Реферат - Америка Північна
14

річки цього басейну - Юкон, Колумбія і Колорадо.
      Басейн Північного Льодовитого океану має слабко розвинену систему стоку, проте багатий озерами, болотами, Найбільша річкова система: річок Фінлі - Піс-Рівер - Невільнича - Маккензі.
      Загальні запаси гідроенергії материка близько 200 Гвт. За режимом живлення річки належать до 4 типів: переважно дощового, сніжно-дощового, льодовикового і ґрунтового живлення.
      Північна частина материка, що піддавалася заледенінню, багата озерами льодовиково-тектонічного походження. У їхньому числі Великі озера, Вінніпег, Вінніпегосис, Манітоба, Велике Невільниче озеро, Велике Ведмеже озеро, Оленяче озеро та інші.
      У Центральній Америці (у Нікарагуанській балці) розташовані великі тектонічні озера Нікарагуа і Манагуа, У Великому Басейні є реліктові озера, що збереглися від вологої епохи плейстоцену; найбільше з них - Велике Солоне озеро. На берегових низовинах багато озер лагунового походження. У багатьох районах Кордильєр (на Алясці, у Каскадних горах, у Мексиці, Центральній Америці) знаходяться вулканічні озера.


Льодовики
      Загальна площа заледеніння перевищує 2 млн. км2. Крижаний щит Гренландії, що представляє собою фрагмент пізнього четвертого заледеніння Північної Америки - найбільший. Інші льодовики, що також існують з того часу - крижані куполи, що покривають значні ділянки на острові Елсмір та інших островах Канадського Арктичного архіпелагу. Для цих островів, а також для берегових районів Гренландії характерні гірські карові льодовики, для північного узбережжя острова Елсмір - льодовики підніж і шельфові льодовики. На самому материку велике заледеніння на південній Алясці (Чугачські і Кенайські гори й особливо мис Святого Іллі) - 52 тис. км2, де льодовики спускаються до рівня океану. Крім того, льодовики є в хребтах Брукса, Аляскінському і Алеутському, Скелястих горах, Береговому хребті Канади, на окремих вершинах Каскадних гір і Вулканічного Сьєрра-Мадре.


Ґрунти
      Північній Америці властива велика розмаїтість ґрунтів - від полярних до тропічних, з переважним поширенням типів, що формуються в результаті процесів бореального і субтропічного ґрунтоутворення. Для північних островів Канадського Арктичного архіпелагу характерні відносно сухі арктичні і тундрові арктичні ґрунти. У південних частинах архіпелагу й у межах широкої смуги уздовж Північного Льодовитого океану в умовах суцільної багаторічної мерзлоти розвиваються кислі, ненасичені, дуже вологі в теплий період гундрово-глейові ґрунти. На заході Аляски й Алеутських островах на вулканічному попелі утворилися дерено-торф'янисті субполярні ґрунти. У центральних частинах Лаврентійської височини й в улоговинах плоскогір'я Юкон багаті грубим гумусом мерзлотно-тайгові ґрунти, що зустрічаються в комплексі з поверхневими підзолами на підвищеннях і торфо-глейовими ґрунтами у зниженнях. У південних частинах півострова Лабрадор вони змінюються ілювіально-залізисто-гумусовими підзолами. На Великих рівнинах сформувалися дерено-підзолисті ґрунти; для останніх характерна мала потужність гумусового шару, особливо в районі Великих рівнин, де в межах контуру цих ґрунтів виділяють особливі сірі лісові ґрунти, що розвиваються в комплексі з осолоділими ґрунтами на стародавніх озерних відкладеннях. Усі ці ґрунти порівняно слабко використовуються в землеробстві, за винятком різностей, що утворюються на карбонатних морених або озерних відкладеннях. У південній частині помірного пояса і в субтропіках однорідні ґрунти поширені бурі лісові ґрунти, ненасичені в північній частині і насичені на півдні. Вони формуються в умовах рясного атмосферного зволоження і досить родючі, але часто містять щільний водонепроникний підгрунтовий шар і вимагають осушення. На півдні від Великих озер і на північному заході Центральних рівнин в умовах помірно вологого клімату сформувалися чорноземні ґрунти прерій, слабо кислі або нейтральні з високим вмістом гумусу. Значно ширше представлені каштанові ґрунти, що утворюють великі масиви на Великих рівнинах і Колумбійському плато. В областях сухого і континентального клімату Великого Басейну розвинуті солоні бурі напівпустельні ґрунти в сполученні із солончаками. У південних частинах рівнин Північної Америки зміни ґрунтів ще більш тісно пов'язані з вологістю клімату там переважають червоноземі і жовтоземі ґрунти. На захід від Міссісіпі поширені червоно-чорні ґрунти субтропічних прерій, коричневі і сіро-коричневі ґрунти чагарникових степів, у внутрішніх частинах Мексиканського нагір'я - сіроземи і примітивні ґрунти субтропічних пустель, на Каліфорнійському півострові - пустельні тропічні ґрунти. У низинних районах Центральної Америки поширені переважно червоно-жовті ферралітні ґрунти вологих лісів і червоні ферралітні ґрунти саван. На схилах Кордильєр поширені різні варіанти гірських ґрунтів, серед яких у вологих районах переважають гірські бурі лісові, у сухих - гірські коричневі ґрунти.


Рослинність
      Флора Північної Америки в основному належить до Голарктичної флористичної області, крім півдня, рослинність якого відноситься до Неотропічної флористичної області. У рослинному покриві Північної Америки виявляється велика подібність з Євразією. На північ від 47° пн. ш. зони рослинності витягнуті зі сходу на захід та з північного сходу на південний захід і південь - переважно в меридіональному напрямку. У північних частинах Канадського Арктичного архіпелагу і Гренландії поширена бідна рослинність арктичних пустель, що складається переважно з накипних лишайників, мохів і деяких видів вищих судинних рослин, що не утворюють суцільного покриву. Південну частину архіпелагу і широку смугу арктичного узбережжя материка займає тундра. У північній частині цієї зони переважають мохово-лишайникові, на півдні - чагарникові формації. Північну межу деревної рослинності утворюють ялина (чорна і біла), модрина американська, тополя бальзамічна.
      Лісотундра простягається смугою шириною близько 100-200 км і являє собою сполучення хвойних лісів по долинах рік, тундр і рідколісь на вододільних ділянках. На заході материка (півострів Аляска, Алеутські острови) лісотундра змінюється океанічними лугами, що розвиваються в умовах морського клімату з літніми температурами, недостатньо високими для виростання дерев. Травостій утворюють

---

Сторінки: 1 2 3 4 5