то назви місяців, чи міст. Проте вони неспроможні розпізнати античну красу у навколишньому світі, коли перед ними з'являються давньогрецькі Харити, богині краси, радості та жіночої принадності, яких римляни називали граціями. У "Трьох формах, які ширяють над Товаришем" не вгадуються Аглая, Евфосина чи Талія. Блиск, радість і колір, які символізують ці богині, для Товариша - лише бездушна машинерія:
Брюмер, фруктідор, Петроград. / А Товариш лежав на вітрі / І сонце лежало на вітрі / І три форми з'явилися у повітрі / І ширяли над ним, / І він промовив: / Ця машинерія старовинна, / Безсумнівно, що ми чули це колись [8: 131].
Почуття жалю у 30-й Пісні пов'язане з сентиментальністю, коли занадто вразлива Афродіта, керована співчуттям, залишає коханого Марса і повертається до свого кульгавого чоловіка, коваля Гефеста. Натомість у "Сієнських Кантос" трагічна тема, яка в попередніх "Піснях" була пов'язана з кондотьєром і меценатом Малатес- тою, трансформується в співчуття до трагічної долі простих людей, що потерпають як від економічної необмеженої влади лихварських банків чи торговців зброєю, так і від власної обмеженості в розумінні того, хто насправді є їхніми кривдниками.
Економічні студії Паунда призвели до того, що він пов' язує долю митця у капіталістичному суспільстві (ця тема особливо чітко звучить у поемі 1920 р. "Х'ю Селвін Моберлі" та в перших 30-ти Піснях) зі звичайними людьми. Їх об'єднує неможливість зреалізувати власний творчий потенціал в умовах соціального устрою, норми якого суперечать закономірностям органічного світу з усіма його сукупностями та зв'язками: CONTRA NATURAM [8: 230].
У структурі цього циклу слід виокремити складне поєднання документального методу з гомерівським принципом починати оповідь in medias res, наприклад, коли у Пісні 42 указ про утворення Банку цитується одразу з 3-го пункту, тобто з найголовніших і ключових положень. Ліричний герой таким чином отримує статус літописця банківської справи новітнього часу. Загалом поетика цих Пісень грунтується на інте- ртекстуальному принципі руху вперед і назад у часі між взаємопов'язаними епізодами. Out of Syracuse not having money aboard to Athens at creditors' risk cut the sails, dumped oil at the island but the S.O. man wouldn't swallow it.
Із Сіракуз / не маючи грошей на борту / в Афіни, ризикуючи позикою кредитора, підрізали вітрила / вилили нафту біля берега / Але люди з компанії "Стендард ойл" не повірили [8: 218].
У перших варіантах "Cantos" видавництва Фабер скорочення S.O. подається як "Standard Oil". Паунд, здається, актуалізує й інше значення слова swallow - проковтнути.
Алюзія на давньогрецький поліс змушує нас пригадати промову Демосфена "Проти Зеноте- міда". Давньогрецький оратор виступив на захист купця Прота, який на позичені гроші придбав хліб у Сіракузах і привіз його в Афіни на судні, шкіпером якого був Гегестрат. Разом із своїм земляком з Мессалії Зенотемідом вони замислили хитрий і спритний обман. У викладі Демосфена, шахрайство полягало в тому, що "вони позичили гроші, але на них нічого на судно не завантажили, а гроші переправили в Мес- салію, маючи на меті привласнити їх у позикодавців. Оскільки письмовий договір передбачав, що у разі загибелі судна від них не вимагатимуть повернення позичених грошей, вони готувалися потопити корабель", для чого Гегестрат вночі намагається проламати днище корабля, але сам гине [2: 395].
Уводячи до тексту згадку про "Стендард ойл" (ця нафтова холдингова компанія початково була створена Джоном Рокфеллером під назвою "Стендард ойл компані ов Огайо" 1870 р.), Паунд описує "історичну маску" сучасного фінансового крутійства та софістики, і така зловісна паралель нагадує, що філософія наживи не змінилася з часів античної Греції, хіба що розширився спектр краму. Хліб перетворився на нафту: сучасні Зенотеміди готові посилати на неминучу смерть своїх земляків заради доступу до енергоресурсів.
В історії тривалих спроб переконати просвітлених монархів створити Банк неможливо виокремити окремих героїв. Паунд відтворює громадянську ініціативу, що живиться наполегливістю та народною волею. Підписи під документами засвідчують, що Банк створено від імені "Сенату та народу Сієни".
У викладі Паунда громада Сієни ніби на століття передбачила ідеї Емерсона, викладені, скажімо, у трактаті "Природа". У Вступі до нього заклик структурувати життя відповідно до законів природи, очевидно, не випадково і з відчутною часткою іронії висловлено Емерсоном словами, які є альфою й омегою комерції - supply / demand (пропозиція та попит, причому саме природа виступає джерелом невичерпної "пропозиції"): Сонце і сьогодні світить. І на полях ще більше вовни і льону [5: 1502].
Ситі пасовища, тобто сама Природа,- це єдина посильна застава жителів Сієни, які страждають "OB PECUMAE SCARCITATEM" (у "творчому" перекладі Паунда - because of shortage of coin (через брак монет) [8: 216].
Власне з такої перспективи Паунд розглядає феномен лихварства. Воно заперечує залежність людини від природи і примушує її штучно прискорювати виробничі цикли, що виснажує її фізичну та духовну енергію без надії на своєчасне відтворення. Подібне потрактування лихварства Паунд пропонує у примітці до "Пісні" 45: "a charge for the use of purchasing power, levied without regard to production; often without regard even to the possibilities of production" (нарахування на використання купівельної спроможності, що стягуються без врахування виробництва; часто без врахування можливості виробництва)