УДК 316.42

Добровольський В.В., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаів, Україна

Добровольський Валерій Володимирович - кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри екології та природокористування МДГУ імені Петра Могили, член-кореспондент УЕАН. Коло наукових інтересів: теорія екології, екологічна освіта.

Нєпєіна Г.В., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаів, Україна

Нєпєіна Ганна Володимирівна - викладач кафедри екології та природокористування МДГУ імені Петра Могили. Коло наукових інтересів: екологічна освіта, екологічна культура особистості, екологічна свідомість.

ВИЗНАЧАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

У статті зроблено аналіз системи показників, індикаторів та індексів сталого (збалансованого) розвитку. Також надано кілька основних тлумачень поняття "сталий розвиток"; проаналізовані пропозиції по забезпеченню сталого розвитку держав з перехідною економікою; подано план практичних дій та основні напрями вдосконалення людського суспільства на шляху сталого розвитку.

The analysis of the system of indexes, indicators and indexes of sustainable (balanced) development is done in the article. A few basic interpretations of concept "sustainable development" are also given; suggestions on providing of sustainable development of the states with a transitional economy are analysed; the plan of practical actions and basic directions of perfection of human society on the way of sustainable development is indicated.

Вступ

Після прийняття Організацією Об'єднаних Націй (ООН) документів про необхідність зміни напряму руху людства з індустріально- споживацького на "сталий розвиток" міжнародні і національні інституції докладають певні зусилля для реалізації проголошеного принципу. На глобальному рівні ООН, Всесвітній Банк, Організація держав економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), Науковий комітет з проблем оточуючого середовища (НКПОС) та інші розробляють системи показників, індикаторів та індексів сталого (збалансованого) розвитку. Для координації зусиль створено Комісію ООН зі сталого розвитку. Враховуючи чималий досвід міжнародної співпраці, вказані організації використовують перш за все традиційні, перевірені практикою методики та показники для порівняльної оцінки держав.

В Україні внаслідок політичної, законодавчої і економічної нестабільності роботи в напрямі сталого розвитку мають більш декларативний характер, ніж реальний. Прийняті в деяких регіонах і поселеннях "місцеві плани дій" розроблені на базі міжнародних рекомендацій без належного врахування природних, економічних та соціальних особливостей, без попереднього теоретичного обгрунтування концептуальних засад.

Метою роботи є аналіз наявних науково- методичних матеріалів та обгрунтування рекомендацій щодо методичного забезпечення розробки основ регіональної політики сталого розвитку.

Аналіз останніх публікацій

Вивчення численних публікацій з проблеми сталого розвитку виявляє значне різноманіття думок і пропозицій щодо реальності ідеї, шляхів і засобів вирішення проблеми, термінів і етапів втілення практичних заходів тощо. Немає єдності і в тлумаченні поняття "сталий розвиток". "Зколого-зкономический словарь" визначає, що це збалансований, самодостатній, сталий, самопідтриманий розвиток, що покращує якість людського життя і в той же час знаходиться в межах несучої здібності життєпідтримуючих екосистем. Тут мова, перш за все, йде про покращення якості людського життя без вказівок щодо демографічних показників. Прихильники синергетичного підходу в основу визначення кладуть саме демографічну ситуацію - "Під сталим розвитком слід розуміти такий розвиток, при якому встановлюється науково обгрунтована межа чисельності населення (людей), забезпечена всім необхідним для життєдіяльності і задоволення духовних потреб в умовах природного відтворення середовища існування (проживання)" [12]. Тут підтверджується давно відома концепція "золотого мільярда", яка передбачає перехід до сталого розвитку завдяки зменшенню чисельності землян до значення, що відповідає біологічній ніші людства. Дехто вважає ідею сталого розвитку нереальною, утопічною, бо політичні амбіції та людський егоїзм дуже обмежують можливості свідомого регулювання розвитку людства. Прихильники "синергетичного підходу" вважають, що перехід на шлях сталого розвитку відбудеться незалежно від бажання людей внаслідок дії синергетичних механізмів самоорганізації суспільства через ірраціональні вчинки мільйонів людей, соціумів, держав. Ця концепція ілюструється ірраціональною, саморуйнуючою дією сучасної української еліти - політиків, промисловців, урядових чиновників і місцевих керівників.

Дунаєва Н.В. стверджує, що сталий розвиток передбачає перехід від стихійності до керованості і що оточуюче людину природне середовище функціонує на основі власних законів. Вивчення людьми цих законів запізнюється, але рано чи пізно людству в процесі розвитку прийдеться їм підкорятися [7].

У праці [2] визначення сталого розвитку базується на понятті "господарська ємність біосфери", під якою розуміється гранично допустимий антропогенний вплив на біосферу, перевищення якого переводить її в збуджений стан і з часом викличе в ній незворотні деградаційні процеси. Відповідно до цього сталий розвиток - це такий розвиток, коли вплив людей на навколишнє середовище залишається в межах господарської ємності біосфери.

Поширена думка про необхідність переходу на шлях сталого розвитку всього людства одночасно, про неможливість такого переходу окремо взятими державами чи

адміністративними районами в державі. Але таке твердження суперечить наявному досвіду деяких розвинених країн.

Пропозиції по забезпеченню сталого розвитку держав з перехідною економікою, зокрема Росії, зводяться до таких поетапних змін [9, 8]:

вирішення гострих економічних і соціальних проблем в умовах обгрунтованих екологічних обмежень;

структурні перетворення в економіці з суттєвою екологізацією процесу соціально-економічного розвитку;

поступове вирішення проблеми гармонізації взаємовідносин з природою всієї світової спільноти.

Щодо України, то існують такі пропозиції:

перехід на сталий розвиток полегшується у разі, коли кризу економіки використати для будівництва нової структури господарства, яка відповідає вимогам гармонізації господарювання;

першочерговим завданням трансформації українського суспільства є активізація найширших верств населення для участі у здійсненні реформ;

оптимальне поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів.

Існує варіант формулювання положень

сталого