З іншого боку, домінуючою галуззю індійської економіки залишається сільське господарство, де зайнято близько 70% усієї робочої сили і вартість продукції якого перевещує вертість промислової продукції. ВНП складає 5334,5 млрд рупій (1992р.). У сільському господарстві виробляється 32% ВНП; у промисловості – 29,1% ; у будівництві, транспорті, сферах зв’язку і послуг – 38,9% . 28,5% ВНП припадає на державний сектор.

Промисловість. У промисловості Індії зайнято 1/5 її економічно активного населення. Найпотужніший промисловий комплекс Індії сформувався на сході – від Калькутти вздовж долини річки Дамодар. Саме тут розміщені найбільші центри металургії (Бокаро, Дургапур, Роукела та ін.), важкого машинобудування (Читтаранджан, Ранчі та ін.), хімічної промисловості (Сіндрі). Бхілайський металургійний комбінат повного циклу знаходиться у центральній частині плоскогір’я Декан. Значними індустріальними центрами є також Бомбей, Мадрас, Ахмадабад, Бенгалуру та ін.

Основа енергетичного господарства – вугілля; його видобувають понад 200 млн т. Видобувається також 30 млн т нафти.

Провідні галузі легкої промисловості Індії – бавовняна і джутова, а також швейна. Всі вони значною мірою працюють на експорт. В Індії виробляється 13,4 млрд м бавовняних тканин. За виробництвом джутових виробів країна посідає 1-е місце у світі. Виключно велика роль кустарних промислів.

Сільське господарство. Індія – найбільший у світі виробник чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, деяких спецій; їй належить 2-е місце у світі за виробництвом рису (піся КНР), 3-є – тютюну, 4-е – пшениці та бавовни.

Рілля складає половину території країни, поливні землі – ј посівної площі. Найродючіщі землі – в долинах Гангу, Брахмапутри, Крішни, Годаварі та інших рік, на яких створюються потужні зрошувальні системи. Основну частину посівних площ (до 85%) відведено під продовольчі культури. Якщо рис – головна продовольча культура – вирощується переважно в річкових дельтах, у нижній та середній течіях Гангу і Брахмапутри, то пшениця – в більш засушливих районах. Її царство – верхів’я Гангу, де вона дає високі врожаї за штучного зрошування. Саме з підвищенням врожайності пшениці в рамках “зеленої революції” значною мірою пов’язано надії Індії на повне вирішення продовольчої проблеми.

Технічні культури культивуються повсюди: цукрова тростина – в долині Гангу, бавовник – на плоскогір’ї Декан і на поливних землях Індо-Ганзького межиріччя, джут – у найбільш вологих районах дельти Гангу і в долині Брахмапутри, чай – у передгір’ях Східної Індії.

В Індії налічується до 200 млн голів великої рогатої худоби – більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Відомо, що корова тут – священа тварина, вживати в їжу її м’ясо забороняє релігія. Частина худоби зістарилась і не відіграє ніякої ролі у господарстві: не дає ні м’яса, ні молока, не використовується як тягова сила.

Транспорт. Індія належить до числа країн із досить високим рівнем розвитку транспорту. За протяжністю залізниць (більш як 60 тис км) вона входить до числа п’ятьох провідних країн світу. Проте на ефективність їх роботи негативно впливають нерівномірність мережи в різних частинах країни, різноколійність, зношеність і застарілість рухомого складу. Головні залізничні магістралі пролягають уздовж долини Гангу і морських узбереж, перетинають півострів Індостан у широтному напрямі.

У країні – понад 1,5 млн км автомобільних шляхів. Національні автостради з’єднують між собою всі найбільші міста.

У сільських районах застосовуються гужовий транспорт. У деяких містах пасажірів і вантажі нарівні з сучасним транспортом перевозять вело- і моторикші. Річковий транспорт не має великого значення. За нерівномірності режиму більшості рік судноплавство розвинене лише в нижній течії найбільших із них і по великих штучних каналах. Найважливіші морські порти Індії – Бомбей і Калькутта ( ѕ всього зовнішньторгового вантажообігу).

Зовнішньоекономічні зв’язки. Зовнішньоекономічний оборот 1994р. – 43,4 млрд доларів США; експорт та імпорт склали відповідно 21,4 і 22 млрд Індія продає головно сільськогосподарську та промислову сировину, продовольчі й текстильні товари, коштовне каміння і вироби із нього, машини та обладнання, металовироби. Найбільші торгові партнери: США, Японія, Росія, ФРН, Великобританія. На промислово розвинені країни Заходу припадає більш як 60% товарообігу Індії.

Соціальний розвиток і соціальна інфраструктура. Понад 250 млн індійців живуть нижче від офіційної межі бідності ( річний доход на людину – менше, ніж 100 доларів США). Рівень життя приблизно 70 млн осіб відповідає показникові розвинених капіталістичних країн. За кількістю спеціалістів із вищою освітою Індія посідає одне з перших міст у світі; водночас 60% дорослого населення залишаються не письменними. Майже 40 млн жителів країни – безробітні.

В Індії виходить до 28 тис. газет та інших періодичних видань. Найбільш впливовими інформаційними агенствами є: “Пресс Траст оф Індіа”, “Юнайтед Ньюс оф Індіа” та “Індіа Пресс Ейдженс”. Найбільший тираж у преси мовами гінді (15 млн примірників) та англійською (12 млн). Найвідоміші газети мовою гінді – “Нав бхарат таймс” і “Гіндустан”; мовою урду – “Наїдунія” і “Міпан”; англійською мовою – “Таймс оф Індіа”, “Індіан експресс”, “Гіндустан таймс”, мовою бенгалі – “Ананда базар патріка”. Популярні англомовні журнали – “Індіа тудей”, “Фронтдайн”. Всеіндійське радіо і всеіндійське телебачення (“Дурдашан”) контролюються урядом.

Використана література: “Географія. Навчальний посібник”

П. О. Масляк, Я. Ю. Олійник