Аршице-Яйко-Ілемський підрайон – один з унікальних у Скибових Горганах. Для збереження типових горганських лан-дшафтів тут бажано значно збільшити природоохоронні площі.

2.3. Чортківсько-Станимирський підрайон охоплює межирі-ччя Лімниці–Бистриці Солотвинської–Бистриці Надвірнянської в межах Орівської і Сколівської скиб. На межиріччі Лімниці–Бистриці Солотвинської до підрайону належать морфоструктури хребта Гринькова (Орівська скиба) і хребта Верх Пасічний-Полецька (Сколівська скиба); на межиріччі обох Бистриць – морфоструктури хребтів Чортка (Орівська скиба) і Станимира (Сколівська скиба). У разі детального поділу ділянки межиріч Лімниці–Бистриці Солотвинської і обох Бистриць можна вва-жати окремими мікрорайонами.

Оскільки в будові підрайону, особливо Орівської морфо-структури, провідну роль відіграють аргіліти й алевроліти стрийської світи, то більшість гірських хребтів і вершин мають м'які обриси. Ямненські пісковики відслонені вузькими смуга-ми переважно вздовж гребенів найвищих хребтів, які вкриті кам'яними розсипами. На хребтах Гриньків (1254,8 м) і Чортка (1257,3 м) простежуються видовжені поверхні з відносними ви-сотами 400-500 м, які місцями змінені скелястими гребенями.

Обширніші ділянки кам'яних розсипів пов'язані зі схилами хребтів Верх Пасічний (1296 м, 1504 м) і Станимир (1546,3 м). Підрайон сильно розчленований численними ріками і пото-ками, що протікають часто по ущелиноподібних долинах з дуже крутими й урвистими схилами. Багато з них селенебезпечні. Го-ловні ріки в межах підрайону (Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська) мають порівняно широкі тера-совані ділянки долин. Підрайон легко доступний і перспектив-ний для рекреаційного освоєння.

2.4. Сивулянський підрайон займає найвищу частину Скибових Горганів і, відповідно, всіх Скибових Карпат. Він приуро-чений до скиб Парашки і Зелем'янки на межиріччі Лімниці і Бистриці Надвірнянської. Максимальні абсолютні висоти Сивулянського хребта – г. Лопушна (Велика Сивуля) 1836 м і Мала Сивуля – 1818,5м. Північно-східніше розміщений хребет Матахів, що розпочинається на правобережжі Лімниці і по-ступово підвищується у південно-східному напрямі до гори Висока (1803,6 м) і гори Ігровець (1804,3 м). Пригребеневі поверхні і схили хребтів покриті кам'яними розсипами.Вершини різноманітної форми. Гора Висока має вигляд піра-міди і піднімається над вирівняною поверхнею хребта на 200 м. Гора Мала Сивуля складена нагромадженням брил ямненських пісковиків у формі конуса. На схилах г. Ігровець є заглибини з урвистими схилами, які більшість дослідників уважає льодови-ковими карами.

До реліктових форм рельєфу в цьому підрайоні належать також численні безводні улоговини на південних схилах Сивулянського хребта, засипані уламковим матеріалом. Утворення їх пов'язують з активними процесами денудації внаслідок морозного звітрювання в періоди плейстоценових зле-денінь. Продовженням Сивулянського хребта на межиріччі обох Бистриць є хребет з вершинами Негрова (1602 м), Короткан (1675 м), Гавір (1551 м), Максимець (1489 м). Кам'яні розсипи поширені на схилах і на окремих вершинах. Більшість вершин-них поверхонь зайнята полонинами ( досить рідкісне явище для Горганів ).

Південну частину підрайону займають хребти Кінець Гор-гану (1580 м) і Тавпіширка (1499 м), приурочені до скиби Зеле-м'янки, яка південно-східніше хребта Тавпіширка занурюється під олігоценові відклади зони Кросно і з'являється потім у до-лині р. Прут. Характерною особливістю обох хребтів є наявність вирівняних пригребеневих поверхонь шириною до 700-800 (хре-бет Кінець Горгану) і 150 м (Тавпіширка). Окремі вершини підняті над цією поверхнею на 40-50 м. Переважні абсолютні висоти цих поверхонь 1450-1550 м. Поверхня хребтів і схили вкриті кам'яними розсипами, криволіссям. Долини потоків, які роз-членовують схили хребтів, мають У-подібну, місцями ущелино-подібну форму. На північно-східних схилах кам'яні розсипи ча-сто змінені обвально-осипними схилами. У верхів'ях р.Салатрук до русла підходить урвище – урочище Пекло.

Сивулянський підрайон порівняно важкодоступний. Проте унікальні, іноді незаймані ландшафти приваблюють туристів. Через це на найближче майбутнє підрайон має перспективи для розвитку туристичної індустрії, правда з одночасним створен-ням і розширенням об'єктів заповідання.

2.5. Пасічнянсько-Яремчанський підрайон розміщений на межиріччі Бистриці Надвірнянської і Пруту в межах Орівської морфоструктури, яка в цьому регіоні має максимальну ширину – до 14 км. У будові підрайону провідну роль відігра-ють відклади стрийської світи верхньої крейди. Масивні ямненські пісковики відслонені вузькими смугами переважно у південно-східній частині підрайону.

У рельєфі добре простежуються два пасма, представлені не-великими хребтами або окремими невеликими масивами з ку-полоподібними вершинами. Південно-західний хребет добре фіксований вершинами Пасічанка (1212 м), Синечка (1401 м), Підбуковець (1223 м). Північно-східна частина підрайону складається з окремих масивів, орієн-тованих у „карпатському" напрямі й фіксованих вершинами Стулена Клева (1046 м), Вавторова (1059 м), від яких у різних напрямах відходять численні невисокі відроги. У південно-східній частині підрайону пригребеневі частини схилів укриті кам'яними розсипами, трапляються обвальні ділянки біля г. Синечка, скельні відслонення висотою 3-20 м (г. Пірс-Дора).

Територія сильно розчленована численними ріками і пото-ками, які часто мають вигляд невеликих ущелин. У руслах часто простежуються пороги, водоспади.

Значна частина території підрайону належить до Карпатсь-кого національного природного парку. На ній діє багато сана-торіїв, туристичних баз (Делятин, Дора, Яремча, Ямна, Микуличин).

2.6. Довбушанський підрайон охоплює межиріччя Бистриці Надвірнянської – Пруту у межах морфоструктур Сколівської і Парашки. До Сколівської морфоструктури у підрайоні належить група масивних вершин Козя (1420 м), Товста (1399 м) та ін.

Продовженням цих масивів у південно-східному напрямі до долини річки Прут є хребет Явірник (1243 м). Пригребенева частина схилів масивів Козя і Товстої, а також північно-західна частина хребта Явірник приурочені до смуги ямненських пісковиків і вкриті кам'яними розсипами. На північному схилі хребта Явір-ник відслонення ямненських пісковиків утворили урвищну стінку. Південніше розміщений один з найтиповіших горганських хребтів – Довбушанка (найвищі вершини – Довбушанка (1754 м), Ведмежик (1736 м)), який