Під час розподілення роботи не повинно бути ніякої дискримінації за ознакою статі. Ув'язненим, для яких це може мати користь, особливо молодим ув'язненим, має надаватися робота, що включає елемент професійної підготовки.

Вони можуть вибирати вид діяльності, в якій хотіли б брати участь, в межах наявних можливостей, із урахуванням відповідного професійного відбору і вимог порядку і дисципліни.

Організація і методи роботи у виправних установах повинні бути максимально схожими на організацію і методи аналогічної роботи в суспільстві, з тим щоб підготувати ув'язнених до умов їхньої професійної діяльності.

Хоча отримання фінансового прибутку від діяльності підприємств у виправних установах може бути корисним з огляду на підвищення стандартів, а також на якість і доцільність професійної підготовки, проте інтереси ув'язнених не можна підкорювати цій меті.

Робота ув'язненим надається або адміністрацією пенітенціарної установи, безпосередньо або спільно з приватними підрядчиками як на території пенітенціарної установи, так і за її межами.

У будь-якому випадку ув'язнені мають отримувати за свою працю справедливу винагороду. Ув'язнені повинні мати нагоду витрачати принаймні частину свого заробітку на придбання дозволених предметів для особистого користування і виділяти частину заробітку своїм сім'ям.

Слід заохочувати ув'язнених до того, щоб вони економили частину свого заробітку, який вручатиметься їм після звільнення або використовуватиметься для інших дозволених цілей.

Заходи з охорони здоров'я ув'язнених і забезпечення безпеки їхньої праці повинні бути не менш жорсткими, ніж заходи, що приймаються стосовно працівників на волі.

Слід передбачити засоби для виплати ув'язненим компенсації у разі отримання виробничої травми, включаючи професійні захворювання, на умовах не менш сприятливих, ніж умови, передбачені законом для працівників на волі.

Максимальна тривалість робочого дня і робочого тижня ув'язнених встановлюється відповідно до місцевих норм або звичаїв, що визначають умови найму вільних працівників.

Ув'язнені повинні мати принаймні один день відпочинку на тиждень і достатньо часу для освіти та інших занять.

Наскільки це можливо, ув'язнених, що працюють, необхідно включати до в національних систем соціального забезпечення. Кожен ув'язнений повинен мати нагоду щодня не менш як годину на день займатися фізичними вправами на відкритому повітрі, якщо дозволяє погода. За несприятливої погоди слід передбачити інші можливості займатися фізичними вправами.

Належним чином організовані заходи щодо підтримки фізичної форми і надання можливостей для заняття фізичними вправами та дозвілля є невід'ємною складовою частиною внутрішнього режиму.

Адміністрація пенітенціарних установ сприяє таким заняттям, через надання відповідних споруд та устаткування, вживає заходів щодо організації спеціальних видів занять для ув'язнених, які потребують їх.

Надається можливість для проведення дозвілля, у таких формах, як спорт, ігри, культурні заходи, захоплення та інші форми проведення дозвілля, і ув'язненим в міру можливості слід дозволяти організовувати такого роду заняття.

Ув'язнені повинні мати нагоду спілкуватися один із одним під час занять і з метою участі в заходах, пов'язаних з дозвіллям.

Правилами передбачено доступ всіх ув'язненим всіх ув'язнених до освітніх програм, які повинні бути максимально широкими і відповідати індивідуальним потребам та спрямуванням ув'язнених.

Першочергову увагу слід надавати ув'язненим, які не вміють читати, писати і рахувати, а також тим, які не мають базової освіти або професійної підготовки.

Особливої уваги слід приділяти освіті молодих ув'язнених, а також ув'язнених із особливими потребами.

За внутрішнім режимом статус освіти повинен бути не нижчим, ніж статус праці, і ув'язнені не повинні бути ущемленими у фінансовому плані або в інший спосіб внаслідок участі в освітніх програмах.

Кожна установа повинна мати бібліотеку для ув'язнених, відповідним чином укомплектовану різноманітними популярними та навчальними матеріалами, книгами й іншими носіями інформації. По можливості, роботу бібліотек пенітенціарних установ слід організовувати спільно з місцевими бібліотечними службами.

Наскільки можливо освіта ув'язнених має бути інтегрованою в загальнонаціональну систему освіти і професійного навчання з тим, щоб після звільнення вони могли продовжити без проблем свою освіту і професійну підготовку. Також організація навчального процесу має проходити під патронажем зовнішніх закладів.

Процедура звільнених ув'язнених відбувається відразу ж після закінчення строку їх ув'язнення або при винесенні судом або іншим органом ухвали про звільнення.

Дата і час звільнення реєструються в спеціальному журналі. Всі ув'язнені повинні мати нагоду скористатися заходами, що здійснюються для надання їм допомоги під час повернення до суспільства після звільнення. При звільненні ув'язненому повертаються всі предмети і гроші, які були узяті на відповідальне зберігання, та які належать йому, за винятком тих випадків, коли проводилося санкціоноване вилучення грошей або санкціоноване направлення будь-якого такого майна за межі пенітенціарної установи, або за санітарними міркуваннями було визнано необхідним знищити ті чи інші предмети. Ув'язнені розписуються в отриманні поверненого майна.

При підготовці до звільнення, відповідно до Правил проводиться медичний огляд ув'язненого, по можливості якомога ближче до дати звільнення.

Мають бути зроблені відповідні кроки для того, щоб при звільненні ув'язнені отримували відповідні документи і документи, що засвідчують їх особу, а також допомогу в пошук у відповідного житла і роботи. Звільненим ув'язненим надаються засоби допомоги, вони мають бути одягнені відповідно до клімату і пори року та мати достатньо коштів, щоб дістатися до місця призначення.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що Європейські тюремні правила - це певний порядок виконання та відбування покарань, тому доцільно порівняти їх з порядком і умовами виконання та відбування покарань в Україні, ознайомити з ними персонал установ виконання покарань, які повинні використовувати їх у професійній діяльності.

Література

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.

2. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань" від 11 грудня 1998 р. // Голос України. - 1999. - 19 січня.

3. "Про державні нагороди України" Закон України від 16 березня 2000 р.

4. "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Закон України в редакції від 18.червня. 99 (ст. 5).

5. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права засуджених і осіб, які тримаються під вартою, на листування з питань, пов'язаних з порушенням прав людини". Заков України від 1 грудня 2005 р. / 36. поточи, законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№3.-С.2.

6. "Про внесення змін до кримінально-виконавчого кодексу України" Закон України від 16 березня 2006 р. / 36. поточн. законодавства нормат. актів, арбітражної та судової практики. -2006.-№15. -С. 3.

7. "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" Закон України від 23 червня 2005 р. // Юрид. вісник України. -2005. - № ЗО.

8. "Про попереднє ув'язнення" Закон України від ЗОчервня 1993 р. // ВВР України. -1993. - № 35. - Ст. 360.

9. "Про застосування амністії в Україні" // Відомості Верх. Ради України, 1996, Закон України № 48, ст. 263). (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 620/96-ВР від 19.12.96 // Відомості Верх. Ради України, 1997, № 9, ст. 69).

10. Кримінально-виконавчий кодекс України // ВВР України. - 2003. - № 3-4. - Ст. 21.

11. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / СтепанюкА. X., Яковець І. С. За заг. ред. СтепанюкаАХ. -X.: ТОВ "Одіссей", 2006. - 560с.

12. Кримінальний кодекс України: Офіційний документ. - К.: Велес, 2006.-151с.

13. Наказ ДДУПВП "Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань" № 270/1560 від 19.12.2003.

14. Правила внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ: Наказ ДДУПВП № 110 від 5. червня. 2000.

15. Положення "Про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України". -К., 2000.

16. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 22 від 22.12.95 (пп. 4, 6, 9-13,17).

ХІ.Антипов В. Проблеми застосування до неповнолітніх певних видів кримінального покарання // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 134-137.

18. Байдуж В, П. Шляхи удосконалення системи підбору та навчання кадрів для служби в підрозділах ДКВС України. - К.: ДДУПВП, 2006. -25 с.

19. Бандурка А. М., Денисова Г. А., Трубников В. М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социальной-психологический анализ уголовно-исправительной политики по реабилитации осужденных). - Харьков-Запорожье: НУВД ЗГУ, 2002. - 440 с.

20. Бандурка А. М., Севастьянов В.П, Правовое положение осужденных к лишению свободы: Пособие. - X., 1997.