з літописними уличами97. Етнонім «уличі» виводять від «угличі», а останнє від «угла» - «кут» (місцевість між гирлами Дністра та Дунаю, яка називається Буджак, що по-тюркськи означає «кут» і, зрештою, так і виглядає)98. Однак уличі локалізуються переважно у верхів'ях та середній течії Південного Бугу до Дністра99, причому первинні осади містилися на Дністрі, південніше впадіння Лядови, а Побужжя було заселене у ході пізнішої колонізації100.
Neriuani [нерв'яни, нерви]: також належать до племен, чия локалізація суперечлива. І.Геррман розмістив їх на Правобережжі Дніпра, південніше древлян і північніше уличів, виходячи зі свого варіанту шляху, який, на його думку, мав закінчуватися в Києві101. Із тих самих засад Б.Томенчук розмістив їх біля гирла Дністра102. Дослідники ототожнювали нерв'ян із древлянами103, зв'язували з ріками на Нер-, Нур- і т.д. або розміщували аж у Боснії104 чи просто вважали дрібним західнослов'янським плем'ям невідомої локалізації105. Заслуговує на увагу думка Л.Нідерле, який ототожнював їх із неврами106, згаданими Геродотом у зв'язку з походом Дарія проти скіфів ще у 512 р. до н.е. Частина дослідників ототожнює їх із ранніми протослов'янами107. Археологи їх осади розміщують південніше племен висоцької та чорноліської культур чотирма близько розташованими між собою районами: Києво-Черкаським (тясминська, канівська і київська групи), східноподільським (по середній течії Південного Бугу у нинішній Вінницькій обл.), західноподільським (у сучасних Тернопільській, Чернівецькій та Хмельницькій обл.) і волинським (північ Хмельницької і частина Житомирської та Рівненської обл.). Найбільш заселеними були два перші реґіони108. Виглядає фантастичним, якби дійсно якась частина давнього населення, яке вціліло на первинних оселях при всіх трансформаціях і міґраціях протягом мало не півтори тисячі років (16.05.451 р. в битві на Каталаунських полях у різноплемінній армії Аттіли, за свідченням Аполлінарія Сідонія, були neurees поряд із bastarna109), зберегла свою давню назву - неври. У такому випадку ця невелика група мала б розташовуватися поблизу уличів у верхів'ях Південного Бугу.Найбільш заплутаним і складним для локалізації є блок назв 26-32. Гіпотеза І.Геррмана стосовно їх розміщення «у зворотному порядку» вздовж шляху: гирло Дунаю - р.Дністер - р.Вісла - Балтика110, підправлена Б.Томенчуком (Чорне море - р.Дунай - р.Серет Карпатський - р.Прут - р.Дністер - р.Сян - р.Вісла - Балтійське море111), виглядає нелогічною та надуманою конструкцією, особливу з огляду на наявність позиції №32, яку більшість дослідників пов'язують із хозарами.
Attorozi [атторочі, аттороси]: локалізація цього племені залишається незрозумілою - їх розміщували від Помор'я до Турова в Русі112. П.Й.Шафарик бачив у них літописних тиверців113, що добре вписується в порядок назв після уличів та нерв'ян (нервів). Цю локалізацію приймали В.Сєдов114 та інші дослідники. Прийнявши тотожність атторосів із тиверцями, треба віднести позицію №26 до третьої групи (торговельного шляху). А.Кралічек115, А.Брюкнер116, Г.Ловмянський117 узагалі вважали, що ця назва, подібно до дальшої номенклатури назв, які закінчуються на -тогі, є містифікацією (тобто вигаданими, штучними конструкціями). Потреби в подібній містифікації не було за жодних умов виникнення самого документа. Простежити вірогідність цієї гіпотези практично неможливо. Дублетом attorozi можна вважати aturezani118.
Eptaradici [Ептарадичі]: з усіх верифікацій найпереконливіше виглядає версія А.Кралічека, який у цій назві вбачав поєднання грецького «єлта» зі слов'янським «родичі», тобто «сім родів» Феофана - слов'янських племен у Мезії за Дунаєм в часи болґарської міґрації119. Ця версія також вписується в порядок назв «Баварського географа», даючи підстави прилучити позицію №27 до третьої групи (торговельного шляху).
Uuillerozi [вільєрочі, вілероси]: також викликали цілу низку фантастичних верифікацій - над р.Булерою в Литві як булерці, біля оз.Сюссер-Сее на захід від Галле, дублет велетів і т.д.120 У порядок назв «Баварського географа» вписується тільки версія А.Кралічека, який уважав їх одним із наддунайських болґарських племен121.
Zabrozi [заброчі, саброси] та (30) znetalici [знеталичі] взагалі представлені лише фантастичними версіями. Якщо взяти до уваги розташування цих народів поряд із тиверцями та можливою локалізацією №27-28 як придунайських болґарських племен, то можна запропонувати локалізацію №29-30 у межиріччі Пруту і Серету. Це могли бути дако-романці. Зокрема, заброчі (заброси, саброси) могло бути спотворенням назви сабоків. Це плем'я, уперше згадане Птолемеєм, традиційно розміщають у Дакії; на користь його дакійської належності свідчить і назва. У ІІ ст., за Марка Аврелія і Коммода, сабоки шарпали римські кордони, а згодом під впливом кельтів і римлян міґрували на північ. Їх розташовують навіть біля витоків Вісли та на берегах Сяну122. Проблема ця гіпотетична. Не можна виключати, що основна маса сабоків відійшла на південь, у межиріччя Серету і Пруту, а, можливо, навіть Пруту і Дністра.
Aturezani [атурезани, тиверці]: усі локалізації (над р.Тур'я на Волині, між Карпатами і Дунаєм чи поблизу надлабського Турітца у районі Маґдебурґа)123, окрім гіпотези П.Й.Шафарика, який уважав їх тотожними тиверцям124, є малоймовірними.
Chozirozi [хозирози, хозари, хазари]: також належать до не ідентифікованих назв125. Із хозарами їх першим пов'язав П.Й.Шафарик126. З усіх існуючих версій (локалізація в Угорщині, Тюрінґії й т. д.) ця є найбільш обґрунтованою.Підсумовуючи локалізацію групи племен 26-32, можна стверджувати, що вона є продовженням попередньої групи, пов'язаної з основною артерією «бурштинового шляху», і включає тиверців (26 та 31), болгарські придунайські (27, 28), дако-романські племена в межиріччі Пруту і Серету (29, 30) та хозар (32). Розташування останніх інформатори докладно не уявляли, але знали, що вони розселені десь
