У багатьох місцях схили невисоких пасом і окремих вершин ускладнені зсувами, які приурочені до ділянок поширення гли-нистого флішу менілітової серії. З виходами відкладів манявської світи пов'язаний розвиток осипних процесів.

3.3. Делятинський підрайон займає межиріччя Бистриці Надвірнянської – Пруту, а також невелику ділянку на правобережжі Пруту (Ославське низькогір'я). Берегове низькогір'я звужене тут до 4-5 км, а на правобережжі Пруту – до 1,5-3,0 км.

У будові межиріччя беруть участь відклади менілітової, бистрицької, манявської і вигодської світ. Поперечними розломами межиріччя розбите на окремі блоки, до яких приурочені купо-лоподібні вершини, що нагадують ерозійно-денудаційні останці. Найхарактернішими є розміщені вздовж краю гори Страгора (880 м) і Лисаня (779 м), а на правобережжі р.Прут – Стражниця (573 м) і Кіпча (699 м). Перевищення над ерозійно-аку-мулятивною поверхнею Передкарпаття в околицях сіл Стримба і Лоєва досягає 250-300 м.

Схили невисоких хребтів і окремих вершин сильно роз-членовані численними притоками Бистриці Надвірнянської і Пруту. В долинах цих рік у межах низькогір'я сформувалися улоговиноподібні розширення – Пнів-Надвірнянське і Делятинське.

2. Район середньогірного рельєфу Скибових Горганів

Описуваний район розміщений між долиною Мізуньки на північному заході і вододілом поміж басейнами Пруту і Черемошу-Пістинки на південному сході. На північному сході він межує з низькогір'ям Скибових Горганів, на південному захо-ді – з Вододільно-Верховинською областю.

У Скибових Горганах найчіткіше простежується тісний вза-ємозв'язок між рельєфом і структурно-літологічною зональніс-тю. Простягання гірських хребтів з північного заходу на півден-ний схід збігається з простяганням скиб і окремих лусок. Проте, на відміну від Бескидів, тут часто нема прямолінійної форми хребтів. Потужні відроги, які відходять від головних хребтів у різних напрямах, утворюють компактні гірські масиви. Дуже часто простежується асиметрія гірських хребтів – північно-східні схили крутіші, ніж південно-західні.

Значну роль у формуванні своєрідних ландшафтів Скибо-вих Горганів відіграють потужні виходи ямненських пісковиків у пригребеневих частинах хребтів, які утворюють великі поля кам'яних розсипищ. У рельєфі Скибових Горганів відображено й те, що вони є найактивнішим неотектонічним регіоном Ски-бових Карпат. Про це свідчить значна висота гір, велика амплі-туда вертикального розчленування, слабка збереженість за-лишків давніх поверхонь вирівнювання, глибоко врізані попе-речні долини з крутими схилами.

У районі середньогірних Скибових Горганів виділяють такі підрайони: Сехліський, Аршице-Яйко-Ілемський, Чортківсько-Станимирський, Сивулянський, Пасічнянсько-Яремчанський, Довбушанський, Запрутських Горганів. Морфологічні від-мінності рельєфу підрайонів пов'язані з приуроченістю їх до поздовжніх морфоструктур (скиб): північно-східна смуга пов'яза-на переважно з Орівською і Сколівською скибами, південно-за-хідна зі скибами Парашки і Зелем'янки, частково Сколівською. Поперечні межі підрайонів проходять по долинах головних рік: Мізуньки, Свічі, Лімниці, Бистриці Солотвинської, Бистриці Надвірнянської та Пруту.

2.1. Сехліський підрайон займає межиріччя Мізуньки-Свічі-Лімниці в межах Орівської і Сколівської морфоструктур. Від долини Мізуньки Орівська морфоструктура розширюється з 5-6 до 8-10 км на межиріччі Свічі-Лімниці. Взаємовідношення між скибами тут ускладнені насувами різної амплітуди, особливо потужний насув скиби Парашки на Сколівську. Через не у рельєфі звужена Сколівська морфоструктура простежується не досить чітко.

Переважні абсолютні висоти в межах підрайону коливаються в межах 1000–1300 м. На межиріччі Мізуньки-Свічі у рельєфі виділяють короткі хребти з вершинами Лиса (1159 м), Кіголо (1126 м), Щавна (1173 м) і вершину з позначкою 1232 м у верхів'ях потоку П'янка.

На межиріччі Свічі й Лімниці панівне положення займа-ють хребти Сехліс (1317 м) і Верхній Сехліс (1356,0 м). Північно-східніше розміщений хребет з вершинами Стовп (1079 м), Сивакова (1024 м), Під'явірник (1200 м), південно-західніше – хребет Круглого Верху з максимальною абсолют-ною висотою 1197 м, а також хребет з вершинами За Тодором (1027 м) і Казарка (1138 м).

Пісковики ямненської світи відслонені вузькими смугами у пригребеневій частині більшості хребтів. Провідну роль у їхній будові відіграють відклади еоцену (манявська, вигодська і бист-рицька світи). Глибоко врізаними долинами головних рік, а та-кож верхів'ями Чечви та Ілемки, підрайон розділений на порівня-но невеликі за площею масиви блокового типу.

Підрайон добре заліснений, порівняно легко доступний по дорогах, які прокладені по долинах численних рік, і через це пер-спективний для рекреаційного освоєння.

2.2. Аршице-Яйко-Ілемський підрайон приурочений до мор-фоструктур Парашки, Зелем'янки і Рожанки на межиріччях Мізуньки – Свічі – Лімниці. Для підрайону характерна значна розчленованість гірських хребтів на окремі групи, особливо у най-більше розширеній тут морфоструктурі Зелем'янки. Найчіткіше виділяються гірські групи Яйко Ілемське, Молода, Грофа. По-падя. Чітке „карпатське" простягання зберегли хребти Аршиця, Хом у морфоструктурі Парашки і хребет Розтока у морфо-структурі Зелем'янки.

Пригребеневі частини більшості хребтів і гірських груп при-урочені до виходів масивних ямненських пісковиків, що сприя-ло утворенню великих полів кам'яних розсипів, компактності хребтів і окремих вершин, порівняно слабкому розчленуванню схилів.

Переважно на північно-східних схилах багатьох вершин збе-реглися сліди нівально-льодовикової обробки у вигляді лійко-подібних заглибин, що нагадують кари (вершини Грофа, Паренки, Попадя). Ріки і потоки в межах підрайону мають пере-важно ущелиноподібні долини з крутими схилами.

Найбільші абсолютні висоти підрайону зосереджені у цен-тральній частині (морфоструктура Зелем'янки) і коливають-ся в межах 1300-1700 м. Тут розташовані й найвищі вершини – Грофа (1748,0 м), Попадя (1740,0 м), Паренки (1736,4 м), Мо-лода (1723,0 м).

Зі скибою Парашки пов'язаний найбільш масивний і компактний хребет Скибових Горганів – Аршиця з абсолютни-ми висотами 1400-1550 м. Найвищі вершини – Горган Ілемський (1587 м) і Верх Слобушниця (1561 м)).

Південно-західніше, на межиріччі Мізуньки і Свічі розмі-щений хребет Розтоки ( найвищі вершини Городище Велике – 1370,8 м і Менчул –