Найбільш гіпотетичним в схемі П. П. Предтеченського є існування багатовікових циклів сонячної активності і механізм зв’язку між сонячною активністю і циркуляцією атмосфери, тим більше що конденсаційна модель в теперішній час не знаходить підтримки.

В. Альбрехт зміну клімату пов’язує з утворенням потужних гірських хребтів на шляху руху повітря. Він стверджує, наприклад, що виникнення значного четвертинного льодовикового покриву в Північній Америці пов’язане в певному ступені меридіонального ланцюга Кордильєр, котрі утворюють бар’єр на шляху вологих і теплих повітряних мас.

Процес утворення гір, змінюючи рельєф Землі (як суші, так і моря), істотно впливає на горизонтальний перерозподіл тепла в атмосфері і гідросфері і тим самим стає причиною зміни клімату.

Будико так само, як і раніше К. Брукс, дійшов висновку, про велику кліматичну значимість льодовикового покрову Арктики.

За їх розрахунками при урахуванні існуючих умов горизонтального теплообміну і в атмосфері, і в гідросфері середня річна температура в безльодовій Арктиці підвищилася б більш ніж на 40°. Безперечно, що таке підвищення температури відіб’ється на термічному режимі далеко за межами Арктики, включаючи тропічні широти.

Другий варіант розв’язку дає декілька типів усталеного клімату, кожний з яких належить до тих же зовнішніх умов (інтранзитивний клімат). В такому випадку клімат може істотно змінюватися без очевидних зовнішніх причин.

Лоренц висунув інтересну ідею про те, що сучасний клімат може бути “майже інтранзитивним”, тобто, що клімат, визначений для довгого, але кінцевого інтервалу часу, може залежати від початкових умов і, відповідно, розрізнятися для різних періодів часу при незмінних зовнішніх факторах.

В декількох роботах вивчалася можливість пояснення змін клімату в четвертинний час як автоколивальних процесів. До їх числа належать дослідження Пласса, а також дослідження Вільсона, яке було розвинуто Фленом, в котрому причина четвертинних обледенінь пов’язується з нестійкістю антарктичного льодовика, яка й викликає автоколивальні процеси циркуляції атмосфери.

До цього напрямку належать також роботи В. Я. Сергіна і С. Я. Сергіна (1969 та ін.) та дослідження О. А. Дроздова і А. С. Григор’євої (1971), в якому були вивчені циклічні коливання атмосферних опадів на території Радянського Союзу, причому автори дійшли висновку, що дані коливання мають автоколивальний характер. Використовуючи емпіричні закономірності, знайдені в цьому дослідженні і роботах, які йому передували, виявилося можливим дати кліматичних прогноз очікуваного режиму опадів на найближчі десятилітня для різних регіонів нашої країни.

Хоча окрім згаданих припущень про фактори змін клімату існує ряд гіпотез, які по різних причинах рідше застосовуються в сучасних дослідженнях, наведеного переліку достатньо для ілюстрації значних розходжень в думках різних авторів про причини змін кліматичних умов. Велика кількість гіпотез пояснюється множинністю причин, від яких залежить клімат і його зміна.

Вивчення факторів зміни клімату є в наш час актуальною задачею не лише для вивчення кліматів минулого, але й головним чином для розрахунку можливих змін клімату, котрі в результаті подальшого розвитку господарської діяльності людини можуть відбутися в найближчі десятиліття.

Вплив господарської діяльності людини на клімат

Діяльність людини, власне кажучи, не відноситься до географічних факторів клімату. Людина впливає на клімат лише через господарську діяльність суспільства. На протязі тисячоліть господарська діяльність людини повинна була рахуватися з кліматичними умовами, але на рахувалася з тим, справляє вона на клімат позитивний чи негативний ефект. В дійсності ефект був переважно негативним з тієї ж господарської точки зору. Вирубка лісів, нераціональне розорювання земель, відсутність урахування наукових даних при будівництві міст і промислових підприємств – все це погіршило кліматичні умови. Лише зараз, хоча “порча” клімату і триває, поставлене питання про свідоме його покращення.

Мова йде про мікроклімат, оскільки поки практично можливим є лише його покращення. Реальні засоби цього покращення полягають у впливі на такий географічний фактор мікроклімату як рослинний покрив (насадження лісів і лісних смуг). Визначені умови мікроклімату відбуваються в зв’язку з зрошенням місцевості, котре, звичайно, безпосередньо зовсім не переслідує завдання зміни клімату. Великі штучні водосховища також впливають на мікроклімат, подібно великим штучним озерам, причому впливають не завжди в бажаному напрямку.

Штучний вплив на клімат в загальному, широкому сенсі цього слова ще є проблемою майбутнього, може бути й недалекого.

1. Забруднення атмосфери і зміни клімату

В процесі планетарного обміну газоподібні, рідкі, пилуваті і тверді промислові та побутові відходи розносяться по всій земній кулі.

Викид газів в повітря. Загальна маса атмосферного забруднення оцінюється до 790 млн. т на рік. Найбільш значними джерелами забруднень є енергетика (за рахунок спалення палива) – від 133 до 250 млн. т на рік, промислові підприємства – від 91 до 540 млн. т на рік, сільськогосподарське виробництво – 14 млн. т, комунальне господарство – 3 млн. т на рік. Тільки в США заводські труби щорічно випускають приблизно 50 млн. т попелу і 26 млн. т окису сірки. Крім того, в виробничих димах міститься фтор, берилій, миш’як, сірковий ангідрит і інші отруйні гази. При спаленні органічного палива утворюється велика кількість вуглецю, жири і деякі інші продукти. Дим, накип, пил і гази застилають суцільною пеленою небо промислових міст. Підраховано, що сонячне освітлення Парижа з початку ХХ століття скоротилося на ј, так як кількість пилу і газів зросла в 16 разів. Забруднення повітря в Парижі, Лондоні, Дюссельдорфі, Римі, Мілані, Нью-Йорку, Чикаго, Токіо і інших великих містах перевищило припустимі межі.

Величезну кількість кисню споживають мільйони автомашин в усьому світі, з іншого боку, вони сильно отруюють