В цілях залучення інвесторів та з урахуванням соціальної значимості житлово- комунальної сфери місцеві ради можуть брати дольову участь у фінансуванні капітальних вкладень по відповідному проекту.

Схема реалізації концесійних відносин у сфері ЖКГ може бути побудована в такій послідовності:

а) укладання інвестиційного проекту на передачу комунального об'єкту в концесію;

б) надання згоди міської влади про передачу комунального об'єкта в концесію і гарантування з боку міської ради перерахування бюджетних коштів для фінансування проекту (пайова участь);

в) укладання договору міської ради з державною фінансовою установою на надання пільг концесіонеру;

г) надання позики державною фінансовою установою на пільгових умовах концесіонеру;

д) надання кредитів і позик концесіонеру комерційним банком;

е) страхування концесіонером підприємницьких ризиків;

є) управління об'єктом, переданим у концесію, фінансування капітальних вкладень;

ж) перерахування міською радою бюджетних коштів для фінансування обумовленої в проекті частини капітальних вкладень;

з) надання звіту концесіонера про використання бюджетних коштів;

и) затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, контроль їх виконання;

і) надання послуг споживачам;

й) споживання послуг та їх оплата;

к) отримання концесіонером прибутку від управління об'єктом;

л) здійснення концесійних платежів і повернення кредиту.

Укладанню договору про передачу комунального підприємства в концесію передує велика підготовча робота, в ході якої мають бути врегульовані основні питання економічного та правового характеру. Концесійний договір, як підсумковий документ, має містити всю необхідну інформацію про досягнуті домовленості.

Важливо підкреслити, що при укладанні концесійних договорів у сфері ЖКГ в першу чергу необхідно забезпечити пріоритет соціальних аспектів.

Специфіка житлово-комунальної сфери як об'єкта управління потребує при укладанні концесійних договорів чіткого визначення таких моментів, як: обсяг фінансування проекту з міського бюджету; розмір податкових пільг; форми та періодичність звітності, що буде надаватись концесіонером; показники оцінки діяльності концесіонера; параметри регулювання відносин зі споживачами комунальних послуг.

Закон України «Про концесії» передбачає, що передача об'єкта в концесію має здійснюватися за результатами концесійного конкурсу. Порядок проведення концесійних конкурсів, а також порядок укладання на їх основі концесійних договорів встановлений Кабінетом Міністрів України. З метою обліку укладений договір концесії має бути зареєстрований виконавчим комітетом міської ради та протягом п'яти днів внесений в спеціальний реєстр, який веде Фонд державного майна України.

Укладання концесійного договору у сфері ЖКГ дозволить органу місцевого самоврядування вибрати концесіонера, що пропонує найкраще співвідношення наступних показників:*

обсяг інвестування;*

розмір концесійних платежів;*

розмір тарифів на комунальні послуги;*

якісні параметри виробництва комунальних послуг.

У той же час необхідно відзначити, що Закон України «Про концесії» допускає можливість укладання концесійного договору і в тому випадку, якщо на участь в конкурсі заявку подав лише один претендент. Тобто, фактично в Україні об'єкт може бути переданий в концесію без проведення концесійного конкурсу.

На нашу думку, в сфері ЖКГ концесійний конкурс має отримати статус обов'язкової умови реалізації концесійних відносин. Комунальні підприємства забезпечують життєдіяльність будь-якої території, являючись при цьому природними монополіями. Тому передача їх в концесію за відсутності конкурсу може не тільки не забезпечити ефекту ресурсозбереження, а й викликати в регіоні незворотні економічні та соціальні наслідки.

Використання у сфері ЖКГ вище зазначеної концесійної схеми інвестування забезпечить наступні результати:

- пайова участь, хоч і в невеликому обсязі, місцевих органів влади надасть приватному інвестору гарантії того, що органи місцевого самоврядування будуть зацікавлені в успішній реалізації інвестиційних проектів та не будуть штучно створювати перепони для його діяльності;

- можливість вкладення вивільнених за рахунок концесії бюджетних коштів в інші невідкладні та соціально значущі проекти, за якими органи місцевого самоврядування можуть розраховувати лише на власні сили;

- створення конкурентного середовища в сфері ЖКГ. Конкуренція виникає до підпису договору концесії в результаті розгляду заявок претендентів, а також після закінчення строку дії договору, коли виникає потреба в його поновленні. Таким чином, конкуренція має місце в певні періоди, незважаючи на те, що в кожний визначений момент часу функціонує лише один постачальник комунальних послуг - концесіонер;

- створення за рахунок концесії нових об'єктів виробничого та інфраструктурного призначення забезпечить регіон додатковими робочими місцями.

Таким чином, можна зробити висновок, що вище перераховані результати впровадження концесійних відносин у сфері ЖКГ дозволять значно покращити її економічне становище.

Висновок

Концесія є одним із найоптимальніших шляхів залучення інвестицій у житлово- комунальну сферу, через який можна забезпечити вирішення багатьох соціальних проблем міста, змінюючи схему фінансування розвитку соціальної інфраструктури і модернізації основних фондів комунальних об'єктів. Але активізація розвитку

концесійних відносин в Україні можлива лише за умови взаємодії представників приватного бізнесу і місцевих органів влади шляхом належного дотримання принципів концесійної діяльності та умов контракту.

Список літератури

1. Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 року № 997-XIV//www.rada.gov.ua.

2. Онищук Г., Потапова Н. Концессия как механизм инвестирования ресурсосбережения в жилищно- коммунальном хозяйстве Украины// Коммунальное хозяйство городов. - 2007. - № 77. - С. 3-11.

3. Пілігрім Г.С. Правове регулювання розвитку концесійних відносин в Україні і за кордоном (порівняльно-правове дослідження) //www.hozpravo.com.ua.

4. Свистунов Н. Концессии - инструмент активизации международных инвестиционных проектов в России // Проблемы теории и практики управления. - 2004. - № 3. - С. 75-79.

5. Стасюк Г.А., Чижова Т.В. Шляхи і варіанти застосування інноваційних заходів