На думку керівництва вермахту, важливу роль у поширенні тієї чи іншої інформації відіграє емоціний настрій населення, який сприяє формуванню прихильності до нової влади.

Як стверджували психологи, емоційне нагнітання необхідне, як для того, щоб підтримувати у людини постійний інтерес до того, про що розповідає пропаганда, так і для того, щоб інформація легше входила в голову. Коли говорять емоції і відчуття, розум мовчить. Збуджена людина набагато легше здійснює необдумані вчинки: а саме до таких його підштовхували керівники Третього Рейху. До того ж емоційна схвильованість дуже сильно змінює поведінку людини, навіть повсякденну. Як правило, відбувається мобілізація організму, сплеск сил... І ці сили з успіхом використовували політики, обох тоталітарних держав, вміло направляючи в потрібне їм русло [13, с.25].

Не відставало у своїх намірах створити інформаційни поле на окупованих територіях і радянське керівництво. І хоча офіційна пропаганда не користувалася повною довірою населення, правдивими здавалися розповіді колгоспників з окупованих областей. їх відправляли по ще не зайнятим селам з розповідями про пережите в період німецької окупації, щоб вони спонукали слухачів до ще більшої старанності у зборі врожаю і поставках його державі.

Німецька армія, як уже зазначалося, вимірювала свій успіх чи невдачу кількістю перебіжчиків. Також звіти багатьох відомств переповненні цифрами, що свідчать про підвищення продуктивності праці, про збільшення персоналу, про збільшення одиниць техніки, матеріалів, засобів інформації та інше. У той же час, в радянській пропагандистській діяльності недостатньо техніки, матеріалів та персоналу. Зокрема, тільки кореспонденти армійської газети "Красная звезда" та урядової газети "Известия" мали в своєму розпорядженні літаки. Роботі кореспондентів заважав і вузьковідомчий егоїзм зацікавлених інститутів. Так, ЦК партії не інформував ТАСС про помилки в роботі редакторів. Апарат ТАСС був надзвичайно неефективний. Рішення, які могли прийматися за декілька хвилин, ТАСС часто виконувало місяці [14, с.32].

Нацистська пропаганда проводилася в основному через періодичну пресу, радіоефір, кіномистецтво, а також завдяки розповсюдженню дрібної друкованої продукції (листівок, брошур, плакатів) на вулицях міста, підприємствах, в освітніх закладах тощо. її масштабний характер пояснюється застосуванням подібних методів у Німеччині, що ефективно впливали на громадську думку.

Визначаючи основні пропагандистські цілі та мету використання газет на окупованій терторії, рейх- скомісаріат видав спеціальну директиву. У ній говорилося: "Українські та інші газети, що видаються у рейхскомісаріаті - виключний засіб впливу на населення пропагандою і політикою, за наказом Рейхскомі- сара. Вони не слугують народним і культурним цілям населення чи навіть віросповіданням... Кожен рядок повинен допомагати у здійсненні великої місії фюрера у створені нової Європи" [15, с.157-158].

Німецьке керівництво дбало про те, щоб антирадянська пропаганда заполонила весь простір окупованих регіонів.

Німецька пропаганда діяла на території окупованих районів до 1944 р., доки її не звільнили війська Червоної армії. З кожним тижнем, місяцем, що наближав німецьку армію до поразки пропаганда посилювалася і змінювала свої форми, з'являлися нові механізми.

Таким чином, гітлерівське керівництво на окупованих територіях виробило необхідні принципи військової пропаганди, які лягли в основу інформаційного простору, що формувався на окупованих територіях. Було створено досить складну і розгалужену систему управління пропаганди, яка мала підвищити ефективність роботи пропагандистських механізмів з населенням окупованих територій, де йшла запекла війна не лише за військову перемогу, а й переваги в інформаційному просторі. У зв'язку з тим, що керівництво окупаційних територій недовго дотримувалося цих принципів, падіння авторитету німецької влади та її реформ в галузі економіки та землевпорядкування стало неминучим.

Обидві сторони - німецьке і радянське керівництво використовували потужні методи та технології інформування населення окупованих територій, але непослідовна політика гітлерівського керівництва привела до його до краху у цій війні. Інформаційне протистояння постійно впливало на населення окупованих територій. На початковому етапі війни значна частина населення не могла чітко визначитись, кого підтримувати, проти кого боротися, але врешті решт, відсутність здорової логіки в діях окупаційного керівництва привела до того, що переважна більшість населення України прийняла цю війну як Вітчизняну.

Джерела та література

Фуллер Дж.Ф.Ч., Вторая мировая война 1939-1945 гг. Стратегический и тактический обзор. - М., 1956.

Warburton P.GE. The Psychological Schield and Weapon // Army, Navy and Air Force. Gazette. - 1935. - №3933, June.

Ласвель Г. Техника пропаганды в мировой войне. - М., - Л., 1929.

Расторгуев С.П. Информационная война. - М., 1998.

Панарин И.Н. Информационная война и геополитика. - М., 2006.

Селезнев И.А. Война и идеологическая борьба. - М., 1964.

Орлов Ю.Я. Крах немецко-фашистской пропаганды в период войны против СССР Под ред. Я.Н.Засурского. - М., 1985.

Жуков Д.А. Власовцы и нацистская пропаганда. - М., 2000.

Daugherty W., Janowitz M. A. Psychological Warfare Casebook. - Berlin, 2001.

Панарин И.Н. Информационная война, РК и мировая политика. - М., 2006.

Невежин В.А. Если завтра в поход. - М., 2007.

Michael Balfour. Propaganda in War 1939-1945. Organisations, Policies and Publics in Britain snd Germany. - London, 1979.

Гогун А. Черный PR Адольфа Гитлера: Документы и материалы. - М., 2004.

Советская пропаганда в годы Великой Отечественной войны: "коммуникация убеждения" и мобилизационные механизмы / Авторы-составители А.Я. Лившин, И.Б. Орлов. - М., 2007.

Коваль М.В. Фашисткая политика духовного, морально-политического подавления населения Украины и ее крах (1941-1944) // Общественно-политическая жизнь трудящихся Украины