Однак це вже не могло врятувати положення. Опозиційні партії і незалежні спостерігачі продовжували повідомляти про численні порушення.

У ніч з неділі на понеділок ЦВК оголосив недійсними результати голосування на 17 виборчих дільницях. В якості можливих причини називалися правопорушення і порушення процедурного характеру. Крім відсутності громадян у виборчих списках, офіційні влади назвали також випадки недопущення виборців на ділянки, черги і спроби зірвати вибори. Повторне голосування на цих ділянках було призначено на 16 листопада.

Однак у цілому і вибори і референдум були визнані такими, що відбулися. З понеділка почали надходити перші заяви міжнародних і іноземних спостерігачів. Представники парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) заявили, що шоковані кількістю допущених порушень.

На тлі цих заяв провокаційним показався виступ президента Грузії, що пролунав в понеділок по національному радіо. Едуард Шеварднадзе повідомив, що "відбулися більш справедливі й об'єктивні вибори, чим усі попередні вибори з дня незалежності Грузії". З приводу порушень президент повідомив дослівно наступне: "На деяких ділянках мали місце факти насильства з боку окремих опозиційних сил, але, думаю, тут прокуратура повинна сказати своє слово".[8]

Вже в понеділок вибухнув наступний скандал. Попередні дані результатів голосування не збіглися в ЦВК і незалежних спостерігачів. Згідно з офіційними даними, лідирував проурядовий блок "За нову Грузію". На другому місці, за даними ЦВК, виявився опозиційний блок "Національний рух". Дві інші опозиційні партії виявилися на третьому і четвертому місцях: партія лейбористів з 16 відсотками і блок "Бурджанадзе - демократи" з 8,8 відсотками.

При цьому незалежна організація "Чесні вибори" вела рівнобіжний підрахунок голосів, і по їх результатам "Національний рух" одержав 26,26 відсотки, а блок "За нову Грузію" - усього 18,92. Результати лейбористів і блоку "Бурджанадзе - демократи" були вищими, ніж оголошені ЦВК. Ще один незалежний моніторинг був проведений американською компанією Global Strategy Group. Дані її exit poll (опитування виборців на виході з ділянок) також підтвердили лідируючу позицію "Національного руху" і перемогу опозиції.

Весь день 4 листопаду опозиція проводила мітинги протесту. У будинку філармонії зібралися прихильники блоку Бурджанадзе, "Національного руху" і лейбористів. Учасники вимагали справедливого підрахунку голосів і обвинувачували ЦВК у фальсифікації. Тим часом молодіжний рух "Кмара" проводив акцію "захисти свій голос" і розкидав листівки на вулицях Тбілісі.

Лідери опозиції вимагали відставки Шеварднадзе.

Увечері у вівторок опозиція пред'явила ультиматум. Її лідери повідомили, що якщо до полудня середи не будуть оголошені "справедливі результати", то опозиційні партії будуть бойкотувати вибори і призвуть народ до рішучих дій. У середу 5 листопаду ультиматум продовжувався два рази - до 18.00 і до опівночі. Однак ЦВК так і не оголосив підсумки голосування.

Шеварднадзе тим часом заявив, що може піти у відставку в будь-який момент, але робити цього не збирається. Він запропонував лідерам опозиції піти на мирний діалог і одночасно зібрав Раду національної безпеки Грузії. На раді міністр внутрішніх справ Коба Нарчемашвілі повідомив, що за фактом проведення забороненого мітингу на лідерів опозиції заведені кримінальні справи.

Це повідомлення дуже не сподобалося послу США в Грузії, який заявив, що громадяни просто "реалізують своє право на мирні мітинги". Він призвав Шеварднадзе зробити усе для відновлення довіри виборців і швидше оголосити підсумки виборів. Офіційну заяву зробив і МЗС РФ. "Російську сторону не можуть не турбувати повідомлення про наростання і посилення протистояння між різними політичними силами країни", - говорилося в повідомленні.[8]

Увечері 23 листопаду 2003 року, після багатоденних мітингів опозиції, Едуард Шеварднадзе оголосив про свою відставку: "Я пішов. З опозицією відбулася людська розмова. Я прийняв рішення піти". На питання, куди він направиться, екс-президент сказав: "Додому. Буду писати мемуари".[4]

Західні оглядачі продовжують коментувати становище у Грузії після відставки президента Шеварднадзе. На думку багатьох оглядачів, перед новим керівництвом лежать надзвичайно тяжкі проблеми.[10]

Газета «Вашингтон таймс» містить коментар Мартіна Сіффа, який на самому початку ставить запитання: чи успішна безкровна революція у Грузії насправді допоможе цій країні забезпечити своє демократичне, стабільне і процвітаюче майбутнє? Звичайно, грузинське населення, веде далі автор, продемонструвало свій ентузіазм і рішучість у справі відновлення бажаних відносин із Західною Європою і Сполученими Штатами. Грузія радо вступила б до союзу НАТО і Європейського союзу. Однак грузинським керівникам доведеться тепер мати справу з російським президентом Путіним. Кремль постійно й рішуче тисне на Грузію, змушуючи її іти в ногу з Москвою. З огляду на стратегічне положення Грузії, її близькість до Каспійського басейну і сусідство з Чечнею Росія зацікавлена в дальшому утриманні на її території своїх військових баз. Москва підтримує близькі стосунки із керівниками Аджарії і Абхазії – двох грузинських автономних республік, які залишаються дестабілізуючим фактором для Грузії. Як з усього видно, закінчує коментатор, Росія без захоплення ставиться до прозахідних симпатій у Грузії, тому, попри добрий старт, на його думку, грузинських керівників очікує довгий і тяжкий шлях.[10]

Повалення режиму Шеварднадзе може стати останньою перемогою опозиції. Тепер політикам, які пришли до влади, потрібно буде налагодити життя в країні, що страждає від убогості, безробіття, корупції і постійних відключень світла. Для цього, крім всього іншого, необхідно уникнути повторення громадянської війни. Від свого попередника Бурджанадзе, Жбанія і Саакашвілі відрізняються молодістю, рішучим настроєм на зміни і безхмарні відносини з Заходом. Найближчі події покажуть, чи досить цих якостей для ефективного вирішення численних грузинських проблем.

У