УДК 331.108.2 М.В. Даневич, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці

У статті запропоновано модель стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників, розглянуто етапи її формування та реалізації на регіональному ринку праці конкурентоспроможність працівників, ринок праці, стратегія

Постановка проблеми. Формування ринкової економіки в Україні супроводжується створенням конкурентного середовища, що принципово змінює пріоритети в управлінні персоналом підприємств. Орієнтація на досягнення конкурентоспроможності підприємства неодмінно передбачає підвищення конкурентоспроможності персоналу.

Значимість цієї проблеми набуває особливої актуальності в умовах входження України у міжнародний конкурентний простір. Глобальні економічні процеси посилюють потребу у зміцненні конкурентних позицій суб'єктів господарювання. Переваги підприємств та організацій у конкурентній боротьбі все більше визначає персонал, здатний до постійного освітньо-професійного розвитку, самовдосконалення, готовий до прояву трудової та інноваційної активності.

Аналіз публікацій. Вивчення наукових джерел та публікацій на початку нового століття засвідчує зростання уваги українських науковців до проблеми конкурентоспроможності працівників. Цій тематиці присвячено наукові праці Близнюк В. В., Богині Д.П., Грішнової O.A., Дмитренко Г.А., Лібанової Е.М., Лісогор Л.С., Онікієнка В.В., Петрової І.Л., Семикіної М.В. та ін. Теоретичні уявлення про конкуренцію та конкурентоспроможність збагачують праці Друкера П., Портера М., Стрикленда А., Фатхутдінова P.A., Генкіна Б.М. та інших вчених близького і дальнього зарубіжжя.

Наукові праці українських і зарубіжних дослідників підводять до думки, що питання підвищення конкурентоспроможності працівників потребують регулювання не лише на рівні підприємств, а й на рівні регіонів, країни загалом.

Проте найменш дослідженою залишається проблема забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці. Особливо складною є ситуація для працівників, які шукають роботу в депресивних регіонах, сільській місцевості, малих містах. Розв'язанню цих питань перешкоджає неадаптованість менеджерів, які працюють на мікро- та мезоекономічному рівнях, до роботи в умовах конкуренції. Гальмує вирішення проблеми нестача всебічної методичної інформації щодо оцінки та регулювання конкурентоспроможності працівників. Головним недоліком на цьому шляху є відсутність стратегії, адекватної завданням періоду ринкових перетворень.

Метою статті є висвітлення результатів дослідження автора, присвячених розробці моделі стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників, визначенню етапів її формування та реалізації на регіональному ринку праці.

Виклад основного матеріалу.

Розробка стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці ґрунтується на дослідженні теоретичних засад формування конкурентоспроможності у сфері праці [1-5], а також висновках, що випливають з оцінки стану національного та регіональних ринків праці та вивчення проблем, що стосуються

Зауважимо, що у розумінні сутності конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці ми виходимо з підходів, запропонованих Семикіною М.В.: це, по-перше, є сукупність якісних та вартісних характеристик робочої сили, які користуються попитом на певному сегменті ринку праці у певний період часу; по-друге, здатність конкретних працівників в умовах ринкової кон'юнктури відповідати попиту роботодавця, критеріям та мінливим вимогам ринку праці стосовно освітньо-професійного рівня, кваліфікації, віку, ділових та особистих якостей у порівнянні з відповідними характеристиками інших працівників, які теж пропонують себе на ринку праці [1, с.55].

У побудові наукових уявлень про формування стратегії виходимо із засад стратегічного менеджменту та конкурентного управління [6-7]. Стратегію трактуємо як узагальнену модель дій, спрямованих на досягнення певної мети засобами розподілу, координації та ефективного використання наявних ресурсів.

Розробка стратегії займає центральне місце в теорії стратегічного менеджменту, вона передбачає формування комплексного плану, розрахованого на забезпечення

конкурентних позицій організації, спроможних задовольнити потреби її клієнтів і досягти бажаних результатів діяльності.

У такому розумінні стратегію забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці розглядатимемо як довгостроковий план дій у сфері державного управління та регіонального регулювання, підпорядкований меті формування, підтримки та реалізації конкурентних переваг трудового потенціалу працівників відповідно до економічних, соціальних, духовних потреб суспільства. Стосовно «мультибізнесового об'єкту», яким є працівники для роботодавців на регіональному ринку праці, стратегію забезпечення конкурентоспроможності вважаємо за доцільне розглядати як ієрархічну, включаючи до неї підпорядковані складові: корпоративну (загальну, портфельну); конкурентну (ділову, бізнесову), функціональну, операційну (див. рис.1).

Корпоративна (загальна, портфельна) стратегія, займаючи в ієрархії найвищий рівень, визначає загальний напрямок забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці - зростання, стабілізацію або скорочення. Конкурентна (ділова, бізнесова) стратегія підпорядковується корпоративній, вказуючи шляхи досягнення вибраного напрямку в кожній стратегічній одиниці бізнесу і являє собою план формування пріоритетних довгострокових конкурентних переваг.

Функціональна стратегія стосується кожної одиниці бізнесу кожного напрямку діяльності: виробництва, маркетингу, фінансів, науково-дослідних робіт, управління персоналом тощо.

Операційна стратегія являє собою більш вузьку конкретизацію завдань, які стосуються окремих одиниць бізнесу та їх складових частин, визначаючи умови ефективної реалізації завдань, які стосуються конкурентоспроможності працівників.

Зрозуміло, кожен з названих вищих рівнів такої ієрархії утворює стратегічне середовище для нижчого рівня, сприяючи формуванню конкурентного середовища на ринку праці в цілому.

При формуванні стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці (СЗКП РРП), вважаючи її комплексний характер, розрізнюємо кілька етапів (див. рис. 2).

На першому етапі формування стратегії має бути здійснено аналіз конкурентного середовища (SWOT-аналіз; S (strength) - сила, W (weakness) - слабкість, О (opportunities) - можливості, Т (threats) - загрози), прогноз його майбутнього розвитку, виявлення можливостей і загроз, сильних і слабких сторін, які стосуються прогнозованих змін конкурентоспроможності.

Наступний етап має розкривати місію, мету і цілі конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці.

Третій етап формування СЗКП РРП має стосуватися стратегічного аналізу, який передбачав би порівняння мети і цілей конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці