УДК 332.122

В.Й. Даньків, ст. викладач кафедри банківської справи

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Регіональна конкурентоспроможність та її вимір

У статті досліджуються концептуальні основи регіональної конкурентоспроможності, дається визначення конкурентоспроможності на макрорівні та регіональної конкурентоспроможності, а також здійснено її вимірювання шляхом застосування індикаторів за основними показниками у розрізі окремих регіонів Карпатської економічного району. Особлива увага звернута на вимір сукупного індексу регіональної конкурентоспроможності за матеріалами Закарпатської області.

конкурентоспроможність, регіональна конкурентоспроможність, валовий регіональний продукт, основні індикатори конкурентоспроможності, сукупний індекс конкурентоспроможності

Світова економіка переживає один з найважчих часів в історії. Фінансова криза, що почалася у Сполучених Штатах і Об'єднаному Королівстві, швидко перетворилася на найбільший глобальний спад десятиліть. Очікується, що світовий ВВП, скоротиться на 2,5 відсотка в 2009 році. У випадку реалізації даних прогнозів, це означатиме найбільше падіння світової економіки у післявоєнному періоді [1]. На додаток до своєї серйозності, цей глобальний економічний спад також кваліфікується як найбільш синхронізований, оскільки всі країни з розвинутою економікою, а також багато країн з економікою, що розвиваються, знаходяться в стадії рецесії.

Фінансова криза продовжує поширюватися на реальну економіку, породжуючи масове зниження споживчого попиту, зростання безробіття і зростання протекціонізму в усьому світі. Хоча спочатку здавалося, що дана криза обмине країни, які розвиваються, проте зараз вони стикаються з значним падінням попиту на їхню експортну продукцію. Цей спад поєднаний з падінням цін на сировинні товари та значним скороченням притоку іноземних інвестицій. Крім того, глобальний дефіцит ліквідності негативно відбився на доступі компаній та урядів до фінансів.

У цьому контексті уряди вживають активних дій щодо врегулювання кризи. Зокрема, банки отримали фінансову підтримку в безпрецедентному масштабі з метою захисту фінансової системи від краху. Такі негайні заходи були доповнені великим пакетом стимулів і антициклічною політикою, що спрямовані на підтримку розвитку економіки і сприяння одужанню. Дана криза заставила вчених піддати сумніву сформовану парадигму стосовно оптимального рівня участі держави в економіці.

Україна також сильно постраждала від світового падіння. Зокрема, мали місце різке зниження цін на сталь (основна стаття експорту) та значне зростання цін на природний газ з Росії. Як і інші країни Центральної та Східної Європи, Україна також потерпає від відтоку капіталу, що загрожує ліквідності банківської системи. З жовтня 2008 по березень 2009 року через невдалі зусилля із захисту національної валюти Національним банком України втрачено резервів на 14 млрд. дол. США [2]. При збереженні нинішніх тенденцій реальний ВВП за прогнозами ЄБРР, зробленими станом на кінець жовтня 2009 року, ймовірно, скоротиться до приблизно 14% в 2009 році [3]. Перспективи відновлення у найближчому майбутньому обмежуються слабкістю зовнішнього і внутрішнього попиту.

Сьогоднішні важкі економічні умови підкреслюють важливість фундаментальних основ довгострокової конкурентоспроможності. Так, конкурентоспроможною є та економіка, яка має в розпорядженні фактори, що призводять до підвищення продуктивності та процвітання. Конкурентоспроможність може допомогти національній економіці подолати цикл рецесії та забезпечити механізми зростання в майбутньому.

Актуальність проблеми дослідження зумовлена пошуком шляхів, ефективних засобів та механізмів підвищення регіональної конкурентоспроможності у сучасних умовах розвитку економіки. Вирішення проблеми підвищення регіональної конкурентоспроможності буде сприяти зміцненню економічної незалежності та суверенітету України, створювати умови для сталого економічного зростання національної економіки.

Метою статті є дослідити концептуальні основи регіональної конкурентоспроможності та здійснити її вимір на основі статистичних даних по Україні та областях Карпатського економічного району, звернувши особливу увагу на її аналіз за даними Закарпатської області. Керуючись принципами системного підходу, необхідно зазначити, що регіон, з одного боку, є окремою системою, зі своїми внутрішніми особливостями, а з іншого - складовою частиною загальної системи, під якою мається на увазі країна в цілому [4]. Конкурентоспроможність країни базується на конкурентоспроможності її регіонів. Сьогоднішні важкі економічні умови підкреслюють важливість фундаментальних основ довгострокової конкурентоспроможності. Конкурентоспроможною є та економіка, яка має в розпорядженні фактори, що призводять до підвищення продуктивності та процвітання. Конкурентоспроможність може допомогти національній економіці подолати цикл рецесії та забезпечити механізми зростання в майбутньому.

Автор статті прагнув дослідити концептуальні основи регіональної конкурентоспроможності на основі науково обгрунтованої системи показників та здійснити їх вимір на основі статистичних даних по Україні та областях Карпатського економічного району, звернувши особливу увагу на її аналіз за даними Закарпатської області. Слід зауважити, що не існує в завершеному вигляді науково обгрунтованої системи показників регіональної конкурентоспроможності, як не існує і визначеного порядку в системі обліку факторів, які можна використовувати для характеристики регіональних конкурентних переваг і позицій, що обумовило актуальність та своєчасність цього дослідження.

Основні теоретичні засади конкуренції сформульовані в працях класиків економічної теорії: А. Сміт [5]; Д. Рікардо [6]; Дж. Кейнс [7], Е. Гекшер, Б. Олін [8] та ін. Вагомий внесок у дослідження проблем конкуренції і зокрема конкуренції національної економіки вніс М. Портер [9], який розробив теорію національної та місцевої конкурентоспроможності, що базується на мікроекономіці. Серед вітчизняних науковців, які займались вирішенням теоретичних і прикладних проблем регіональної конкурентоспроможності, можна виділити В.М. Василенка [10], О.Ю. Агафоненко [11], М.О. Сухомлин [12], В.Щ. Безгула, 1.1. Постіл [13] та ін. Однак, у їх дослідженнях не завжди враховані сучасні тенденції щодо її вимірювання, особливо щодо переліку кола показників, за якими можна визначати найбільш точно рівень регіональної конкурентоспроможності.

В останньому десятилітті термін регіональна конкурентоспроможність