Загальні риси рельєфу

Складчасто-покривна будова скибової зони Карпат накладає відбиток на геоморфологію усіх горганських хребтів, а саме вона зу-мовлює їх асиметрію. Як правило, майже усі без винятку горганські хребти мають круті північно-східні схили, які відповідають підгорну-тим крилам лусок (скиб) і положисті південно-західні схили, пов'яза-ні з верхніми крилами складок. Стиснутість скиб зумовлює і другу рису горганських хребтів – незначну ширину долин, які заклались між скибами, їх звуженість і малу транспортну доступність. Це й було при-чиною того, що горганські поздовжні долини в Українських Карпатах є найменш заселеними. Тільки там, де в складі скиб і між скибами ви-ступають м'які породи менілітової або бистрицької світ, які легко під-даються процесам денудації, з'явилися досить широкі і обжиті долини, як наприклад, долини Прутця Чемегівського, Зелениці, Хрепелива, Ріпного, Бистрика Чорного, Солонця, Салатрука тощо [19].

Є ще одна дуже характерна риса геоморфології горганських хребтів, яка полягає в тому, що як правило, на їх вершинах висту-пають тверді масивні пісковики ямненської або вигодської світ, які ви-вітрюючись, утворюють скелясті урвища, кам'яні брили, осипи тощо. Особливо кам'яні осипи поширені на гребенях таких високих горянсь-ких хребтів як Сивуля, Грофа, Попадя, Довбушанка, Братківська тощо [7].

Виразно помітно, що кам'яні осипи поширені на вершинах середньогірських хребтів, які піднімаються понад 1400-1500 м. На таких хребтах місцями утворилися справжні «кам'яні моря» і «кам'яні ріки», які спускаються аж у лісовий пояс. Частина їх покрита чагарниковими заростями, так званим криволіссям, переважно з сосни гірської та частково вільхи зеленої, зокрема на півден-них схилах. Проте значні площі кам'яних осипів на вершинах хребтів залишаються «голими». Це свідчить про те, що процеси морозного ви-вітрювання тут не припиняються і в сучасну епоху. Але найбільш ін-тенсивно такі процеси відбувалися у льодовикові епохи, що видно з наявності кам'яних крупнобрилових осипів на невисоких хребтах та схилах середньовисотних хребтів у місцях виходів ямненських та вигодських пісковиків [19].

На території Горган виділяють 2 основних райони: низькогірного та середньогірного рельєфу, які в свою чергу поділяються на ряд підрайонів.

1. Район низькогірного рельєфу Скибових Горганів.

Район приурочений до Берегової і частково до Орівської скиб. Смуга низькогірних крайових хребтів шириною від 2-3 до 5-6 км простежується вздовж краю Карпат від долини Мізуньки і Свічі на північному заході до верхів'їв Ослави і Лючки на півден-ному сході.

У будові північно-західної частини (межиріччя Свічі–Лімниці–Бистриці Надвірнянської) регіону провідну роль відіграють відклади менілітової і поляницької світ. На межиріччі Бистриці Надвірнянської–Пруту відслонений вузькими смугами весь комплекс еоцену, а також з'являються ямненська і стрийська світи.

Крайове горганське низькогір'я має типове ґратчасте роз-членування. Головні поперечні ріки Свіча, Чечва, Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська, Прут виробили досить широкі (до 1-2 км) терасовані долини, а також улогови-ни (Вигодську, Делятинську).

Абсолютні висоти коливаються в межах 700-950 м. Макси-мум висот припадає на південно-західну частину району, що приурочена до насуву Орівської скиби, але не перевищує 1000-1100 м. Простежується декілька хребтів (пасом), які розділені долинами рік і потоків на окремі невеликі масиви з куполоподі-бними вершинами. Більшість з них мають вирівняні пригребеневі поверхні шириною 100-200 м з відносними висотами від 300 до 500 м, які є залишками давньої поверхні вирівнювання. До Передкарпаття низькогір'я підходить чітким орографічним усту-пом, відносні висоти якого місцями (межиріччя Черви – Лімниці, Бистриці Надвірнянської – Пруту) досягають 250-300 м. У межах району виділяють три підрайони: Вигодсько-Перегінський, Манявсько-Битківський і Делятинський.

1.1. Вигодсько-Перегінський підрайон займає межиріччя Мізуньки –Свічі – Лімниці. До складу підрайону належать три морфоструктури – Вигодська улоговина, Грабівське (межи-річчя Свічі – Чечви) і Дубівське (межиріччя Черви – Лімниці) низькогір'я, які можна виділити як окремі мікрорайони.

У Вигодській улоговині площею понад 40 кмІ добре просте-жується до шести терас. Найбільшу площу займають поверхні другої (2,5 м), третьої (5,5-6,0 м) і четвертої (15-17 м) терас.

Абсолютні висоти у північно-західній частині низькогір'я (Грабівське) коливаються в межах 500-780 м. Найвищі вер-шини – г. Забуй (778 м) та гора Спаська (785 м). У південно-східній частині низькогір'я висоти зростають до 800-1000 м (найвищі вершини – Гірський Верх, 978 м, Веруня, 981, Вул-кан, 1018, Голиця, 925 м).

Долини Чечви, Манівки, Дуби, Млинівки та їхніх приток сильно розчленували низькогір'я, розділивши його на окремі невеликі масиви з куполоподібними вершинами. Підрайон доб-ре заліснений, населенні пункти зосереджені вздовж краю Кар-пат і в долинах головних рік.

1.2. Манявсько-Битківський підрайон розміщений на ме-жиріччі Лімниці – Бистриці Солотвинської – Бистриці Надвірнянської. Берегова скиба на межиріччі обох Бистриць має максимальну ширину (Битківський покрив), вона перекрита потужним насувом Орівської скиби. Крім того, в околицях Биткова зафіксовано декілька тектонічних вікон з моласовими відкладами воротищенської серії. Провідну роль у будові низькогір'я відіграють відклади дрібноритмічного флішу нижньо- і верхньоменілітової світ, а також бистрицької і частко-во стрийської світ. У підрайоні є одне з найстаріших нафто-вих родовищ – Битківське.

На межиріччі Лімниці – Бистриці Солотвинської берего-ве низькогір'я звужене до 3-4 км, на межиріччі обох Бист-риць – розширене до 8-10 км. Межиріччя Лімниці – Бистриці Солотвинської займає Туравське низькогір'я. Переважні абсолютні висоти – від 650 до 900 м. Долини Великої і Малої Турави розділяють його на два пасма. До Передкарпаття низькогір'я підходить орографічним уступом заввиш-ки 150-170 м. Межиріччя обох Бистриць у межах підрайону займають дві морфоструктури четвертого порядку – Манявська і Битківська. Абсолютні висоти коливаються в межах 700-950 м, відносні – 300-400 м. Найвищі вершини у