Головними проблемами ефективного використання інтелектуального потенціалу є недостатнє фінансування науки та освіти, низький рівень інноваційної діяльності підприємств та впровадження у виробництво нових видів продукції та техніки, низька частка висококваліфікованих робітників у складі зайнятого населення, низький рівень оплати праці та прожиткового мінімуму.

Одним із шляхів вирішення даних проблем є пошук чинників та резервів підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу зайнятого населення.

Аналіз на прикладі Черкаської області показав, що кількість працівників та спеціалістів, які виконують науково-дослідні роботи, за останнє десятиріччя в регіоні зменшилося на 65% (з 6531 осіб у 1995 р. до 2293 осіб у 2006 р.) [4, с. 30]. Сьогодні їх частка становить 0,2% всього населення, що проживає на території області. На низькому рівні за останнє десятиріччя на рівні 5-10% залишається частка підприємств, що займаються інноваційною діяльністю та впроваджують інноваційну діяльність у виробництво.

Чинники, які впливають на ефективність використання інтелектуального потенціалу зайнятого населення поділимо на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх чинників відносять ті, які не перебувають під контролем підприємства і дію яких передбачити складно. Вони охоплюють політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку інтелектуального потенціалу зайнятого населення; урядові

рішення та інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини [2, с. 151].

Внутрішні чинники - це ті, які перебувають у зоні контролю окремого підприємства:

- стійкі (які важко змінити) - структурний інтелектуальний потенціал - підприємство і обладнання, технологія, матеріали та енергія, якість виробу;

- нестійкі (які легко змінити) - інформація, знання і кваліфікація працівника, управлінський талант, стилі і методи управління, методи праці, динамічність і гнучкість структури підприємства тощо.

Резерви підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу зайнятого населення - це невикористані можливості економії затрат інтелектуального потенціалу в процесі виробництва (людського, структурного та потреб суспільства), які виникають унаслідок дії зовнішніх та внутрішніх чинників (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо).

Пошук резервів ефективного використання інтелектуального потенціалу зайнятого населення є не лише завданням, яке вирішується на окремому підприємстві, а має стати одним із завдань державної політики. Уряд держави в тісній взаємодії зі суб'єктами господарювання повинні створити сприятливе політичне, законодавче, соціально-економічне середовище. Така політика повинна ґрунтуватися на таких засадах:

- підтримка з боку держави у вигляді пільгового оподаткування виробників, які створюють, впроваджують та використовують нові технології, нові зразки продукції, залучають молодих спеціалістів та сприяють їх професійній кваліфікації;

- антикорупційні заходи, прозорість економічних відносин, подолання невизначеності, адміністративних бар'єрів та розширення доступу до фінансування;

- створення відповідних економічних умов для адаптації економічно активного населення до вимог економіки знань;

- впровадження на фінансовому ринку гнучких, сприятливих та реальних відсоткових ставок, що розширить фінансові можливості підприємств та збільшить інвестування в економіку. Наприклад, у високо розвинутих країнах рівень відсоткових ставок у декілька країн менший ніж в Україні;

- забезпечення високих стандартів навчання доступного для працівників протягом усього періоду їх виробничої діяльності, поліпшення якості освіти шляхом створення систем управління якістю освітніх послуг відповідно до національних та міжнародних стандартів, активізація співпраці у сфері науки і освіти, участь наукових кадрів у міжнародному співробітництві, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників, отримання другої освіти окремими категоріями населення;

- підтримувати на державному та регіональному рівнях винахідництво, творчість, уведення статусу інноватор, що передбачало б проведення доплат до основної заробітної плати авторам оригінальних ідей і проектів;

- здійснити заходи, спрямовані на збереження інтелектуального потенціалу науково-дослідних, освітніх, медичних, держаних установ, підприємств та організацій на основі активізації інвестицій та реформування оплати праці і доходів висококваліфікованим працівникам;

- перегляд та вдосконалення державної політики фінансування потреб науки та освіти, захисту інтелектуальної власності;

- формування у кожного громадянина потреби постійно підвищувати свій освітній рівень тощо.

Перспективи подальших наукових досліджень мають бути пов'язані з обґрунтуванням концепції вдосконалення механізмів формування та використання інтелектуального потенціалу зайнятого населення.

Список літератури

1. Амоша О. Проблеми та шляхи забезпечення соціальної орієнтації економіки України / О. Амоша, О. Новікова // Журнал європейської економіки. - 2005. - червень. - Т. 4 (№22). - С. 173-184.

2. Качан Є. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч.-метод. посібник / За заг. ред. проф. Качана Є. П. - Тернопіль: ТДЕУ, 2006. - 373 с.

3. Кендюхов О. Інституціональне середовище інтелектуального капіталу: вплив сучасних маркетингових тенденцій // Научные труды ДонНТУ. - Серия: экономическая. - Вып. 69. - 2004. - С. 72-77.

4. Наукова та інноваційна діяльність в Черкаській області. Статистичний збірник / [Відповідальна за випуск О. А. Дєгтяр] ; За ред. М. Г. Литвина. - Черкаси : Головне управління статистики у Черкаській області, 2006. - 162 с.

5. Онікієнко В.В. Інноваційна парадигма соціально-економічого розвитку України / Онікієнко В.В., Ємельяненко Л.М., Терон І. В. ; за ред. В.В. Онікієнка. - К. : РВПС України НАН України, 2006. - 480 с.

6. Семикіна М. В. Інтелектуальний капітал: мотиваційні основи розвитку // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. Збірник наукових праць. - Маріуполь: ПДТУ, 2008. - С. 70-73.

В. Гунько

Резервы эффективного использования интеллектуального потенциала занятого населения

В статье описана и установлена взаимозависимость человеческого развития и экономического роста. Названные факторы, которые влияют на формирование резервов эффективного использования интеллектуального потенциала