Четвертий етап формування СЗКП РРП повинен стосуватися моделювання варіативних сценаріїв розвитку подій (оптимістичного, песимістичного, найбільш вірогідного) і дослідження впливу кожного на сформовані альтернативні варіанти стратегії.

На п'ятому етапі здійснюється вибір найбільш прийнятної СЗКП РРП серед альтернативних її варіантів, на шостому - формується кінцевий варіант СЗКП РРП.

Шостим етапом процес формування СЗКП РРП завершується, ініціюючи процес реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці, який передбачає не лише організацію плану дій, але і оцінку, контроль, зворотній зв'язок. Останній має бути безперервним, оскільки конкурентне середовище, а отже і умови реалізації плану дій постійно змінюються, що змушує коригувати стратегічний план.

До розробки стратегічного плану залучаються всі функціональні служби регіонального підпорядкування, спеціалісти і керівники, експерти і науковці, об'єднані у спеціально створені для цього робочі групи.

Функції (завдання) членів таких робочих груп:

¦ визначення місії, завдань і основних цілей стратегії забезпечення конкурентоздатності працівників на регіональному ринку праці;

¦ формування команди, наділеної здатністю мислити стратегічно;

¦ залучення до розробки стратегії максимально можливої кількості працівників та фахівців галузей народного господарства, представлених сферою зайнятості на регіональному рівні;

¦ створення системи інформаційно-аналітичного забезпечення процесу розробки стратегії;

¦ забезпечення доступності та сприйняття інформації зі стратегічного планування;

¦ забезпечення ефективного співіснування конкурентної та підприємницької діяльності з урахуванням їх принципової відмінності: конкурентна діяльність передбачає отримання прибутку в умовах реалізації конкурентних переваг шляхом поетапних змін та покращень, які стосуються характеристик товарів та послуг; підприємницька діяльність - отримання вигоди з обміну товарами та послугами (зниження собівартості, зростання ціни реалізації тощо) у поточній ситуації;

¦ розробка нового вектору розвитку здібностей персоналу, формування нових навичок, створення конкурентно-підприємницької культури, яка б стимулювала переміни, нововведення та ризик, які стосуються трудової діяльності.

Аналіз конкурентного середовища стосується як зовнішнього оточення (сукупності умов, що виникають незалежно від діяльності об'єкта, що є предметом аналізу, але таких, що впливають на його функціонування), так і внутрішнього стану функціональних підсистем.

Місією розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці (СЗКР РРП) пропонуємо вважати створення сприятливих умов для формування конкурентних переваг українських працівників та їх реалізації в процесі трудової діяльності на регіональних ринках праці в інтересах зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і національної економіки загалом.

Мета формування СЗКР РРП - створення умов для набуття та реалізації конкурентних переваг трудового потенціалу працівників на регіональному ринку праці відповідно до економічних, соціальних, духовних потреб суспільства.

Загальне уявлення про модель СЗКР РРП дає рисунок 3, де етапи формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці, представлені рисунком 2, набули змістового наповнення та доповнення за рахунок включення елементів «принципи», «критерії», «пріоритети», «основні напрями».

Ресурсний механізм реалізації стратегії опирається на забезпечуючі елементи - «правовий», «фінансовий», «інформаційний», «кадровий», «науковий».

Зауважимо, що за результатами наших досліджень, існуюча в Україні модель СЗКР РРП є суттєво розбалансованою [8, с.54 -56]. Її взаємодіючим елементам (працівникам на регіональному ринку праці) притаманні відмінності в якості робочої сили, які не завжди формують конкурентні переваги та відповідають потребам ринку праці, досить різними є пріоритетні інтереси, потреби в постійному освітньому розвиткові, що зумовлює в цілому їх зіткнення, конкуренцію, суперечність, породжуючи суттєві диспропорції щодо стану конкурентоспроможності працівників та перспектив її зростання. Необхідність усунення суттєвості диспропорцій змушує спрямовувати зусилля на пошук шляхів удосконалення як самої моделі, так і методичної бази її використання при вирішенні стратегічного завдання підвищити конкурентоспроможність працівників на регіональному ринку праці.

Висновок. Стратегічні завдання економічного зростання та інноваційного розвитку економіки регіонів і країни в цілому потребують залучення та використання конкурентоспроможного потенціалу працівників. Невирішеність проблеми забезпечення конкурентоспроможності працівників на рівні регіонів потребує розробки стратегії, адекватної завданням етапу ринкових перетворень. В якості необхідної методичної бази може бути рекомендована розроблена нами модель стратегії забезпечення конкурентоспроможності працівників на регіональному ринку праці. Реалізація стратегії може знайти використання в процесі створення регіональних програм зайнятості, розробки регіональних трудових угод між соціальними партнерами та в процесі управління конкурентними перевагами персоналу підприємств та організацій регіону.

Список літератури

1. Семикіна М.В. Регулювання конкурентоспроможності у сфері праці / Відп. ред. В.В. Онікієнко. - Кіровоград: ПВЦ "Мавік", 2004. - 146 с.

2. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально-трудових відносин: монографія / Богиня Д.П., Лісогор Л.С., Семикіна М.В., Куліков Г.Т., Павловська О.В., Шамота В.М., Тимофеев В.О., Ільченко Н.Б. - К.: Ін-т економіки НАНУ, 2003 p. - 214 с.

3. Семикіна М.В. Мотивація конкурентоспроможної праці: теорія і практика регулювання. Монографія. - Кіровоград: ПІК, 2003. - 426 с.

4. Семикіна М.В., Смірнов О.О. Конкурентоспроможність персоналу підприємства: теорія і практика регулювання. Монографія (За ред. Семикіної М.В.). - Кіровоград: «КОД», 2008. - 208 с.

5. Лісогор Л.С. Формування конкурентоспроможної робочої сили на ринку праці України // Конкурентоспроможність у сфері праці: зб. наук. пр. Серія «Економіка праці та соціальної сфери». Вип.1. / НАН України. - Ін-т економіки. Редкол.: Д.П. Богиня (відп. ред.). - Київ, 2001. - С. 30 -39.

6. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги, - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

7. Тарнавська Н., Напора О. Стратегічний менеджмент: практикум,- Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. - 287 с.

8. Даневич М.В. Концептуальні