УДК 331.105.6 О.Ю. Ситник, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Соціальне партнерство як одна з головних передумов розвитку людського капіталу в Україні

У статті досліджуються фактори розвитку людського капіталу, напрями й засоби впливу соціального партнерства на якість людського капіталу. Досліджено становище розвитку людського капіталу в Україні. Розглянуто показники, які впливають на індекс людського розвитку, його значення в Україні, динаміку його зміни й в порівнянні з іншими країнами. Проаналізовано досвід розвинених країн світу, на ґрунті чого визначені пріоритетні напрями розвитку людського капіталу, шляхом використання системи соціального партнерства.

безперервне навчання, людський капітал, соціальне партнерство, якість людського капіталу

Сучасними тенденціями розвитку світової економіки, на ґрунті загострення міжнародної конкуренції, є утвердження економіки знань. Гї функціонування характеризується підвищенням значущості таких факторів виробництва як інноваційні впровадження, технологічні розробки, інтелектуальні знання, рівень розвитку персоналу тощо. На ґрунті цих тенденцій здатність до продукування, впровадження й поширення нових знань є запорукою конкурентоспроможності країни. Становлення економіки знань підвищує значимість людського капіталу, без високої якості якого соціально-економічне зростання є неможливим.

Сьогодні Україна відстає від більшості розвинених країн за показниками економічного розвитку, тому перетворення й зміни повинні бути спрямовані на стабільне економічне зростання. Однією з причин такого становища України є недооцінка впливу розвитку людського капіталу на економічне зростання. А це, у свою чергу, призводить і до негативних соціальних наслідків. Зазначена ситуація потребує переорієнтації стратегічних цілей розвитку країни в площину розвитку людського капіталу. Це передбачає поширення й запровадження заходів, спрямованих на підвищення якості людського капіталу та його значимості на всіх рівнях управління. Підґрунтям для розвитку людського капіталу, шляхом підвищення якості й рівня знань, є розвиток механізму соціального партнерства в Україні.

Питанням розвитку людського капіталу й соціального партнерства багато уваги приділяється у наукових працях вітчизняних і іноземних вчених, а саме: Борисова В., Лібнера С., Одонолла Р., Сімоні М., Фолкнера Г., Грішнової О., Колота А., Лича Г, Новікова В. та ін. [2, 3 ,4].

Проте, додаткового дослідження потребують питання пов'язані з використанням механізму соціального партнерства в напрямі підвищення якості людського капіталу.

Метою статті є дослідження становища розвитку людського капіталу В Україні, визначення можливих шляхів підвищення якості людського капіталу за допомогою побудови дієвої системи соціального партнерства.

На визначення рівня людського розвитку впливають такі складові: капітал освіти, капітал здоров'я, капітал культури, соціально-психологічний капітал. Варто зазначити, що за цими показниками Україна значно поступається розвиненим країнам (рис. 1, рис. 2, рис. 3) [2].

Якість людського капіталу визначає також стан трудового потенціалу, який в Україні на сучасному етапі є неоднозначним. На ґрунті поліпшення його окремих якісних характеристик (збільшується частка населення з вищою освітою, зростає комп'ютерна грамотність, формується уміння працювати в ринковому середовищі, підвищується підприємницька активність), в Україні відбуваються процеси, які призводять до руйнації трудового потенціалу. Так, не покращуються показники відтворення населення (погіршуються показники здоров'я людей усіх вікових груп, посилюється інтенсивність трудової еміграції працездатного населення, зростають показники старіння населення).

Також негативно на якість людського капіталу в Україні впливають наступні тенденції: поширення бідності внаслідок недостатньої (а подекуди й невиправдано низької) оплати праці, особливо у сільській місцевості; неефективна система професійного навчання, недостатнє приділення уваги підвищенню кваліфікації та перекваліфікації фахівців; незадовільний стан медичного обслуговування населення й низька ефективність заходів щодо покращення охорони здоров'я та праці тощо. Як наслідок цих процесів в Україні відчувається гостра нестача кваліфікованих робочих кадрів [7].

В останні роки відбулося послаблення конкурентних позицій України на світовому ринку. Зокрема, в 2005 р. Україна посідала 68 місце серед 117 країн, а в 2006 р. вже 78 місце серед 125 країн. Тобто недостатньо уваги приділяється розвитку таких показників рівня конкурентоспроможності країни, як умови праці, рівень соціального розвитку країни, рівень охорони здоров'я, якість і рівень освіти, внутрішні фактори, які впливають на ведення бізнесу в країні тощо [5].

Подолати відставання від розвинених країн можна спрямувавши політику розвитку держави на соціально-економічні орієнтири. При цьому необхідно змінити сприйняття роботодавцями поняття «витрат» на освіту й навчання, соціальний розвиток на поняття «соціальні інвестиції в людський розвиток».

В даний час головну відповідальність за інвестиції у навчання й людський розвиток покладено на уряд. Гї варто розділити між підприємствами, соціальними партнерами й індивідуумами таким чином, щоб освіта тісно пов'язувалася зі стратегіями економічного розвитку й програмами сприяння зайнятості населення.

Отже, необхідним для підвищення якості людського капіталу є високий рівень знань і навичок найманих працівників, який забезпечується професійною підготовкою і постійними підвищенням їх кваліфікації й перенавчанням. Підтримку в даному напрямі мають забезпечити як держава (законодавчими заходами), підприємства (організаційними заходами й фінансовими ресурсами), так і наймані працівники. Важливим є бажання працівників навчатися, їх здатність до самоосвіти. Крім того, система навчання повинна бути більш гнучкою й піддаватися змінам у залежності від потреби в робочій силі.

Необхідною умовою формування нової системи навчання і підвищення кваліфікації є включення соціальних партнерів в обговорення політики навчання, тренувань і розвитку навичок. Тільки у такому випадку бажані реформи й зростання інвестицій в людський розвиток стануть реальністю. Досвід розвинених країн демонструє, що налагоджений соціальний діалог створює потужну політичну більшість для посилення навчання, яке, у свою чергу, є фундаментом формування успішних систем розвитку людського капіталу.

Історично