УДК 331.108.2

М.В. Семикіна, проф., д-р екон. наук, З.В. Бевз, здобувай

Кіровоградський національний технічний університет

Гармонізація соціально-трудових відносин: методологія ОЦІНКИ впливових чинників

У статті висвітлюється сутність гармонізації соціально-трудових відносин в контексті модернізації економіки, обґрунтована принципова схема методології оцінки впливових чинників, соціально-трудові відносини, гармонізація, модернізація економіки, чинники впливу

Постановка проблеми. З давніх часів відносини людей у сфері праці не залишали байдужими як прогресивних мислителів, так і безпосередніх учасників таких відносин. Зміст і характер таких відносин завжди безпосередньо впливали на результати праці, накопичення матеріального багатства, визначали можливості господарчого виживання, розвитку нації, розквіту країни, або, навпаки, зумовлювали перспективи господарчого та соціального занепаду.

Багатовіковий досвід людства засвідчує необхідність побудови стабільних відносин між роботодавцями і найманими працівниками завдяки впровадженню соціального діалогу, орієнтації на пріоритети гідної праці, соціальної безпеки. У світі все більше усвідомлюється вагоме значення гармонізації соціально-трудових відносин.

Аналіз публікацій останніх років засвідчує, що в Україні, яка прагне до модернізації економіки, дослідження проблеми гармонізації соціально-трудових відносин (СТВ) набуває актуальності як в теоретичному, так і прикладному аспектах.

Відомі в Україні дослідники сфери соціально-трудових відносин (Бандур С.І., Богиня Д.П., Заяць Т.А., Грішнова О. А., Колот A.M., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Новікова О.Ф., Онікієнко В.В., Семів Л.К., Садова У.Я., Шаульська Л.В. та ін.) констатують, що стабілізації соціально-трудових відносин перешкоджають внутрішні суперечності в економіці і політиці країни, недоліки державного регулювання соціально- трудової сфери. Чинники та методи гармонізації соціально-трудових відносин висвітлюються в літературі по-різному, не спостерігається єдиної точки зору щодо можливостей активізації соціального діалогу. Актуальність вивчення проблеми гармонізації соціально-трудових відносин надзвичайно посилюється у зв'язку з необхідністю реалізації завдань модернізації національної економіки.

Метою статті є висвітлення сутності гармонізації соціально-трудових відносин в Україні з позицій стратегічних завдань модернізації економіки та розробка принципової схеми методології оцінювання чинників, що визначально впливають на цей процес.

Виклад основного матеріалу. Виконане нами дослідження довело, що Україна суттєво відстає від розвинених країн за рівнем «соціалізації» всієї системи СТВ, не говорячи про досягнення їх рівноважного стану та гармонізацію взаємовідносин соціальних партнерів. Рухаючись шляхом політичних та соціально-економічних перетворень, українська держава досягла багато змін, які безпосередньо вплинули на стан соціально-трудової сфери. Йдеться про закладення основ розвитку демократії, демонтаж механізмів планово-розподільчої системи, перехід до різноманітних форм власності і господарювання, створення основних інститутів ринку, зокрема ринку праці, на якому працездатні особи отримали право вільного трудового вибору, запровадження колективно- договірного регулювання праці тощо. Між тим усупереч проголошеному пріоритету усіх реформ щодо побудови соціально орієнтованого ринкового господарства реалії трудового

© М.В. Семикіна, З.В. Бевз, 2010

життя відбивають гострі протиріччя, які негативно позначаються на відносинах між найманими працівниками і роботодавцями, - поширена недооцінка трудових зусиль людини праці, неефективне використання трудового потенціалу, протиріччя у функціонуванні ринку праці, слабкий соціальний захист, криза трудових та соціальних цінностей, накопичення конфліктності тощо. Інтереси найманих працівників представляють профспілки, які переважним чином діють за підтримкою директорського корпусу, роботодавці часто відстороняються від участі в соціальному діалозі, а держава не зміцнює свої позиції у підвищенні ефективності соціально-трудових відносин.

Аналіз літературних джерел довів, що уявлення про гармонізацію СТВ не є тотожніми. Близькі уявлення щодо поліпшення та збалансування стану соціально- трудових відносин в бік гармонізації одні автори називають «вдосконаленням СТВ», інші - «оптимізацією СТВ», треті - «розвитком СТВ» тощо. Позиція кожного з авторів публікацій на цю тематику має свій сенс, адже проблема оптимізації СТВ, за уявленнями Амоші А.І., Бандура С.І., Колота А. М., Грішнової O.A., Онікієнка В.В. та багатьох інших науковців, відноситься до так званих "вічних" проблем, притаманних сфері праці [1, с.З; 2, с. 19; 3, с. 58]. Ці проблеми охоплюють аспекти диференціації в доходах, майнового розшарування населення, розбалансованості у взаємодії ринків праці і ринків освітніх послуг; тіньової зайнятості, недовикористання трудового потенціалу при відносно невисокому рівні безробіття, відкритої та прихованої конфронтації працівників і роботодавців тощо [2, с. 43; 4, с.5].

Поміж тим, жодне з понять, які застосовуються стосовно соціально-трудових відносин - «удосконалення», «розвиток», «оптимізація», не розкриває повною мірою сутність керованої еволюції соціально-трудових відносин з огляду на їх спрямовність на кінцевий результат, до якого мала б привести взаємодія суб'єктів СТВ (найманих працівників та роботодавців за участю держави) з приводу працевлаштування, праці, її умов, оплати, соціального захисту, освітньо-професійного розвитку тощо. Тому вважаємо більш доцільним використовувати термін «гармонізація СТВ», який уявляється більш змістовно насиченим з точки зору визначення напряму розвитку СТВ.

Пропонуємо трактувати термін «гармонізація соціально-трудових відносин» як безперервний процес керованих кількісно-якісних змін у розвитку СТВ, метою якого є досягнення збалансованості інтересів соціальних партнерів на основі соціального діалогу, забезпечення їх прав і пріоритетних потреб.

Запропоноване нами визначення, на відміну від відомих підходів, зосереджує увагу, по-перше, на необхідності керованого розвитку СТВ в межах діючого трудового законодавства країни, по-друге, на головній меті такого розвитку - досягненні узгодження інтересів найманих працівників і роботодавців, по-третє, акцентує увагу на необхідності захисту прав та задоволення пріоритетних потреб сторін СТВ.

Необхідність керованого розвитку СТВ у напрямі гармонізації підтверджує порівняльний аналіз завдань і функцій соціальних партнерів-учасників СТВ, який доводить відмінності у змісті інтересів і прагнень держави, роботодавців і найманих працівників в умовах ринкової економіки. Цілком