Через них розповсюджувалися всіляки чутки, піддавався критиці французький уряд, сіялися невпевненність і панічні настрої серед населення та військовослужбовців. Внаслідок такої активної пропаганди ще до наступу німецьких військ морально-бойовий дух французької армії було настільки підірвано, що вона не змогла чинити серйьозний опір противникові [9, с.671].
Після укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького Пакту про ненапад в структурі німецької пропаганди по відношенню до СРСР відбулася кардинальна перебудова. Основною метою цієї перебудови була дезінформація радянського керівництва. Відповідно до зазначеної мети, Геббельсом було віддано вказівку утримуватися від відкритих нападок на Радянський Союз. "Противника необхідно тримати в інформаційній дезінформації стосовно планів Німеччини" - заявляв у квітні 1940 р. Геббельс. Міністерство встановило найжорстокішу цензуру на всі матеріали, де була хоч якась інформація про СРСР і вимагало від засобів масової інформації проявляти стриманість у публікаціях про російські досягнення. У секретній інструкції Геббельса від 30 січня 1940 р. говорилося й про доцільність розміщувати в друці будь-які "позитивні матеріали про Росію, ... так як завдяки політиці минулих років читачі налаштовані зовсім по-іншому і неочікуваною зміною напрямку публікацій у пресі були б збиті з глузду" [10, с.152].
Така інформаційна політика принесла неоціненну користь гітлерівському керівництву. Радянський Союз відгукнувся на неї і теж заборонив антифашистську пропаганду. Спроби окремих газет дати обє'ктивну оцінку подіям, що відбувалися у Німеччині піддавалися різкій критиці. Останнім словом у дезінформації країни стало відоме повідомлення ТАСС від 14 червня 1941 р., в якому говорилося про "очевидну безглуздість" масованих в іноземному друці чуток про "близкість війни між СРСР і Німеччиною" і стверджувалося, що "чутки про намагання Німеччини розпочати напад на СРСР позбавлені будь-яких підстав".
Але, незважаючи на небажання до часу йти на конфронтацію з Німеччиною, весною 1941 р. в Москві все ж таки вирішили застосувати деякі завуальовані антинімецькі акції. У березні найвищої в СРСР державної нагороди - сталінської премії були удостоєні творці художнього фільму "Олександр Невський" (1938 р.). Це був перший фільм, який носив яскраво виражену антинімецьку спрямованість. У квітні 1941 р., коли виникла напруга у зв'язку з подіями на Балканах у газеті "Правда" вийшла стаття про творчість С.М. Ейзенштейна, де містилася висока оцінка цієї кінострічки [11, с.265].
У березні 1941 р. ТАСС почав безпосередню підготовку до інформаційної війни проти відомства Геб - бельса. Були зібрані відповідні матеріали (витримки з книги "Майн кампф" Гітлера, статті про нацистський "новий порядок" у Польщі та Югославії та інше.). У складі ТАСС виникла нова редакція пропаганди на чолі з Я.С.Хавінсоном. Перший час вона працювала таємно, офіційно розгорнула свою діяльність лише після 22 червня 1941 р. [11, с.266].
1940 р. став роком надзвичайної активності в пропагандистській діяльності Німеччини щодо СРСР. З кінця року німецькі відомства, що проводили пропагандистську діяльність проти СРСР, почали активну роботу зі збору інформації в інтересах проведення пропагандистських компаній: оброблялися матеріали радянських військових газет прикордонних військових округів та інша періодична література, навіть багатотиражні видання заводів та відомчих журналів. До роботи залучалися ті, хто добре знав політичні, соціально-економічні та культурні особливості народів СРСР і російського, зокрема. Вони готували аналітичні матеріали для органів пропаганди, визначали слабкі сторони радянських військовослужбовців, розкривали проблеми радянського суспільства, розробляли рекомендації з інформаційно-психологічного впливу на особовий склад Червоної армії та населення з врахуванням національно-психологічних особливостей, традицій і культури. Відома всім армійська розвідка "Абвер" здійснювала засилку до СРСР з розвідниками і диверсантами (крім основного завдання вони повинні були розповсюджувати чутки, компроментуючі матеріали про керівництво країни, та командний склад радянської армії) спеціально підготовлених агентів- пропагандистів - колишніх емігрантів та осіб, які вільно володіли російською мовою та мовами інших народів СРСР, а також емісарів-пропагандистів різних націоналістичних організацій. Так, одна із шкіл "Абвер" перших агентів-пропагандистів направила у лютому 1941 р., другу - у травні 1941 р. Отримавши завдання до початку військових дій "підготувати підгрунтя" для психологічних акцій проти РККА та населення, вони почали діяти у прикордонних воєнних округах. Агенти для виконання своїх завдань вербували ображених або незадоволених радянською владою, розповсюджували через них листівки, компроментуючі матеріали, чутки, які сприяли розпалюванню національної ворожнечі та інше [10, с.153].
У кінці того ж 1940 р. відділ пропаганди штабу Головного Командування підготував директиву про застосування пропаганди в операції "Барбаросса". Вона й стала основним документом з організації та ведення психологічної війни проти СРСР. У директиві визначалися цілі пропаганди, її форми і методи, вона була направлена у війська 6 червня 1941 р.
Один з цих методів почав використовуватися з перших місяців війни проти СРСР. Коли в липні 1941 р. стало зрозуміло, що план "блискавичної війни" провалився, і опір ворога не зламано, Геббельс у зверненні до свого штату - працівників Міністерства пропаганди третього рейху сказав, що німецька преса повинна повідомляти про свої поразки, але так, щоб оптимізм перемоги не затьмарювався дрібними поразками. Аналогічна технологія пропаганди використовувалася й на вже захоплених територіях СРСР. Навіть повідомлення про поразку німецьких військ трактувалося як тимчасові негаразди і населення окупованих територій закликалося до підтримки німецької армії і боротьби проти більшовицької Росії [12, с.234].
Основними цілями психологічного впливу на цивільне населення в прифронтовій зоні та
