окупованих територій були: залякування противника; посилення настроїв на поразку; створення позитивного образу німецької армії; підрив авторитету державного і воєнно-політичного керівництва СРСР; посилення незадоволення цивільного населення становищем у країні; спонукання населення до лояльного ставлення до військовослужбовців вермахту та інше.
Міністерством пропаганди було надруковано до 22 червня 1941 р. більше ніж 30 млн. листівок, яскравих пропагандистських брошюр кишенькового формату на мовах народів СРСР і підготувало декілька радіопередач. Протягом перших двох місяців війни ними було розповсюджено близько 200 млн. листівок. У 1943 р. пропагандистські війська стають самостійним родом військ, їх чисельність досягає 15 тисяч чоловік [10, с.153].
Органи пропаганди країн антигітлерівської коаліції у своїй діяльності робили головний акцент на наступні види пропаганди в залежності від очікуваного ефекту: конверсійну, роздільну, пропаганду, яка деморалізує і пропаганду полону.
Коли 22 червня 1941 р. в 3 години 15 хвилин німецька артилерія наносила вогневий удар по об'єктам на території Радянського Союзу, за допомогою агітснарядів було розповсюджено значну кількість листівок зі зверненням до червоноармійців, командирів Червоної армії. Основною формою пропаганди, яку проводив вермахт була друкована пропаганда (листівки, газети, журнали), але використовувалося й усне віщання. Найбільшого успіху пропагандистська компанія вермахту на території СРСР досягла у 1942 р. Внаслідок чого командування вермахту застосовує додаткові заходи, спрямовані на посилення дії на психіку військовослужбовців Червоної армії та населення окупованих територій СРСР (формуються підрозділи пропаганди, які стають самостійним родом військ).
Необхідно зауважити, що ефективність німецької інформаційно-психологічної дії знижувалася заходами протидії з боку радянських сил, які також проводили пропагандистські, військові, поліцейські та психологічні засоби. З самого початку війни у населення Радянського Союзу були вилучені радіоприймачі. Жорстокі покарання застосовувалися до тих громадян, хто читав листівки, розкидані ворогом.
Протягом багатьох десятків років історики писали про те, що Сталін в перші дні війни розгубився і не міг приймати будь-яких адекватних рішень. Насправді ж, у перші дні війни, коли радянське керівництво зрозуміло, що інформаційне протистояння є не менш важливим аспектом у війні ніж військові дії почалася велика робота по створенню механізмів та засобів інформаційного протистояння гітлерівській армії.
Вже наступного дня, 23 червня, коли було створено Ставку Верховного Головного Командування, в її складі Генеральний штаб, Управління наркоматів оборони, ФМФ, за вказівкою Сталіна було також організовано Головне управління політичної пропаганди Червної армії. Управління одразу ж розпочало інформаційну атаку, почалося формування посиленого інформаційного поля. Було підготовлено директиви, згідно яких головним завданням преси ставало виховання героїзму, мужності, військового мистецтва, дисциплінованості. Цим же органом було висунуто актуальні на період війни лозунги, зокрема: "Наше дело правое. Враг будет разбит. Победа будет за нами!", "Все силы на борьбу с фашизмом!" та інші.
Не менш важливою була робота зі створення інформаційного механізму забезпечення Стаки Верховного Головнокомандуючого. У цьому контексті почалося створення механізмів управління інформаційними потоками в умовах надзвичайної ситуації війни.
Радянська пропаганда під час війни виконувала багато функцій і транслювала безліч установок. Це можна прослідкувати на прикладі поняття "Велика Вітчизняна війна", який з'явився на початку війни. Безперечно, це була пропагандистська конструкція, яка стала концепцією інформаційно-пропагандистської війни СРСР. Вона повинна була приховати співучасть Радянського Союзу в гітлерівських завойовницьких кампаніях до червня 1941 р. і виключити Радянський Союз з контексту Другої світової війни.
Поняття "Вітчизняна війна" відображає розповсюджене відчуття себе невинною жертвою, яка в рамках знайомої традиції, має право вести тепер вже "Велику Вітчизняну" оборонну війну.
24 червня 1941 р. було прийнято постанову ЦК партії та уряду "Про створення і завдання Радянського Інформаційного боро". У постанові визначалися основні його завдання: 1) керівництво висвітленням міжнародних подій та внутрішнього життя Радянського Союзу в пресі та по радіо; 2) організація контрпропаганди проти німецької та іншої ворожої пропаганди; 3) висвітлення подій і воєнних дій на фронтах, складання і опублікування військових зведень за матеріалами Головного Командування [10, с.159].
Повідомлення Совінформбюро були основним джерелом інформації про становище на фронті протягом усього періоду війни. Працівники Совінформбюро отримували повідомлення з ТАСс, редакцій центральних газет, від власних кореспондентів, але основні дані приходили зі Ставки Головного Командування. Уряд СРСР, зокрема, сам Сталін надавав величезне значення інформаційному протиборству. Совінформбюро стало ефективним механізмом для забезпечення інформаційної перемоги [10, с.160].
Надзвичайно важкі завдання стояли перед керівництвом вермахту на окупованій території. Формуючи інформаційний простір на окупованій території, гітлерівське керівництво з одного боку повинне було виправдати і замаскувати колоніальну політику, яка була заснована на експлуатації, голоді та масових вбивствах, з іншого боку - стимулювати населення окупованих областей до співробітництва. Гітлерівська пропаганда була заснована на антисемітизмі, антибільшовизмі та на протиставленні окремих народностей російському. Оскільке керівництво вермахта приділяло велику увагу інформаційному боку війни, пропаганда ворога була гарно організована і кількість перебіжчиків збільшувалася. Але, незважаючи на те, що радянське керівництво також вживало агітаційних заходів кідлькість перебіжчиків у 1943-1944 рр. залишалася високою. Хоча гітлерівське керівництво успіх у цій справі приписувало собі, на нашу думку це явище продовжувало існувати тому, що в Червоній армії продовжувалися репресії проти особового складу. Що стосується населення окупованих територій, то тут німецький інформаційний простір немав підтримки. Голод, експлуатація, депортації, репресії і масове знищення євреїв і представників інших народів не залишали населенню ніяких іллюзій щодо майбутнього укладу
