Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, узятих під варту відповідно до рішення судового органу, і осіб, засуджених до позбавлення волі.

Власне, особи, взяті під варту відповідно до рішення судового органу, і особи, засуджені до позбавлення волі, повинні триматися в пенітенціарних установах, тобто установах, призначених для ув'язнених, що відносяться до цих двох категорій.

Зазначені Правила застосовуються також щодо таких осіб:

- які можуть триматися в пенітенціарній установі з тієї або іншої причини;

- які взяті під варту відповідно до рішення судового органу або засуджені до позбавлення волі, але з тих або інших причин тримаються в інших місцях;

- неповнолітні віком до 18 років повинні триматися не в пенітенціарних установах для дорослих, а в спеціально призначених для них установах;

- особи, які страждають на душевні захворювання або стан душевного здоров'я яких несумісний з тюремним утриманням, повинні триматися в спеціально призначених для цього установах.

Порядок прийняття засудженої особи до пенітенціарної установи;

1. Особу може бути прийнято до пенітенціарної установи або утримано в неї лише за наявності дійсної ухвали про тримання під вартою відповідно до вимог національного закону.

2. Відомості про особу ув'язненого реєструються негайно.

3. При реєстрації обов'язково фіксується:

- день і година прийому;

- список особистого майна, що належить ув'язненому і приймається на відповідальне зберігання згідно з Правилом 31;

- будь-які помітні тілесні ушкодження і скарги на погане ставлення до перебування у пенітенціарній установі;

- відповідно до вимог медичної таємниці будь-які відомості про здоров'я ув'язненого, що мають відношення до фізичного і психічного стану ув'язненого або інших осіб, оголошувати забороняється.

У мінімальні строки після прийняття:

- відомості про стан здоров'я ув'язненого, отриманні під час прийому доповнюють результатами медичного огляду;

- визначається режим утримання ув'язненого;

- визначається ступінь небезпеки ув'язненого;

- розглядаються всі наявні відомості про соціальне становище ув'язненого для задоволення його особистих і матеріальних потреб;

- здійснюються необхідні кроки щодо здійснення програм виправлення і ресоціалізації.

Щодо місця відбування покарання і розміщення, то по можливості ув'язнені повинні спрямовуватися для відбування покарання до пенітенціарних установ, розташованих поблизу від дому або місць соціальної реабілітації.

При направленні слід також враховувати вимоги, пов'язані з продовженням кримінального розслідування і забезпеченням безпеки, а також необхідність створення відповідного режиму для всіх ув'язнених.

По можливості слід з'ясувати думку ув'язненого стосовно призначеного для нього місця відбування покарання і будь-яких подальших переведеннях з однієї пенітенціарної установи до іншої.

Розміщення ув'язнених, зокрема надання місць для сну, необхідно проводити з повагою людської гідності відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, з урахуванням кліматичних умов, площі, кубатури приміщення, освітлення, опалювання і вентиляції, а також намагатися забезпечити можливість самоти.

Правилами визначено вимоги до всіх будівель, де ув'язнені повинні жити, працювати або збиратися:

- вікна мають бути достатньо великими, щоб ув'язнені могли читати або працювати при природному освітленні в нормальних умовах, а також для забезпечення притоки свіжого повітря, окрім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря;

- штучне освітлення має відповідати загальноприйнятим технічним нормам;

- має бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.

Ув'язнених зазвичай слід розміщувати на ніч в окремих камерах, за винятком тих випадків, коли має перевагу їх спільне розміщування з іншими ув'язненими.

Спільне розміщення допускається лише в тому випадку, якщо приміщення підходить для цієї мети і у в' язнені підходять один до одного.

Якщо це можливо, ув'язнені мають бути вправі обирати, з ким із ув'язнених їх розміщуватимуть на час сну.

При ухваленні рішення про направлення ув'язненого до тієї або іншої пенітенціарної установи або до конкретного відділення пенітенціарної установи слід належним чином врахувати необхідність утримання під вартою:

- підслідних окремо від засуджених;

- чоловіків окремо від жінок;

- молодих ув'язнених окремо від ув'язнених старшого віку. Допускаються відступи від вимог про роздільне утримання з

тим, щоб дати ув'язненим можливість спільно брати участь у заходах, що організовуються, проте ці групи завжди розділяються на ніч, якщо тільки ув'язнені не згодні утримуватися разом і адміністрація пенітенціарної установи не вважає, що це найбільшою мірою відповідатиме інтересам всіх ув'язнених.

Заходи безпеки при розміщенні всіх ув'язнених повинні бути мінімально обмеженими з урахуванням небезпеки втечі або спричинення ув'язненими шкоди собі або іншим.

Всі частини пенітенціарної установи повинні постійно утримуватися в порядку і чистоті.

Камери або інші приміщення, в яких ув'язнені розміщуються, повинні бути чистими.

Ув'язнені повинні мати безперешкодний доступ до санітарних устроїв, що відповідають вимогам гігієни і дозволяють самоту.

Ванн і душових повинно бути достатньо для того, щоб кожний ув'язнений міг користуватися ними при температурі, відповідній клімату, по можливості щоденно, але не менше двох разів на тиждень або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни.

