Технічні культури вирощуються на відносно невеликих площах (менше 12 % усіх посівів), але їхня роль дуже велика, тому що вони забезпечують національну промисловість сировиною і виділяють частину на експорт. У виробництві технічних культур спостерігається більш широке застосування механізації і найманої праці, сучасних методів агрокультури, штучного зрошення, авансування хліборобів і т.п.

Цукровий буряк - нова для Туреччини. Сіяти її почали з 1926 р. коли ввійшов у лад перший цукровий завод. Посіви цукрового буряка тяжіють до районів нині діючих цукрових заводів.

З волокнистих культур головне місце займають по всіх параметрах бавовник, що вирощується віддавна, але широке поширення одержав на початку 20 століття. Культивування бавовнику давно вже здійснюється в двох районах - Середземноморським і Егейському.

Льон, як переважно олійна культура, культивується головним чином у західній частині Чорноморського узбережжя.

У маслоробстві крім насіння волокнистих культур використовуються соняшник, кунжут, земляний горіх, соя, а також маслина.

Соняшник - також нова культура для Туреччини, частина його використовується в місцевому маслоробному виробництві, а інша - експортується. Соняшник культивується виключно в Мраморноморському районі.

Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в Егейському, Середземноморському і Мраморноморському районах. Кунжутна олія йде в їжу, на виробництво кондитерських і парфумерних виробів. Частина насіня і олії вивозять.

Туреччина поряд з Болгарією і Грецією - основний виробник східних тютюнів. Основні тютюнововирощувальні райони - Егейський, Чорноморський, Мраморноморський і Південно-Східний.

Чай - також нова культура для Туреччини. Чаївництво тяжіє до районів Ризи-Хона, по грунтово-кліматичних умовах (достаток тепла і вологи). Чайна продукція залишається на внутрішніх ринках і іде на експорт.

Плодівництво в Туреччині розвинуто високо, чому сприяє розмаїтість кліматичних умов. Загальна площа, зайнята виноградниками, посадками маслин, фруктовими садами, складає 3,7 % всієї території. Плодові й горіхоплідні культури давно уже включені у внутрішній товарообіг. Разом з тим плодівництво - важлива експортна галузь. Плодівництво розвинуте насамперед в Егейському районі, на узбережжі Мармурового і Середземного морів. Найбільше економічне значення (особливо в точці зору експорту) має виноград, інжир, маслини, цитрусові, а також фундук.

Туреччина по площі виноградників і збору продукції займає одне з перших місць у світі.

Лоцина - лісовий горіх, плоди якої служать єкстропродуктом для кондитерської промисловості Західної Європи, широко культивується в Туреччині. Туреччина - найбільший у світі виробник і експортер фундука (до половини світового збору). У різних районах Анатомії зустрічаються культурні і дикі зарості волоського горіха.

Цитрусові вирощуються в двох районах: Середземноморському (90 %) і Егейському. У культивуванні цитрусових за останню чверть століття відзначений прогрес: площі посадок збільшені в 3-5 разів і збір збільшився в 10-15 разів. Стало збиратися величезна кількість апельсинів (300 тис. т), лимонів (200 тис. т), мандаринів (25 тис. т), грейпфруктів.

Крім названих плодових і ягідних культур по всій країні, крім високогірних районів зустрічаються: яблуня, груша, айва, слива, черешня, абрикос, персик, вишня.

У цілому на душу населення приходиться в рік близько 270 кг овочів, 180 кг фруктів і більш 100 кг горіхів і фісташок.

Б) ТВАРИННИЦТВО

Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково на екстенсивній основі, за рахунок росту поголів'їв худоби.

Скотарство серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більш половини поголів'я череди і вівчарство забезпечує 45 % усього доходу ,який надходить від скотарства. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге , після овець, місце серед рогатої худоби.

Велика рогата худоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і бики, буйволів і молочних корів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робітник і транспортна худоба в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в умовах гористої місцевості верблюди.

Птахівництво в останнє десятиліття в зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине) м'ясо і яйця одержало значний розвиток. За допомогою ізраїльського капіталу створені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн. бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашнього птахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (кури й індики).

В) РИБНЕ ГОСПОДАРСТВО

Великі потенційні можливості для прогресу рибальства, оскільки країна з трьох сторін оточується морями. Цьому сприяє і наявність внутрішніх водойм: озер і водоймищ. Однак через відсталість техніки лову, ця галузь ще не досягла бажаного результату. Приблизно 90% улову дають Чорне і Мармурового моря. Основні породи риб: хамса, ставрида, сардина, кефаль, скумбрія, тунець. Основні породи прісноводної іхтіофауни: сазан, форель, кефаль і т.д.

У цілому на душу населення в рік приходиться 11 кг риби.

Г) ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Ліси і чагарники займають 25,9 % усієї території країни, і по площі лісів Туреччина знаходиться в Європі на 4-ом місці (після Росії, Швеції, Фінляндії). У результаті прийнятого в 1937 р. “Закону про націоналізацію лісів” практично всі ліси 199,9 %) знаходяться нині в руках держави. Забезпеченість різних територій лісами вкрай-нерівномірна. Майже половина площі лісів приходиться на смугу шириною в 150 км уздовж Чорноморського узбережжя (райони рясних опадів); інша частина лісу приходиться, на гори Тавра й узбережжя Егейського моря.

Відносно висока питома вага площі, зайнятої в Туреччині лісами, аж ніяк не показник розвитого лісового господарства і сприятливих можливостей для його прогресу. По-перше,