перша вірменська щотижнева газета "Аздарар" ("Вісник"), а дещо пізніше у Калькутті - журнал "Азгасер" ("Патріот"). У першій половині 19 ст. в різних країнах світу вірменською мовою видавалося приблизно 30 журналів і газет, з них 6 - у Константінополі, 5 - у Венеції, 3 (у тому числі газети "Кавказ" і "Арарат") - у Тифлісі. У Москві вийшов журнал "Юсісапайл" ("Північне Сяйво"), що зіграв величезну роль в духовному житті вірменської діаспори.

Зараз у Вірменії видається близько 250 газет і 50 журналів. Найбільші газети: "Екір"