громаді чи суспільству, а не приватизованим банкам. Він вважав, що, за умови державного відповідального контролю за фінансами і кредитами, відсоток, що накопичується на рахунках приватних фінансових інституцій, можна було використовувати як колективний капітал для суспільного добробуту. Крім того, "паундекономіка" передбачала, що за певних розмірів державних видатків зникала необхідність оподаткування, а держава могла б виплачувати своїм громадянам певні дивіденди.
Паунд був впевнений, що, уповноваживши приватні банки "створювати гроші з нічого" і наживатися через стягування відсотків, уряд США зрадив свій народ. Варто нагадати, що до Великої депресії початку 1930-х рр. американські банки мали ліцензії на друкування грошей, а потім стали використовувати механізм "коливання курсів". За словами Паунда, "для того, щоб спекулювати, необхідно створити коливання на ринках" [6: 176].
Отже, зіставлення італійського "Банку пасовищ" з англійськими й американськими банками слугує Паунду для того, щоб засудити лихварську діяльність останніх. Зрештою, поет пристає до оцінки такої протиприродної практики, висловленої ще Арістотелем у "Політиці", де на перший погляд схожі поняття багатства та наживи розрізняються на основі відповідності природним законам: "Існує ще один вид мистецтва набуття, яке здебільшого слушно називають мистецтвом нажити статок, з чим і пов' язане уявлення, нібито багатство і нажива не мають ніяких меж. І багато хто вважає, що мистецтво наживання, через близькість до мистецтва набуття, однакове з ним; насправді ж вони не однакові, і не дуже віддалені. Мистецтво набуття вважається природним, мистецтво ж наживання статку не є таким" [1: 25].
"Пісні", присвячені минулому Банку Пасовищ, не просто загострюють інтерес читача до історії, вони виявляють просвітницьку та пророчу функцію поезії, а автор "Кантос" виступає не тільки як красномовець чи мораліст, але й як дослідник економічної історії Європи. За допомогою різноманітних творчих прийомів і методів "інсценізована" історія Monte dei Paschi нагадує, що сутність банків як фінансових установ, що зосереджують грошові інструменти накопичення або надають позики, посутньо не є синонімами лиха чи лихварства. "Кантос" Паунда красномовно свідчать, що історія зберегла приклади банків, які засновані на принципах загального доброту, а не заради здирницьких відсотків, на основі розкішного багатства природи, що відкриває можливість кредитування цілої громади, і що шляхетне та відповідальне урядування є
Література
Арістотель. Політика. - К.: Основи, 2000. - 239 с.
Демосфен. Речи: В 3 т. - М.: Памятники исторической мысли, 1994. - Т. I. - 608 c.
Луцатто, Дж. Экономическая история Италии. Античность и средние века. - Издательство иностранной литературы. - М.: 1954. - 455 с.
Froula, Christine. A Guide to Ezra Pound's Selected Poems. - New York: New Directions, 1983. - 258 p.
передумовою уникнення комерціалізації цього процесу.
У Передмові до "Вибраної прози" (1972 р.), датованій 4-м липня, що не може не натякати на історію створення США, Паунд пише: "Що стосується лихварства, я помилявся, прийнявши симптом за причину. Причиною є ЖАДОБА [6: 3]. Очевидно, це зізнання сигналізує не перегляд авторської позиції, а певну модуляцію душевного стану, який змінився від засудження до розпачу, адже в анналах історії набагато більше демо- сфенівських Зенотемідів, ніж італійських засновників "Банку Пасовищ".
Таким чином, поєднання документального стилю відображення історичних подій з поліфонічними й інтертекстуальними компонентами в архітектоніці "Пісень" Езри Паунда можна розглядати як один із плідних шляхів інтерпретації цього класичного твору англо-американського модернізму ХХ ст.
Heath Anthology of American Literature. - Vol. 1. - D.C.Heath and Company, 1994. - 2965 p.
Pound, Ezra. Selected Prose, 1909-1965. Edited by William Cookson. - New York: New Directions, 1973. - 475 p.
Terrell, Carroll. A Companion to the Cantos of Ezra Pound. - Berkeley: University of California Press, 1993. - 791 p.
The Cantos of Ezra Pound. - New Directions Books: New York, 1970. - 824 р.
