під 808 р. та у «Chronicon Moissiaceuse» у розповіді про похід Карла, сина імператора Карла Великого, проти них та смоленців. За П.Й.Шафариком - глиняни34. Плем'я згадується в Адама Бременського та Гельмольда. Локалізується на правому березі Лаби по сусідству з битинцями і смоленцями. У фундаційному документі Гавельберзького єпископства імператора Оттона І (946 р.) згадана провінція Лінаґґа (Linagga) з градом Потлустім (нині Путлітц) над р.Степеницею. В їхній землі був також град Лончин. Плем'я належало до об'єднання ободричів35.
Bethenici [бетеничі, битинці]: слов'янське плем'я, яке проживало на східному березі нижньої Лаби, південніше глинян і північніше смоленців. Уперше згадані 811 р. Дослідники вагаються, до якого об'єднання належало це плем'я: велетів чи глинян? Імовірно, пізніше їх поглинули глиняни36.
Smeldingon [смельдинґи, смоленці]: слов'янське плем'я, яке займало територію південніше битинців. У 808 р. разом із глинянами пристало до союзу з данським королем Ґотфрідом і чинило опір наступові Карла, сина імператора франків Карла Великого. У 809 р. проти них виступив союзник франків - ободритський князь Дрожко, якому з допомогою саксів вдалося здобути їхній град Semeldinconnoburg. Після повторного наступу франків у 811 р. землі смельдинґів були сплюндровані, а франки спорудили тут замок Abochi. Питання про точну локалізацію племені залишається дискусійним37.
Morizani [моричани]: слов'янське плем'я, яке проживало на правому березі Лаби в її середній течії. У джерелах згадується протягом 937-1114 рр. (moritsani, mortsani, moraciani, moroszani, moresctns, mrocini, morkeni, mrozini, morazena, morosini, morozani, moresini, mrozani, morschone)38.
Hehfeldi [гевелери, гаволяни (hevelli)]: полабське плем'я, сусіди лютичів, локалізується на р.Гавелі, столиця - Гавелберґ (Havelberg), пізніше Бренна (Бранденбурґ)39.
Sorbi [сорби, серби]: одна з головних груп полабських слов'ян. У джерелах згадуються з 631 р.40 і до кінця Х ст., коли були остаточно завойовані німцями41.
Talaminzi [таламинці, делеминці (doleminci), доленчани]: лужицьке плем'я, яке займало землі між р.Каменицею, притокою Мульди, р.Лабою (до Стріли), Ползницею і Крушними горами. Входило в об'єднання сорбів42.
Beheimare [богемці, чехи, богеми (лат. bohemi, baiahaeni, boemani)]: назва походить від німецького спотворення кельтського племінного етноніму бойїв (боїв; лат. boii), які у перших століттях нашої ери займали територію Чехії, пізніше перебралися в Паннонію, звідки у ІІІ ст. міґрували в Північну Італію (від них залишилася назва міста Болонья). Ця назва поширилася на чехів43.
Marharii [моравії, морави]: слов'янські племена, які розселилися у сучасній Моравії і далі на схід по річках Ваг, Нітра, Грон та створили у ІХ ст. Великоморавську державу44.
Uulgarii [болґарії, болґари]: болґари-тюрки в ІХ ст. вже успішно асимілювались у слов'янському середовищі Балкан, утворивши тут велику державу45.
Merchanos [мерехани]: ця назва залишається дискусійною. Значна частина дослідників уважає її дублем назви мораван або їх нітранської частини46. Однак ще П.Й.Шафарик звернув увагу на слов'янське плем'я над р.Моравою на заході Балкан. Таку локалізацію племені підтримав І.Геррман47. Судячи з тексту пам'ятки, така версія видається правильною.За І.Геррманом, до другої групи включені племена, розташовані на торговельному шляху Бардовик - гирло Одри. У цю групу дослідник включає лише одне плем'я - osterabtrezi48. Б.Томенчук пропонує племена пунктів 14-25 локалізувати вздовж одерсько-віслянського річкового шляху (Балтійське море - р.Одра - р.Нотець - р.Вісла - р.Західний Буг - р.Серет - р.Дністер - Чорне море)49. Така схема виглядає надуманою і не підтверджується археологічним матеріалом. Одним із відгалужень знаменитого «бурштинового шляху» був маршрут Балтійське море - р.Вісла - р.Західний Буг - р.Дністер (перехід між Західним Бугом та Дністром у районі Пліснеська) - Чорне море. А от шлях по річці Нотець до Вісли виглядає цілком самостійним. Не було сенсу через Одру і Нотець із Балтики добиратися до Вісли. Тому щодо цієї частини переконливішою виглядає гіпотеза І.Геррмана, тим більше, що ідентифікація племені (пункт 14) особливих дискусій не викликає.
Osterabtrezi [східні ободрити]: із цього потужного племінного об'єднання між низов'ям Лаби (Ельби) та узбережжям Балтики виділялося плем'я ререгів, центром якого був Мехлін (Mechlin) (Магнополіс, Мекленбурґ)50.Третю групу племен І.Геррман пов'язує з торговельним шляхом Маґдебурґ - Ребус - Познань - Київ, розташовуючи на цьому шляху племена пунктів 15-2551. Існування такого шляху сумнівне. Розглядаючи обидві версії (І.Геррмана й Б.Томенчука), варто зробити незначну корекцію: від Маґдебурґа міг існувати шлях до середньої Одри, звідки по р.Варті і р.Нотець можна було дістатися р. Вісли і головної артерії «бурштинового шляху», який закінчувався на Чорноморському узбережжі, але не заходив до Києва. Уздовж цього шляху можна спробувати розмістити племена пунктів 15-25.
Miloxi [мілокси, мільчани]: тотожність мілоксів і мільчан доволі переконливо обґрунтував ще А.Кралічек52. Мільчани розташовувалися між Лабою і Одрою над верхньою Спревою (нині Шпре). Головним їх градом був Будишин (нині Бауцен)53. І.Геррман вважав їх тотожними з племенем licikaviki (середня Одра і Варта)54. Плем'я licikaviki згадане тільки Відукіндом (X ст.) у контексті війни польського князя Мешка І із саксонським намісником Віхманом та велетами у 963-966 рр. (ця згадка повторена пізніше Тітмаром Мерзебурзьким). Licikaviki перебували під владою польського князя. Їх локалізацію на середній Одрі та Варті обґрунтував Й.Відаєвич55. Ця версія доволі приваблива, але, з огляду на етимологію назви, залишається тільки гіпотетичною. Б.Томенчук помістив їх на правому березі Одри ближче до гирла Варти без будь-яких пояснень, лише згідно зі своєю «концепцією шляху» з Балтики через Одру, Варту і Нотець до