Ув'язнені повинні утримувати себе, свій одяг і спальні місця в чистому і охайному вигляді.

Адміністрація пенітенціарної установи надає їм для цього відповідні засоби, у тому числі туалетне приладдя, а також приладдя і матеріали для підтримки чистоти. Слід передбачити необхідні заходи для задоволення санітарних потреб жінок.

Ув'язнені, що не мають власного припустимого одягу, отримують одяг відповідно до клімату. Цей одяг не повинен бути принизливим або образливим. Весь одяг повинен утримуватись у хорошому стані і у разі необхідності замінюватися.

Ув'язнених, які отримали дозвіл на вихід за територію місця ув'язнення, не можна примушувати надягати одяг, що видає в них ув'язнених. Кожний ув'язнений забезпечується окремим ліжком та індивідуальним постільним приладдям, яке утримується в належному порядку і чистоті та оновлюється так часто, як це необхідно.

Харчування ув'язнених здійснюється з урахуванням їх віку, стану здоров'я, релігії, культури і характеру їх роботи.

Вимоги стосовно раціону харчування, включаючи мінімальну кількість калорій і утримання білків, визначаються національним законодавством.

їжа готується і подається із урахуванням санітарно-гігієнічних вимог. Харчування організовується три рази на день із розумними інтервалами. Ув'язнені повинні постійно мати доступ до чистої питної води.

Лікар або кваліфікована медична сестра можуть наказати змінити раціон харчування окремому ув'язненому, якщо це необхідно за медичними міркуваннями.

Правилами врегульовано й такий аспект, як контакти з зовнішнім світом. Так, для ув'язнених передбачено можливість максимально часто спілкуватися поштою, за телефоном або за допомогою інших засобів спілкування зі своїми сім'ями, іншими особами і представниками зовнішніх організацій; дозволяється також відвідування ув'язнених згаданими особами.

Спілкування і відвідування можуть бути обмежені або поставлені під контроль, якщо це необхідно для продовження кримінального розслідування, підтримки порядку і безпеки, запобігання кримінальним злочинам і захисту жертв злочинів, проте такі обмеження, включаючи спеціальні обмеження, що встановлюються судовим органом, повинні допускати прийнятний мінімальний рівень спілкування.

У національному законодавстві повинні бути зазначені національні й міжнародні органи і посадовці, спілкування *ув'язнених з якими не обмежується.

Відвідування повинні бути організовані таким чином, щоб дати ув'язненим можливість максимально природно підтримувати і зміцнювати родинні відносини.

Адміністрація пенітенціарних установ повинна допомагати ув'язненим підтримувати адекватні контакти із зовнішнім світом, з цією метою надає їм відповідну матеріальну підтримку.

Будь-які відомості про смерть або важку хворобу кого-небудь із близьких родичів негайно доводяться до ув'язненого.

Завжди, коли це дозволяють обставини, ув'язненому слід надавати можливість із супроводом або самостійно покидати пенітенціарну установу для відвідування хворого родича, присутності на похоронах або за іншими гуманними мотивами.

Слід дозволяти ув 'язненим негайно інформувати свої сім'ї про ув'язнення або переведення до іншої пенітенціарної установи, а також про будь-яке важке захворювання або травму.

При прийнятті ув'язненого до пенітенціарної установи у разі його серйозного захворювання, отримання ним тяжкої травми або переведення ув'язненого до лікарні адміністрація повинна, якщо тільки ув'язнений не попросить не робити цього, негайно проінформувати чоловіка (дружину) чи партнера ув'язненого, якщо ув'язнений неодружений, найближчого родича або іншу особу, раніше вказану ув'язненим. В разі смерті ув'язненого зазначені особи також негайно про це повідомляються.

Ув'язнені повинні мати нагоду регулярно отримувати інформацію про суспільні події, одержуючи за передплатою або в інший спосіб газети, періодичні видання й інші публікації, а також із телевізійних та радіоповідомлень, за винятком окремих випадків, коли судовий орган встановлює конкретну заборону на певний період.

Адміністрація пенітенціарної установи забезпечує участь ув'язнених у виборах, референдумах та інших сферах життя суспільства, враховуючи обмеження цього права не національним законода вством.

Ув'язнені повинні мати нагоду спілкуватися із представниками засобів масової інформації, за винятком випадків, коли є вагомі причини заборонити це з метою забезпечення безпеки, або в громадських інтересах, або для захисту жертв, інших ув'язнених або персоналу.

Утримання всіх ув'язнених повинне передбачати збалансовану програму заходів, які дають їм можливість проводити стільки часу в день за межами своїх камер, скільки необхідно для нормальної людської і соціальної взаємодії, а також дозволяти забезпечувати матеріальні потреби ув'язнених.

Особливу увагу слід приділяти потребам ув'язнених, що стали жертвами фізичного, психічного або сексуального насильства.

Трудову діяльність в місцях ув'язнення слід розглядати як позитивний елемент внутрішнього режиму і ніколи не застосовувати як покарання.

Адміністрація пенітенціарної установи повинна