Ідея пантюркізму має скоріше економічне підгрунтя: Туреччина енергійно підтримала незалежні країни, надавши торгові пільги та кредити. Тут також спрацював і антиросійський чинник, тобто пошуки в Туреччині певної противаги. В річищі ідей пантюркізму відбувається перехід центральноазійських країн на латинський алфавіт, нарощуються інтенсивні культурні контакти та між політичними елітами. З іншого боку, спрацював певний романтизм щодо цивілізова ної Туреччини, а також - пошуки союзників, відповідної моделі модернізації.

Головним важелем пантюркістських впливів стали регулярні зустрічі керівників тюркомовних держав (Анкара, 1992, Стамбул, 1994). У серпні 1995 р. на самміті в Бішкеку обговорювалися ідеї тіснішої кооперації в межах тюркомовного альянсу. На четвертій зустрічі керівників тюркомовних країн у Ташкенті (жовтень 1996 р.) була прийнята Декларація про подальше співробітництво в галузі культури та інформації, в розбудові трас Великого шовкового шляху, поліпшення двосторонніх відносин тощо.

Розвиток відносин з Туреччиною є одним з головних пріоритетів України в південному напрямку. Підписаний дуже важливий Договір про дружбу і співробітництво між обома державами строком на 10 років. Після отримання Україною незалежності між Києвом і Анкарою не виникало спірних питань. У вирішенні проблем військової й екологічної безпеки в регіоні Чорного моря, його демілітаризації складається прямий і безпосередній інтерес обох країн. Але і в пошуку балансу сил у новій і складній геополітичній ситуації, що склалася в регіоні за останні роки, інтереси Туреччини й України багато в чому можуть збігатися. В Україні високо оцінюють розуміння Туреччиною проблем, пов'язаних з поверненням з місць депортації до Криму етнічно спорідненого туркам кримськотатарського народу.

Туреччина є ключовою державою для України, оскільки через неї йдуть найбільш зручні транспортні шляхи у Середземноморський та Близькосхідний регіони. Хоча останнім часом Туреччина проробляє шляхи диверсифікації власного зовнішньополітичного курсу, однак він загалом залишається проамериканським. Туреччина має тривалий конфлікт з Грецією, і це робить проблематичним її входження до Європейської спільноти. Її стратегічне значення як південно-східного флангу НАТО втрачається із зниженням порога конфронтації між Заходом та РФ. Мотиви для зближення України з Туреччиною виглядають досить обгрунтованими: необхідність забезпечення транспортування енергоносіїв в і через Україну, компліментарність економік, співпраця в межах ЧЕС тощо. Розвиток партнерських стосунків з Туреччиною, на яку нині припадає близько половини всього обсягу торгівлі України з близькосхідними країнами, слід вести переважно в рамках двостороннього економічного співробітництва, або в межах системи ЧЕС, уникаючи їх перетворення на стратегічний військово -політичний альянс.

Підтримує зв’язки з Німеччиною, Іран, Ірак, США, Лівія.

ВИСНОВОК

У висновку можна відзначити, що вибравши для реферату саме Туреччину, я не помилився. Вивчивши матеріал про цю країну, я почерпнув для себе багато корисного і цікавого.

Туреччина 1-ша країна на Близькому Сході, що у результаті національно-визвольного руху утворила свою республіку (1923 р.). Вона є асоційованим членом “Загального ринку”, де їй приділяється роль постачальника сільськогосподарської сировини продуктів і промислових товарів.

Велике значення в країні грає туризм. Сюди приїжджають люди з багатьох країн світу, у тому числі з Росії.

Оцінюючи рівень соціально-культурного розвитку Туреччини в цілому, не можна не відзначити, що країна багато досягла за останні роки. Це і значний підйом в економіці. З'явилися галузі раніше не існуючі: нафтохімічна промисловість, електротехнічна, радіоелектронна, автоскладальна.

У 1995 році завершилося спорудження Карабабаммсокій ГЕС на ріці Ефрат. І , останнє, що можна відзначити - це міжурядова угода Туреччини з Росією про постачання природного газу по дну Чорного моря (проект “Блакитний потік”). Це найбільше у світі угода була укладена в грудні 1997 р. Завдячуючи реалізації “Блакитного потоку” Туреччина буде щорічно закуповувати 30 млрд. м куб. російського газу і на початку нового тисячоріччя стане другим після Німеччини імпортером “Блакитного палива” з Німеччини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: