Prissani [присяни, пріссані, присянці]: М.Карамзін146, Й.Добровський147 і А.Кралічек148 відстоювали тотожність prissani = brzezani. А.Крисінський висунув варіант: prissani = brzezani, згадані Гельмольдом над нижньою Гавел ою149. В.Войцеховський, Р.Керсновський, Г.Ловмянський та інші історики прив'язували це плем'я до поморських Пуржич150. Існують ще локалізації племені в районі Пружан у Білорусії чи Призрена на Балканах. Проте всі вони не беруть до уваги ані етимологію назви, ані наявність археологічних пам'яток відповідної епохи та не вписуються в контекст назв «Баварського географа».Виходячи з локалізації сусідніх племен у контексті пам'ятки, можна вважати, що це - присяни (пріссані, присянці), тобто плем'я, що живе на р.Сян (спотворена назва від zlasani з Празького привілею 1086 р. - засяни (засянці), позаяк форми присянці, прикарпатці і т.д. характерні для пізнішого часу). За даними «Баварського географа», у них було 70 громад. У районі Перемишля - Сянока було майже стільки ж городищ151. Центром землі присян був Перемишль, який у ІХ ст. вже існував152.

Uelunzani [велунчани, волиняни]: польські історики досі намагаються пов'язувати волинян із поморським містом Велин. Навіть відомості арабського історика Абу-ль-Хасана Алі ал-Масуді (947 р.) про державу Валиняна та її короля Маджака польські, а за ними і деякі сучасні російські дослідники схильні відносити до поморського Волина. Ал-Масуді черпав інформацію про східних слов'ян від ал-Джармі та Харуна ібн Ях'я, які звільнилися з візантійського полону, відповідно, у вересні 845 р. та близько 900 р. Їх інформація відноситься до 840-880-х рр. Як справедливо зауважив А.Новосельцев, у ІХ ст. у Помор'ї не існувало Волина. Зрештою, про Помор'я у Візантії тоді нічого і не знали153. Волиняни - не гіпотетичне плем'я з околиць поморського міста Велин, а з Волині, де волиняни засвідчені літописами, іншими писемними пам'ятками і топонімами.

Bruzi [бруси, пруси]: тотожність bursі з прусами не викликає застережень154. Ятвяґи, які були найпівденнішим із прусських племен, хоронили своїх покійників під кам'яними курганами, ареал яких розпочинається у верхів'ях Шари і Німану155.Важко визначитися, куди віднести плем'я №39. Виходячи з варіантів його локалізації, воно могло належати як до попередньої, так і до наступної груп. І.Геррман виділив племена №40-46 у групу племен, розташованих уздовж шляху Саркел - Київ - Візантія156. Уточнення Б.Томенчука (Балтійське море - Ладоґа - Волґа - Десна - Дніпро - Чорне море)157 не може бути прийнятним. Інформатори «Баварського географа» не могли знати цього «варязького» шляху, та ще й у ІХ ст. Якщо їм був відомий шлях до Хозарії, то, звичайно, через Саркел до Києва. Шлях із Булґара на середній Волзі сформувався вже у Х ст., коли після прийняття мусульманства волзькими булґарами через цей реґіон пішла мусульманська торгівля в обхід гирла Волґи, яке залишилося під контролем хозарів. А у ІХ ст. зв'язок із Хозарією проходив через Дон, у верхів'ях якого перебували цілі слов'янські масиви158.

Uuizunbeire [вічунбейри]: також зібрали низку фантастичних локалізацій (vidivaгii Йордана, beoгmas Орозія, bearі короля Альфреда і скандинавських джерел, перм'яки або карели, булґари білі або чорні)159. З огляду на розташування поблизу прусів заслуговує на увагу варіант локалізації в районі Візни над Нарвою160. Ця локалізація найкраще мотивована і з погляду назви (uuizun - візна, bеі - при, коло, біля), спотвореної в німецькій передачі. Варіант Б.Томенчука «біла весь»161 з лінґвістичного боку необґрунтований. Доводиться констатувати, що плем'я №39 належить радше до попередньої групи і може бути локалізоване в районі Візни над Нарвою. Племена №40-47 мешкали вздовж шляху з Хозарії через Київ до Чорного моря і Візантії.

Caziri [казіри, хозари]: ототожнення caziгi з хозарами заперечень не викликає162.

Ruzzi [руси]: тотожність ruzzi з русами беззаперечна163. Зрозуміло, що Русь і руси - це дніпровський Київський каганат, який виник невдовзі після звільнення полян від хозарської зверхності164.

Forsderen [форсдери] та (43) Liudi [ліуди, люди (?)]: за Й.Лелевелем та П.Й.Шафариком, народи №42 і 43 - це назви різних фінських племен (проти цього твердження не заперечував С.Закшевський165). За К.Цейссом, це одна назва: «forst» - «ліс», «liudi» - «люди»; тобто «лісові люди», або «древляни»166. В. фон Кельтш локалізував їх над дніпровськими порогами, виводячи назву від скандинавського «fors» - «водоспад» та від ґотських тервінґів (therwingi)167. Б.Горак і Д.Травнічек розміщали їх на Кримському півострові168. Об'єднав ці назви в одну також І.Геррман. За його версією, «Forsderen Liudi» - «Erste Leute», «Vorderste Leute» чи «Fuhrendes Volk» - це «перші, керівні люди»169. Тобто у такий спосіб підкреслювалася зверхність русів у придніпровському об'єднанні - Київському каганаті. Ця версія доволі переконлива, хоча гіпотеза К.Цейсса більш мотивована з лінґвістичного боку і також не суперечить розташуванню племен. Я схиляюся до того, що більшу рацію має К.Цейсс.

Fresiti [фрезити]: від fresi170. Плем'я