Est populus quem vocant Merchanos, ipsi habent civitates XXX (Є народ, який називається мерехани, у нього 30 градів). Istae sunt regions quae terminant in finibus nostris (Це області, які межують із нашими землями). Istisunt qui juxta istorum fines resident (Ось ті, які живуть поряд з їхніми межами).

Osterabtrezi, in qua civitates plusquam C sunt (Остабтрезі, які мають понад 100 градів).

Miloxi, in qua civitates LXVII (Мілокси, в яких 67 градів).

Phesnuzi, habent civitates LXX (Феснучі мають 70 градів).

Thadesi, plusquam CC urbes habent (Тадеси мають більше 200 градів).

Glopeani, in qua civitates CCCC, aut co amplius (Ґлоп'яни, в яких 400 або трохи більше градів).

Zuireani, habent civitates CCCXXV (Журяни [Чуряни?] мають 325 градів).

Busani, habent civitates CCXXXI (Бужани мають 231 град).

Sittici, region inmensa populis et urbibus munitissimis (Сіттичі, область, в якій народу і градів без ліку).

. Stadici, in qua civitates DXVI (Стадичі, у котрих 516 міст і безліч людей).

Sebbirozi, habent civitates XC (Себбірочі мають 90 градів).

Unlizi, populus multiuse, civitates CCCXVIII (Унличі, численний народ, 318 градів).

Neriuani, habent civitates LXXVIII (Нерв'яни мають 78 градів).

Attorozi, habent CXLVIII, populus ferocissimus (Атторочі мають 148 [градів], народ, найбільш розгнузданий).

Eptaradici, habent civitates CCLXIII (Ептарадичі мають 243 гради).

Uuillerozi, habent civitates CLXXX (Вільєрочі мають 180 градів).

Zabrozi, habent civitates CCXII (Заброчі мають 212 градів).

Znetalici, habent civitates LXXIIII (Знеталичі мають 74 гради).

Aturezani, habent civitates CIIII (Атурезани мають 104 гради).

Chozirozi, habent civitates CCL (Хозирози мають 250 градів).

Lendizi, habent civitates XCVIII (Лендізі мають 98 градів).

Thafnezi, habent civitates CCLVII (Тафнезі мають 257 градів).

Zeriuani, quod tantum est regnum ui ex eo cunctae gentes Sclauorum exortae sint et originem sicut affirmant ducant (Черв'яни, в яких одних є королівство і від яких усі племена слов'ян, як вони стверджують, походять і ведуть свій рід).

Prissani, civitates LXX (Присяни, 70 градів).

Uelunzani, civitates LXX (Велунчани, 70 градів).

Bruzi, plus est undique, quam de Enisa ad Rhenum (Бруси, усюди більше, ніж від Енса до Рейну).

Uuizunbeire (Вічунбейри).

Caziri, civitates C (Казіри, 100 градів).

Ruzzi (Руси).

Forsderen (Форсдери).

Liudi (Ліуди).

Fresiti (Фрезити).

Serauici (Серавичі).

Lucolane (Луколяни).

Ungare (Унґри).

Vuislane (Вісляни).

Sleenzane, civitates XV (Слензяни, 15 градів).

Lunsizi, civitates XXX (Лужичі, 30 градів).

Dadosesani, civitates XX (Дадосечани, 20 градів).

Milzane, civitates XXX (Мільчани, 30 градів).

Besunzane, civitates II (Безунчани, 2 гради).

Uerizane, civitates X (Веричани, 10 градів).

Fraganeo, civitates XL (Фраґани, 40 градів).

Lupiglaa, civitates XXX (Лупиґляни, 30 градів).

Opolini, civitates ХХ (Ополяни, 20 градів).

Golensizi, civitates V (Ґолендзичі, 5 градів).

***

Ще Г.Ловмянський розділив документ на дві частини, віднісши зазначені у пунктах 14-58 племена до тих, які проблематично локалізувати. У цій частині пам'ятки, долученій при створенні другої редакції, на його думку, порядок назв у контексті був довільним25. Таке припущення дає підстави розглядати будь-які версії без обмежень, незалежно від місця у контексті, а з огляду на фантазію їх авторів26. Користуючись гіпотезою про довільний порядок назв як аксіомою, її прихильники нерідко зловживають патріотичними почуттями, намагаючись локалізувати племена на сучасних територіях своїх країн (здебільшого Польщі або Чехії). Фактично гіпотеза Г.Ловмянського завела проблему локалізації племен на манівці.

І.Геррман запропонував розглядати перелік племен поза кордонами імперії Каролінґів, керуючись зафіксованими та ймовірними лініями торговельних комунікацій, а також беручи до уваги можливе дублювання племінних назв27. Цей шлях ідентифікації народів виглядає більш перспективним. Він пропонує осмислену систему і заміну верифікації спотворених назв пошуками джерельних та археологічних доказів.

Даний метод прийняв Б.Томенчук28, корегуючи розташування племен уздовж шляхів, запропонованих І.Геррманом. Однак якщо прийняти хоча б частково версію О.Назаренка і припустити, що текст Рудольфа чи іншого автора першої частини був доповнений у Райхенау інформацією св.Мефодія і його сподвижників, то більшість торговельних напрямків будуть простягатися не від франкських кордонів чи Балтики, а від кордонів моравських. При цьому значна частина пропозицій І.Геррмана та Б.Томенчука виглядатимуть сумнівно.

Загалом надаючи перевагу методові І.Геррмана перед методом Г.Ловмянського, локалізацію племен доцільно розглядати блоками, беручи до уваги як торговельні артерії, так і кордони імперії Каролінґів і Великоморавської держави. Не варто також виключати можливе дублювання назв.

Іншим важливим моментом є кількість градів. Порівняння свідчень джерела з археологічними пам'ятками на територіях точно локалізованих племен (прикордонних із франкською державою) показало, що вони ідентичні з бурґовими округами, тобто пам'ятка містить інформацію про внутрішню військово-політичну структуру прикордонних племен29. Зрозуміло, що для більш віддалених областей ці дані не могли бути точними. Але цілком імовірно, що для цих територій під терміном «civitates» малися на увазі не тільки укріплені поселення, а й громади-общини30.

Не викликає також сумнівів, що назви племен здебільшого передані з помилками. Однак німецькі редактори «Баварського географа» відтворювали їх значно ближче до оригіналу, ніж автори візантійські, пов'язані обов'язковим наслідуванням античних письменників31.

Локалізація перших тринадцяти племен не викликає серйозних суперечок, оскільки йдеться про народи, що мешкали вздовж північно-східного кордону Франкської імперії з півночі на південь:

Nortabtrezi [північні ободрити, ободричі]: у джерелах згадуються з 789 р., велика група слов'янських племен, яка займала території в нижній течії Ельби32.

Uilci [вільці (лат. wilti, нім. Wilzi, Wulzi), велети, лютичі]: племінне об'єднання полабських слов'ян на схід від ободритів; ядро розташовувалося між Варнавою та Одером33.

Linaa [лінони чи линяни]: уперше згадані Ейґардом