УДК 331.215 Д. С. Сінокоп, асп.

Кіровоградський національний технічний університет

Проблеми та напрямки реформування оплати праці працівників бюджетної сфери

В статті подано аналіз міжгалузевої диференціації рівня оплати праці працівників бюджетної сфери та запропоновано напрямки її реформування.

міжгалузева диференціація оплати праці, Єдина тарифна сітка, оплата праці працівників бюджетних установ і організацій

Актуальність теми. Заробітна плата як соціально-економічна категорія є, по- перше, основним джерелом грошових доходів працівників, адже її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація зацікавлює працівників підвищувати ефективність власної діяльності, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціального та економічного розвитку країни.

Нині в Україні сфери економіки, що фінансуються за рахунок державного бюджету, а саме галузі освіти, охорони здоров'я, культури та спорту, переживають складний етап розвитку. Він характеризується накопиченням чималої кількості проблем, які потребують вирішення як на державному рівні, так і на рівні окремих галузей діяльності. Серед проблем: неналежний рівень якості послуг, що їх надають працівники освіти та охорони здоров'я; плинність кадрів, низький рівень оплати праці, відтік кваліфікованих кадрів у недержавний сектор. Все це є свідченням необхідності побудови ефективної системи стимулювання в галузі діяльності.

Аналіз останніх досліджень. Науковці останніми роками звертали увагу на наявність проблем в діючий на сьогодні системі стимулювання працівників бюджетної сфери. Підкреслюючи їх особливу актуальність на сьогоднішньому етапі розвитку країни, питанням дослідження міжгалузевої диференціації оплати праці присвячені праці таких авторів: А. Колота [4], Д. Богині [1], І. Ломанова [5], Л. Фільштейна [7], О. Грішнової [2] та ряду інших. Майже всі вітчизняні дослідники зазначили, що низький рівень оплати праці працівників бюджетної сфери не відповідає їх психоемоційним витратам, рівню відповідальності та компетентності, що необхідні для виконання посадових обов'язків. Рахунковою палатою України були розроблені окремі методичні рекомендації щодо змін оплати праці в бюджетній сфері.

Враховуючи актуальність та надзвичайне соціальне значення цього питання постає необхідність проведення аналізу міжгалузевої диференціації рівня оплати праці працівників бюджетної сфери та розглянути можливі напрямки її реформування.

Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо напрямків реалізації державної політики у сфері регулювання рівня оплати праці працівників бюджетної сфери. Для цього необхідно, провести аналіз середньомісячної заробітної плати за видами економічної діяльності (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.), розглянути рівень оплати праці працівників бюджетної сфери порівняно з іншими видами економічної діяльності та дослідити, що вплинуло на міжгалузеву диференціацію рівня оплати праці.

Виклад основного матеріалу. Аналіз даних таблиці 1 свідчить, що на протязі 2000 - 2009 років середньомісячна заробітна плата працівників бюджетної сфери знаходився на досить низькому рівні порівняно з працівниками сфери економіки та транспорту.

Низька заробітна плата, в свою чергу, негативно впливає на престиж професії медика, педагога, соціального, культурно-освітнього працівника, що призводить до відтоку кадрів в інші сфери економічної діяльності за наявності відповідної освіти, а також до старіння кадрів.

Враховуючи соціальне значення цього питання, Рахункова палата у поточному році вдруге здійснила аналіз упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери на основі ЄТС. За його результатами зроблено висновок, що удосконалення системи оплати праці працівників бюджетної сфери на основі ЄТС упродовж 2009 року та І півріччя 2010 року не відбулось, ситуація тільки погіршилася.

Рішення Уряду, прийняті в цей період, призвели до руйнації запровадженої у бюджетній сфері тарифної системи та зрівнялівки в оплаті праці. Це, зокрема, рішення про встановлення посадового окладу (тарифної ставки) працівника І тарифного розряду в розмірі, нижчому за визначений законом про оплату праці, а також безсистемне коригування умов оплати праці для окремих категорій працівників.

Зафіксувавши в 2009 році розмір посадового окладу в абсолютній сумі, нижчій за розмір мінімальної зарплати, Уряд фактично повернувся до "ручного управління" зарплатою в бюджетній сфері.

Кабмін не виконав жодного рішення Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці, прийнятого за результатами розгляду попередніх висновків Рахункової палати, про встановлення посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС на рівні, вищому або такому, що дорівнює мінімальній заробітній платі.

Протягом 2009 року розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду становив 545 грн, або менше мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої на відповідні періоди, на 10-26,7 відсотка. З 1 січня 2010 року цей розмір становив 555 грн., з 1 квітня - 567 грн., з 1 липня - 570 грн., або майже на 36 відсотків менше від законодавчо встановленого розміру мінімальної зарплати на відповідні періоди. Пояснення одне - встановлення розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду в розмірі мінімальної зарплати потребуватиме додаткових бюджетних видатків у сумі 47 млрд. грн., джерела покриття яких відсутні.

Як наслідок, у кінці 2009 року однакові посадові оклади у розмірі мінімальної зарплати було встановлено працівникам з 1 по 5 тарифний розряд, а у 2010 році вже з 1 по 7 розряд включно. Це підриває основи диференціації оплати праці залежно від кваліфікації працівників та є зрівнялівкою.

Нерозуміння негативних соціально-економічних наслідків низької заробітної плати зумовлює і надалі невиправдано низький її рівень у бюджетній сфері. Зарплата не виконує основних функцій - відтворення робочої сили та стимулювання праці.

Середньомісячна заробітна плата в таких галузях працівників як освіта у 2009 році склала